Справа № 308/548/25
1-кс/308/5821/25
07 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження №12024070000000371, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 361, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Представник власника майна ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження №12024070000000371, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 361, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В обґрунтування клопотання такий посилається на те, що у провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024070000000371 від 23.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.361, ч.3 ст.369-2 КК України. 13.03.2025року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , слідчим було вилучено належне йому майно. Вважає, що на даний час є всі підстави для скасування арешту на майно, у зв'язку з тим, що відпала потреба в подальшому застосуванні вищезазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема з наступних підстав. ОСОБА_4 , є законним володільцем майна, на який накладено арешт. Крім цього, зокрема ноутбук, мобільний телефон були придбані ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку, та реалізовував своє право щодо свободи користування та розпорядження майном. На даний момент 01 жовтня 2025 року підозра у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язане із внесенням неправдивої інформації в інформаційну систему, доступу до якої ОСОБА_4 не має, у порядку передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, нікому повідомлена не була (ні ОСОБА_4 , ні комусь з інших осіб), ОСОБА_4 , не є підозрюваним, обвинуваченим, тобто не являється жодним із перелічених у ч. 5 ст. 170 КПК України суб'єктом кримінального провадження. Вилучені речі були оглянуті, слідова інформація зафіксована, проведено всі необхідні дії із вказаними предметами, зокрема мобільним телефоном та ноутбуком, тощо, тобто досягнута та мета, яка слугувала підставою для застосування такого виду забеспечення кримінального провадження, як арешт майна. Вирішуючи подане клопотання, арештоване майно, зокрема ноутбук та телефон, необхідні для власних потреб, та потреб сім'ї, для того, щоб заробити на проживання сім'ї у цей важкий час, однак по теперішній час ОСОБА_4 не має можливості користуватися власним майном для елементарних сімейних потреб, тощо, що призводить до позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань та водночас порушення нормальної життєвої обстановки та водночас псування, зокрема мобільного телефону і ноутбука, та унеможливить їх використання за призначенням, і завдає йому майнової шкоди як власнику майна. Разом з тим, згідно наданої слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області відповіді, всі оригінали та копії матеріалів, речові докази перебувають у матеріалах кримінального провадження №12025070000000415 за ознаками ст. 362 ч.3 КК України. Як власник майна ОСОБА_4 не заперечує проти встановлення істини по справі, але разом з тим вважає, що застосовані заходи кримінального провадження вжиті до нього як власника майна, є недоцільними на даний час і підлягають до скасування (в частині особистого майна ОСОБА_4 ) для відновлення прав власника майна. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За таких обставин для захисту законних прав та інтересів власника майна, а також відсутності негативних наслідків для інших осіб, на теперішній час вказаний захід забезпечення кримінального провадження та перебування, зокрема мобільного телефону «іРhone13 Pro» НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 ; ноутбук марки «Аsus» серійний номер WIN-C1LJ1I47DER, із зарядним пристроєм до нього, під арештом на час вирішення клопотання, є необґрунтованим та не виправдовує легітимні цілі кримінального провадження та є занадто обтяжливим. Натомість скасування арешту (в частині особистого майна ОСОБА_4 ), не призведе до наслідків які б могли перешкоджати проведенню досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
На підставі наведеного, просить скасувати арешт на речові докази, накладені ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2025 року, в частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Apple» модель «iPhone 13 Pro IMEI354504899355575 з сім-картою НОМЕР_2 ; ноутбук належний ОСОБА_4 марки «Asus» серійний номер WIN-CILJ1147DER, із зарядним пристроєм до нього, сертифікати відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу ТОВ «Укртехконтроль» з додатком на 2 аркушах; договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22.12.2024 на 1 арк.; митна декларація ТОВ «Автогруп ГБ» на 2 арк.; документ «CMR» на 2 арк.; свідоцтво про реєстрацію Чеської Республіки на автомобіль марки «Skoda» моделі «SuperB» 32TH6Е на 1 арк.; довіреність №2231 від 07.06.2011 на 1 арк.: довіреність №1523 від 24.12.2023 на 1 арк.; довіреність №457 від 29.01.2025 на 1 арк.; довіреність №952 від 14.04.2013 на 1 арк; довіреність №2145 від 13.10.2022 на 1 арк.; довіреність №12 від 04.01.2014 на 1 арк., володільцем яких являється ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 . Повернути ОСОБА_4 як володільцю майна, на яке накладено арешт на відповідальне зберігання, відповідно до норм ст.388 КК України. Розгляд справи просить повести без особистої участі із урахуванням висновків, викладених в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.09.2025 року.
