Номер провадження: 22-ц/813/5935/25
Справа № 495/5644/24
Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
02.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарова М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,
на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 травня 2025 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 20 лютого 2020 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між ними не склалося та рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду їх шлюб був розірваний.
Посилається, що рідна мати, відповідачка по справі, залишивши сина, виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, не проявляючи батьківського піклування до дитини, ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Син, ОСОБА_4 проживає разом з батьком.
Зазначає, що відповідач належним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, його станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовчою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає синові доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина; не створює умов для отримання ним освіти.
Відповідачка, покладених законом на батьків обов?язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина перебуває на повному утриманні батька.
Позивач таку поведінку матері розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування своїми обов?язками з виховання дитини, байдужість до його долі. Такі обставини с підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області заочним рішенням від 01 травня 2025 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, - відмовив. Попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поклав на службу у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням обставин справи, того що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, в теперішній час відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі №495/5644/24 від 01.05.2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував тієї обставини, що ОСОБА_2 перебуває закордоном, тобто, фактично знаходиться поза межами впливу органу опіки та піклування та органів місцевого самоврядування, що унеможливлює застосування до неї заходів впливу; ОСОБА_2 своєю поведінкою свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_4 , тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та проявляє недбалість у вихованні сина.
Скаржник вважає, що суд, ухвалюючи рішення, яким попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини та поклав на службу у справах дітей обов'язок контролю за виконанням батьківських обов'язків, вийшов за межі позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності цивільного процесу.
Зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні позову, не надав належної уваги доказам про наявність винної поведінки в ухиленні від виховання дитини та свідомому нехтуванні обов'язками.
(2) Позиція інших учасників справи
Скаржником, який звернувся за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» з апеляційною скаргою, виконанні вимоги ч. 7 ст. 43 ЦПК України щодо надсилання копії апеляційної скарги разом з додатками іншим учасникам справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено ОСОБА_2 її право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України, Службі у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області роз'яснено право на подання пояснень на апеляційну скаргу.
Учасники провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив та пояснення на адресу суду не надходили.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримав 31.05.2025 року о 20:49:35 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримав 11.06.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області отримала 31.05.2025 року о 20:49:35 та 29.05.2025 року о 07:59:46 відповідно в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.
Ухвалою від 27.06.2025 року справу призначено до розгляду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької областіпро дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судові повістки повідомлення отримали 30.06.2025 року в електронних кабінетах Електронного Суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 повідомлений щодо дати, часу та місця розгляду справи у відповідності до положень п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлена щодо дати, часу та місця розгляду справи у відповідності до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників процесу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено, що мати ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї, а з матеріалів справи взагалі не можливо встановити, які неправомірні дії нею вчиняються щодо дитини, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач по справі відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 19 грудня 2023 року було розірвано.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Тростянецької територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 24 травня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Тростянецької територіальної громади, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 березня 2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Матір неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 25.02.2011 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області № 267 від 19.09.2025 року, про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, комісія з питань захисту прав дитини Тростянецької селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Комісією встановлено, що відповідно до акту обстеження умов проживання дитини, складеного службою у справах дітей за місцем проживання батька, будинок складається із 4 кімнат, кухні, коридору.
В будинку створені належні умови для сну, відпочинку та навчання дитини. Під час обстеження умов проживання в кімнатах було прибрано, санітарно гігієнічні умови задоволені. Для хлопчика облаштовано окрему кімнату, в якій знаходяться шафа для зберігання особистих речей, ліжко та місце для проведення дозвілля. Дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, яке відповідає віку та сезону, розвиваючими книгами та іграшками.
Відповідно до акта оцінки потреб дитини та її сім'ї, складеного фахівцем із соціальної роботи КЗ «Тростянецький селищний центр надання соціальних послуг», за адресою: вул. Спортивна, 54 с. Тростянець, Гайсинського району, Вінницької області, встановлено, що складних життєвих обставин у сім'ї не виявлено та батько дитини спроможний забезпечувати дитину.
ОСОБА_1 повідомив, що має дохід від роботи по Інтернету.
Відповідно до листа Тростянецького КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) загалного розвитку «Дивограй» мати ОСОБА_2 у вихованні та навчанні дитини участі не бере. За час відвідування дитиною закладу мати не цікавилася навчанням хлопчика, з вихователем на зв'язок не входила жодного разу та не з'являлася на батьківські збори. Батько цікавиться успіхами дитини, постійно тримає зв'язок з вихователем.
