Номер провадження: 22-ц/813/575/25
Справа № 522/19514/19
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Лозко Ю. П.
22.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє, адвокат Максимець Олександр Богданович,
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Союшенс» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановив:
У листопаді 2019 року позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник - ТОВ «Консалт Союшенс») звернулось до суду з вказаним вище позовом, у якому, з урахуванням зміни предмету позову, просило:
- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» права іпотекодержателя за Іпотечним договором б/н від 06.07.2006, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрованим в реєстрі під № У-151, стосовно об'єкту нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 141,9 кв.м., житлова площе 41.7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 29875651101, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.03.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 324;
- в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/0077/74/58977 від 06.07.2006 у сумі 371 451 доларів США 54 центи звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 141,9 кв.м., житлова площе 41.7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 29875651101 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету застави на рівні, не нижчому, за звичайний рівень цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» витрати по сплаті судового збору у сумі 13 691 грн. 76 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 06.07.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №014/0077/74/58977, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 120 000 доларів США строком до 06.07.2026 року.
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстрований в реєстрі №У-151.
Предметом іпотеки відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки стала квартира під АДРЕСА_2 , яка має наступні характеристики: загальна площа - 121,1 кв.м., житлова - 45,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. 06.07.2006 року за реєстровим №У-150.
09.11.2010 року Приморським районним судом ухвалено заочне рішення у цивільній справі №2-13328/10, яким було визнано недійсним іпотечний договір від 06 липня 2006 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстрований в реєстрі під реєстровим № У-151.
21.12.2010 року представником Банку було подано заяву про перегляд заочного рішення від 09.11.2010 року.
13.02.2013 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 2-5566/11 залишено без розгляду позов про визнання недійсним Договору іпотеки від 06.07.2006 року, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2013 року у цивільній справі № 2-5566/11 зустрічну позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено в повному обсязі.
Проте, ОСОБА_2 , з метою уникнення виконання рішення суду 28.03.2013 року (т.1 а.с.21), без надання згоди Банку змінивши технічні характеристики квартири АДРЕСА_3 та присвоївши такій квартирі новий номер - 33А, реалізувала право власності на нього іншій особі - ОСОБА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року позов ОСОБА_3 » задоволено.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» права іпотекодержателя за Іпотечним договором б/н від 06.07.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрованим в реєстрі під № У-151, стосовно об'єкту нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 141,9 кв.м., житлова площа 41.7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 29875651101, яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 324.
В рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/0077/74/58977 від 06.07.2006 року у сумі 371 451 доларів США 54 центи звернуто стягнення на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 141,9 кв.м., житлова площа 41.7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 29875651101 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету застави на рівні, не нижчому, за звичайний рівень цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позову з підстав наведених в оскаржуваному рішенні, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За доводами скаржниці, суд першої інстанції залишив поза увагою, сталу та актуальну практику Верховного Суду , згідно якої вона не була стороною Договору іпотеки від 06 липня 2006 року № У-151, не здійснювала реконструкцію і зміну адреси предмету іпотеки, тож за відсутності в Державному реєстрі речових прав відомостей про права банку на спірне нерухоме майно або його обтяження добросовісно покладалася на такі відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, отже набула право на таке спірне майно вільним від незареєстрованих прав банку та обтяжень.
Окремо скаржниця зауважує про необхідність застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, оскільки останній міг довідатись про порушення свого права, коли вчиняв дії з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2013 року по справі № 2-5566/2011, проте, з позовом Банк звернувся лише 11.11.2019 року, тобто з пропуском стоку позовної давності.
Також скаржниця вважає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, оскільки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2013 року по справі № 2-5566/11 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вже звернено стягнення на предмет іпотеки, визнання майна предметом іпотеки та звернення стягнення на квартиру, що належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення того ж самого кредитного договору за цим позовом призведе до подвійного стягнення на предмет іпотеки.
У судовому засіданні представник ТОВ «Консалт Солюшенс», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники справи будучи належним чином повідомленим чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що у разі вибуття заставного майна із власності іпотекодавця законодавством передбачено механізм захисту іпотекодержателя шляхом переведення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 06.07.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», згідно витягу зі Статуту, та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/0077/74/58977, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 120 000 доларів США строком до 06.07.2026 року, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 12,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.
06.07.2006 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстрований в реєстрі №У-151.
Відповідно до умов Договору іпотеки, предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також всіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого за умовах Договору іпотеки.
Предметом іпотеки відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира під АДРЕСА_2 , яка має наступні характеристики: загальна площа - 121,1 кв.м., житлова - 45,8 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. 06.07.2006 року за реєстровим №У-150.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.12.09 № 1030 було затверджено технічний висновок про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_2 після реконструкції загальною площею 141,9 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м. та присвоєно зазначеній номер №33-А.
