Провадження № 3/742/1420/25
Єдиний унікальний № 742/5005/25
06 жовтня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі Сірій І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу - непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП -
за участі:
особа, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
14.09.2025 р., о 10 год. 30 хв., в с. Озеряни Прилуцького району по вул. Українська 46 водій ОСОБА_1 керував мотоциклом «Мінськ» /д.н.з. НОМЕР_1 / з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей.
Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення визнав та надав показання про те, що 14.09.2025 р. він здійснював керування мотоциклом, та не заперечуючи наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, виявлених працівниками поліції, від проходження огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та медичній установі усвідомлено відмовився. Щиро розкаювався, та у зв'язку з скрутним матеріальним становищем просив розстрочити виплату штрафу
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних та досліджених матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №672840 від 14.09.2025 р. та відеозаписом до нього; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.09.2025 р.; довідкою САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 15.09.2025 р. про наявність посвідчення водія; визнавальними поясненнями в судовому засіданні.
Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Так, з досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №672840 від 14.09.2025 р. та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 14.09.2025 р., о 10 год. 30 хв., в с. Озеряни Прилуцького району по вул. Українська 46 водій ОСОБА_1 керував мотоциклом «Мінськ» /д.н.з. НОМЕР_1 /. Факт керування транспортним засобом не заперечував ОСОБА_1 і після його зупинки працівниками поліції.
Цей факт не лише не оспорюється ОСОБА_1 , а й співвідноситься з поясненнями самого водія на місці зупинки транспортного засобу та, зокрема, підтверджується матеріалами відеофіксації, згідно яких, як в подальшому було встановлено перевіркою документів, саме ОСОБА_1 перебував за кермом мотоцикла «Мінськ» /д.н.з. НОМЕР_1 / під час його зупинки.
Відтак, суд вважає доведеним факт виконання ОСОБА_1 функцій водія, тобто останній є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція), ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у нього було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Вказані ознаки алкогольного сп'яніння були об'єктивними, реальними та не оспорювались водієм ані на місці зупинки, ані в судовому засіданні.
При цьому суд підкреслює, що визначення ознак сп'яніння, відповідно до Інструкції, є прерогативою саме поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України.
У подальшому інспектором поліції було підставно запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу. Проте, останній від проходження огляду на стан сп'яніння на місці відмовився. Факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу було підтверджено ОСОБА_1 і в судовому засіданні.
Отримавши відмову водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, інспектор поліції, з дотриманням положень п.7 Інструкції, підставно запропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, натомість, останній також послідовно відмовився.
Суд звертає увагу на те, що погодження особи на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути актом волевиявлення, який би виражався в активних діях особи, щодо погодження на проходження огляду.
Однак, ОСОБА_1 , незважаючи на детальне роз'яснення працівником поліції правових наслідків його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується долученим до протоколу відеозаписом, усвідомлено, чітко та однозначно відмовився виконувати вимоги п.2.5 ПДР.
Досліджений судом відеозапис в достатній мірі підтверджує обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог Інструкції, КУпАП при його складанні та дотримання процедури виявлення у водія ознак сп'яніння, що за наявності відмови водія у проходженні огляду утворюють об'єктивну сторону інкримінованого правопорушення, та є об'єктивним доказом, який не залежить від особистого сприйняття певних подій, а тому передає перебіг подій в об'єктивній реальності.
На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Останній у відповідній графі протоколу від надання пояснень та підпису відмовився.
Суд вважає, що свідоме передбачення ОСОБА_1 позитивних результатів з застосуванням технічного засобу - газоаналізатора або ж у медичному закладі, з огляду на вживання напередодні алкогольних напоїв, і обумовлювало вибір його поведінки у виді ігнорування обов'язку щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Про існування будь-яких об'єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, окрім суб'єктивного несприйняття доцільності проведення огляду, водій не повідомляв.
Отже, ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість спростувати обґрунтовану підозру працівника поліції щодо наявності в нього реальних ознак алкогольного сп'яніння шляхом проходження відповідного огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу або ж у медичному закладі, без жодних переконливих пояснень відмовився від проходження такого огляду, що власне і становить об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїв правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об'єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Суд наголошує, що в даному випадку протокол складено не за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а за відмову від проходження огляду, що є окремим складом адміністративного правопорушення, що й стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції, яким були виявлені певні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Тобто, відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій у стані алкогольного сп'яніння, і пояснення про відсутність ознак сп'яніння, та подальше самозвернення особи до медичного закладу для проведення огляду не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що обов'язок проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку жодним чином не суперечить принципу презумпції невинуватості, оскільки користування автомобілями є потенційною загрозою заподіяння серйозних травм.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що відноситься до правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючі обставини при накладенні стягнення на правопорушника не враховуються.
З урахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, дані про якого встановлені матеріалами справи, відношення до скоєного адміністративного правопорушення, що полягало у визнанні його вчинення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.
Згідно ст.304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо, тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Враховуючи матеріальне становище ОСОБА_1 , який офіційно не працевлаштований та має мінливий дохід, з огляду на значну суму штрафу, суд вважає за можливе задовольнити заяву про розстрочку суми штрафу та розстрочити виплату штрафу на 4 місяці із розрахунку по 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень щомісячно.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605,60 грн, оскільки матеріали справи не містять будь-яких інших даних про те, що особа звільнена від сплати судового збору надано не було.
Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання даної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП в частині накладення на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень строком на 4 (чотири) місяці, зобов'язавши його сплачувати по 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень щомісячно, починаючи з жовтня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Г. Павлов