ОСОБА_2 , відповідно до листа служби у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради від 28 серпня 2024 року № 08/05-717 за адресою реєстрації не проживає, зі слів матері ОСОБА_5 донька ОСОБА_2 працює та проживає в Республіці Польщі.
Оскілки службі не вдалося дізнатися про точне місце перебування матері дитини, не має змоги поспілкуватися з нею, щоб належним чином повідомити про дану справу та дізнатись її позиції, вважають наведені факти можливо розцінювати, як ухилення матері від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 02-32/3795 ві 24.12.2024 року виконавчий комітет Білгород - Дністровської міської ради, як орган опіки та піклування, заключає про неможливість встановити доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки доказів по порушеному питанню не надано та покласти рішення на розсуд суду, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами в інтересах прав малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з дотриманням його прав.
У висновку зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на засідання комісії присутніми не були.
Прийнято рішення розглядати дане питання за наявними документами.
За результатами розгляду комісія з питань захисту прав дитини прийняла рішення, що за наявними документами у цивільній справі, відсутність у матеріалах справи доказів щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків, встановити доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не можливо.
У відповіді на ухвалу суду першої інстанції від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України за № 19/7777-25-Вих від 28.01.2025 року зазначено, що громадянка ОСОБА_2 перетинала кордон 06.01.2024 року - виїзд; 24 грудня 2023 року - в'їзд; 05 квітня 2023 року виїзд.
Іншої інформації не має.
Щодо громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформації у базі даних не виявлено.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області № 267 від 19.09.2025 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом першої інстанції не взято до уваги зазначений вище висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, при надані висновку не враховані найкращі інтереси дитини, не доведено яким чином позбавлення батьківських прав матері дитини буде відповідати її інтересам, він не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов'язками, яке має систематичний та постійний характер; не проявлення інтересу до дитини; особа мати становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку).
Згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зауважує, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області, затверджений рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької області № 267 від 19.09.2025 року, є необґрунтованим та непереконливим, в цілому ґрунтується на констатації обставин місця проживання дитини та батька ОСОБА_1 , умов проживання, інформації викладеної у листі Тростянецького КЗ дошкільної освіти (ясла-садок) загалного розвитку «Дивограй».
Наданий суду висновок не містить відомостей про те, що мати була заслухана органом опіки та піклування, а лише зазанчено, що ОСОБА_2 за адресою зазанченою у позовній заяві не проживає, Службі у с праві дітей не вдалося дізнатися про точнее місце перебування матері дитини; не досліджені в повному обсязі дані, які характеризують матір, та обставини щодо ставлення матері до малолітнього сина, із зазначеного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту інтересів дитини.
Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Винницької областіне містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для сина, його здоров'я та психічного розвитку, не містить доводів та аргументів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Колегія суддів також вважає правильним висновок суду щодо погодження з висновком органу опіки та піклування Білгород - Дністровської міської ради в частині того, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази, які б свідчили про невиконання батьківських обов'язків матір'ю дитини, а позбавлення батьківських прав є виключною мірою та застосовується за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психичного розвитку.
Як вбачається із тексту позовної заяви, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , підставою позбавлення батьківських прав відповідача зазначив п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з п.п. 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Слід розуміти, що поняття ухилення від виконання обов'язку і невиконання обов'язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Проте, позивачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не надано належних, достатніх і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування ним своїми обов'язками, хоча це є його процесуальним обов'язком.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для матері (батька), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Посилання скаржника на те, що відповідач ОСОБА_2 залишила сина, виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, не проявляючи батьківського піклування до дитини, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, колегія суддів не приймає, оскільки належних та достатніх доказів ухилення від виховання дитини, а саме свідомого нехтування ними своїми обов'язками ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
В матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, тобто докази того відповідач систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що не повинні перериватися відносини з біологічною матір'ю, відносно якої не надано доказів неналежної поведінки, переривання відносин з біологічною матір'ю, тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, проте матеріали справи не містять доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17,від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в чому полягає захист прав інтересів дитини шляхом позбавлення ОСОБА_7 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав та винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої дитини.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що попередивши ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини та поклавши на службу у справах дітей обов'язок контролю за виконанням батьківських обов'язків, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності цивільного процесу огляду на наступне.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З урахуванням цього суд попередив ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та поклав на службу у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських обов'язків, що що не є виходом за межі позовних.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачем не надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання малолітнього сина, і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дитини та стимулювання матір до належного виконання своїх обов'язків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 травня 2025 рокубез змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 травня 2025 року,залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В.Назарова