Провадження № 3/742/1439/25
Єдиний унікальний № 742/5105/25
03 жовтня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі Сірій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, з даних протоколу - військовослужбовиці, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП -
16.09.2025 р., о 23 год. 24 хв., в м. Прилуки по вул. В. Чорновола водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «ВАЗ 21134» /д.н.з. НОМЕР_1 / з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння обличчя.
Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що в нічний час 17.09.2025 р. вона не здійснювала керування транспортним засобом, а перебувала в салоні лише як пасажир. Причиною виявлених в неї працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, реальність яких не оспорювала, пояснила вживанням спиртовмісних лікувальних засобів. Підтвердила усвідомлену відмову на вимогу працівника поліції від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вона не виконувала функцій водія і не може бути суб'єктом цього адміністративного правопорушення.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.
В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
З досліджених у судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456093 та відеозапису з портативних відео-реєстраторів встановлено, що о 23 год. 24 хв. 16.09.2025 р. в м. Прилуки по вул. В. Чорновола працівники поліції виявили транспортний засіб «ВАЗ 21134» /н.з. НОМЕР_1 / та почали здійснювати його переслідування. Через деякий час автомобіль зупинився, і працівники поліції в салоні на місці призначеного для водія виявили ОСОБА_1 , яка спочатку відмовлялась виходити. Через деякий час вона пересівши на пасажирське сидіння, вона вийшла з автомобіля та почала поводити себе досить агресивно, заперечувала факт керування нею транспортним засобом.
Під час спілкування у ОСОБА_1 було виявлено явно виражені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або ж в медичному закладі. При цьому, працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 , що якщо особа відмовляється на вимогу поліцейського пройти огляд на визначення стану сп'яніння, то відносно нього буде автоматично складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.5 ПДР.
Проте, ОСОБА_1 , усвідомлено та категорично відмовилась від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, запропонованого працівником поліції, послідовно заперечувала виконання функцій водія, при цьому визнаючи перебування в стані алкогольного сп'яніння, обумовленого вживанням спиртовмісних медичних препаратів. За наслідком чого вона і відмовилась від проходження відповідного огляду.
Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово брала в салоні автомобіля зі сторони водійського сидіння документи та речі, що свідчить про її обізнаність з місцем їх постійного зберігання, яка притаманна лише в разі постійного та тривалого користування особою транспортним засобом.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що саме ОСОБА_1 здійснювала керування транспортним засобом, тобто виконувала функції водія, та є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Твердження останньої про те, що керування транспортним засобом здійснював її знайомий, суд оцінює як захисну версію, яка була сформована вже на стадії судового розгляду вже після ознайомлення з матеріалами справи, адже безпосередньо на місці зупинки вказаних обставин ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомляла і в протоколі про адміністративне правопорушення, не зважаючи на роз'яснення працівником поліції прав, передбачених ст.268 КУпАП, не зазначила конкретні відомості про особу яка здійснювала керування автомобілем.
Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд приходить до наступного висновку.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан сп'яніння.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою адміністративну відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння. Склад такого правопорушення є формальним.
Отже, з моменту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, склад такого правопорушення є закінченим.
Проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останньої було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння обличчя, та підставно запропоновано водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу.
Натомість остання відмовилась, що підтверджується відеозаписом з відео-реєстратора поліцейського, що є засобом об'єктивного контролю, оскільки не залежить від суб'єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття несуперечливого рішення по справі. Факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було підтверджено ОСОБА_1 і в судовому засіданні.
Відповідно до п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Отримавши відмову водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу інспектор поліції, з дотриманням положень п.7 Інструкції, підставно запропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, натомість, остання також відмовилась.
Погодження особи на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути актом волевиявлення, який би виражався в активних діях особи, щодо погодження на проходження огляду.
Проте, ОСОБА_1 , незважаючи на детальне роз'яснення працівником поліції правових наслідків її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення, усвідомлено та послідовно відмовлялась виконувати вимоги п.2.5 ПДР, що підтверджується долученим до протоколу відеозаписом та не оспорювалось в ході розгляду справи.
Наданим відеозаписом в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог Інструкції, КУпАП при його складанні та дотримання процедури виявлення у водія ознак сп'яніння, що за наявності відмови водія у проходженні огляду утворюють об'єктивну сторону інкриміновано правопорушення, та є об'єктивним доказом, який не залежить від особистого сприйняття певних подій, а тому передає перебіг подій в об'єктивній реальності.
Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку, що саме свідоме передбачення ОСОБА_1 позитивних результатів огляду з застосуванням технічного засобу - газоаналізатора або ж у медичному закладі, і обумовлювало вибір її поведінки у виді ігнорування обов'язку щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння шляхом ухилення від проведення такого огляду.
Про існування будь-яких об'єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, водій не повідомляла.
Отже, ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість спростувати обґрунтовану підозру працівника поліції щодо наявності в неї реальних ознак алкогольного сп'яніння шляхом проходження відповідного огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу або ж у медичному закладі, без жодних переконливих пояснень відмовився від проходження такого огляду, що власне і становить об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїла правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти її вини є об'єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
В даному випадку протокол складено не за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а за відмову від проходження огляду, що є окремим складом адміністративного правопорушення, що й стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції, яким були виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Тобто, відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу або ж у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій у стані алкогольного сп'яніння, і пояснення про відсутність ознак сп'яніння, не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Доводи ОСОБА_1 про неможливість у зв'язку з відсутністю в неї права керування транспортними накладення судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами є непереконливими.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.09.2023 р. у справі № 702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що відноситься до правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючі обставини при накладенні стягнення на правопорушника не враховуються.
З урахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, дані про якого встановлені матеріалами справи, відношення до скоєного адміністративного правопорушення, що полягало у запереченні його вчинення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції статті.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605,60 грн, оскільки матеріали справи не містять будь-яких інших даних про те, що особа звільнена від сплати судового збору надано не було.
Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Г. Павлов