Представник власника майна, власник майна в судове засідання не з 'явився при цьому згідно прохальної частини клопотання, просить задовольнити подане клопотання та розглянути без участі власника майна та його представника.
Прокурор в судове засідання не з'явився, при цьому подав заперечення, згідно яких просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки є необхідність у проведенні слідчих дій, судових експертиз, об'єктами яких будуть речові докази, які були отримані в ході досудового розслідування та містять інформацію про обставини правопорушення, окрім того, матеріали вказаного епізоду виділено в окреме провадження, про що додав постанову. У судове засідання не з'явився.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024070000000371, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 361, ч. 3 ст.369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/548/25 від 20.03.2025 клопотання задоволено частково. Накладено арешт на майно, яке було вилучено 13.03.2025 року, в ході проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: сертифікати відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу ТОВ «Укртехконтроль» з додатком на 2 аркушах; договір купівлі-продажу транспортного засобу від 22.12.2024 на 1 аркуші; митна декларація ТОВ «Автогруп ГБ» на 2 аркушах; документ «CMR» на 2 аркушах; свідоцтво про реєстрацію Чеської республіки на автомобіль марки «Skoda», марки «SuperB» 32TH6E на 1 аркуші; довіреність №2231 від 07.06.2011 на 1 аркуші; довіреність №1523 від 24.12.2023 на 1 аркуші; довіреність №457 від 29.01.2025 на 1 аркуші; довіреність №952 від 14.04.2013 на 1 аркуші; довіреність №2145 від 13.10.2022 на 1 аркуші; довіреність №12 від 04.01.2014 на 1 аркуші; мобільний телефон належний ОСОБА_4 , марки «Apple», модель «iPhone 13 Pro», ІМЕІ НОМЕР_3 , з сім-картою НОМЕР_4 ; ноутбук належний ОСОБА_4 , марки «Asus», серійний номер WIN-C1LJ1I47DER, із зарядним пристроєм до нього.
До матеріалів справи також додано копію паспорта; ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2025 у справі №308/548/25, ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2025 справа №308/548/25 (провадження 1-кс/308/5613/25. Прокурором долучено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 12.09.2025.
При вирішенні питання про арешт майна судом враховані правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є України.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.)
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідком при розслідуванні кримінального правопорушення.
Враховуючи подані докази, слідчий суддя вважає, що потреба в застосуванні арешту на даний час не відпала, оскільки у вказаному кримінальному провадженні продовжується досудове розслідування, а заявником не доведено, що арешт було накладено необґрунтовано. На даний час таке клопотання власника майна є передчасним. Таким чином, на даний час потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права власника майна, як арешт майна, а скасування такого арешту, в тому числі й частково, не буде сприяти забезпеченню проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, дотримання розумних строків в ході прийняття процесуальних рішень та під час виконання процесуальних дій. Для проведення ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Окрім того, досудове розслідування триває, підстав для висновку про те, що на даний час відпала потреба в арешті майна не встановлено і такий арешт скасуванню не підлягає. Стосовно ухвали слідчого судді від 22.09.2025, то підставою винесення такої стала позиція прокурора про те, що відпала потреба у арешті майна стосовно іншого власника, у даному випадку така можливість заперечується прокурором на підставі даних досудового розслідування. Окрім того, питання такого скасування арешту майна вже вирішувалось слідчим суддею, у задоволенні такого було відмовлено.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження №12024070000000371, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 361, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1