09.11.2010 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення у цивільній справі №2-13328/10, яким було визнано недійсним іпотечний договір від 06 липня 2006 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстрований в реєстрі під реєстровим № У-151.
21.12.2010 року представником Банку було подано заяву про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року.
13.02.2013 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 2-5566/11 позов про визнання недійсним Договору іпотеки від 06.07.2006 року, укладеного між Акціонерним поштово- пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 залишено без розгляду.
13.02.2013 року рішенням суду по цивільній справі № 2-5566/11 зустрічну позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено в повному обсязі; вирішено звернути стягнення боргу за кредитом ОСОБА_2 на користь Публічного Товариства "«Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0077/74/58977 від 06.07.2006 року в сумі 533 374, 59 (п'ятсот тридцять три тисячі триста сімдесят чотири) долара США 59 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ (на 07.04.2011 року 1 долар США дорівнює 7,9647 грн.) складає 4 407 462, 60 (чотири мільйона чотириста сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривень 60 копійок, на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06 липня 2006 року, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.12.2009 року № 1030 затверджено технічний висновок про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_2 після реконструкції загальною площею 141,9 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м. та присвоєно зазначеній номер №33-А.
07.12.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Савченко С.В. та зареєстрований за № 3058, за змістом пункту 1.1. якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру під АДРЕСА_2 , яка має загальну площу 141,9 кв.м. та житлову площу 41,7 кв.м.
28.03.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Делі Н.Г. та зареєстрований за № 324, за змістом пункту 1 якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_1 прийняла у власність (купила) квартиру АДРЕСА_2 .
29.04.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» було укладено Договіра відступлення прав вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 014/0077/74/58977 від 06.07.2006 року та за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 334.
Надалі, 29.04.2021 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено Договір про відступлення права вимоги відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило за плату ТОВ «Консалт Солюшенс» належні йому права грошової вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених Кредитним договором № 014/0077/74/58977 від 06.07.2006 року та усіма додатковими угодами до Кредитного договору та договорів забезпечення, а ТОВ «Консалт Солюшенс» замінило АТ «Оксі Банк», як сторону - кредитора, відповідно до Кредитних договорів, які були укладені між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості по кредитах, процентам за користування кредитами та інших платежів за Кредитними договорами та договорами забезпечення.
29.04.2021 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 335, згідно з яким ТОВ «Консалт Солюшенс» стало Іпотекодержателем предмету іпотеки, а саме: квартири номер АДРЕСА_2 , загальною площею 121,1 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м., яка належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. 06.07.2006 року за реєстровим № У-150, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 06.08.2006 за № 1418711, згідно Іпотечного договору б/н від 06.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрованим в реєстрі під № У-151, які були укладені між Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 .
Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» є кредитором ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0077/74/58977 від 06.07.2006 року, забезпеченим договором іпотеки від 06.07.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №У-151.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина перша статті 4 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Водночас Верховний Суд враховує, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.
Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) сформульовано висновок, відповідно до якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Подібний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19).
Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у низці постанов Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, щодо деяких питань при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки. Конкретизація висновків полягала, зокрема у такому: «За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. При вирішенні таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За встановленими у цій справі обставинами, на момент відчуження, як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_1 , спірного майна, а саме: квартири, загальною площею 141,9 кв.м., житлова площе 41.7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 29875651101, у Державному реєстрі був відсутній запис про його обтяження іпотекою.
Особа, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Тож, ОСОБА_1 набула спірний об'єкт нерухомого майна вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень і є добросовісними набувачами вказаного майна.
Щодо посилань суду першої інстанції на те, що іпотекодержатель не давав згоди на поділ предмета іпотеки, всі обов'язки іпотекодавця перейшли до відповідачки у момент переходу до них права власності на предмет іпотеки і не має значення чи були вони обізнані з тим, що вказане майно обтяжене, колегія суддів зауважує, що відповідачка ОСОБА_1 не була стороною договору іпотеки від 06.07.2006 року та не здійснювала реконструкцію предмету іпотеки. За відсутності в Державному реєстрі речових прав відомостей про права банку на спірне нерухоме майно або його обтяження відповідачка ОСОБА_1 , яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набула право на таке спірне майно вільним від незареєстрованих прав банку та обтяжень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у процесі розгляду цієї справи банк не доводив та не обґрунтовував, що відповідачка ОСОБА_1 є недобросовісною набувачкою спірного майна.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та безпідставно ухвалив рішення про звернення стягнення на квартиру, загальною площею 141,9 кв.м., житлова площе 41.7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 29875651101.
При цьому колегія суддів не дає оцінки доводам заяви відповідачки про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «Консалт Союшенс», зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи наведене вище та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Консалт Союшенс» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.2, 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє, адвокат Максимець Олександр Богданович, задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Союшенс» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький