Провадження № 1-кп/742/651/25
Єдиний унікальний № 742/5069/25
02 жовтня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025270330000550 від 11.06.2025 р., за обвинуваченням:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Замістя Прилуцького району Чернігівської області, одруженого, працюючого водієм ПАТ «Укрнафта», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України
за участі сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
представник потерпілої - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
1.1 11.06.2025 р., близько 11 год. 28 хв., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANОS» /реєстраційний номер НОМЕР_1 / та рухаючись проїзною частиною вул. Пирятинська м. Прилуки Чернігівської області в напрямку вул. Кільцева м. Прилуки, поблизу буд. 125, розташованого по вул. Пирятинська, діючи необережно, проявив неуважність, кримінальну протиправну недбалість, не передбачив настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, тим самим створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а саме при виявленні перешкоди для руху у вигляді велосипедистки не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, при цьому, не переконавшись, що маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху автомобіля вліво, виїхавши на зустрічну смугу руху, у результаті чого допустив зіткнення з велосипедом марки AIST під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка їхала попереду автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , в попутному з ним напрямку та в процесі руху здійснила маневр повороту ліворуч на зустрічну смугу руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водійка велосипеда ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, сполученої краніо-торакальної травми, відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, множинних переломів кісток основи та склепіння черепу, закритого перелому виличної кістки, травматичного розриву барабанної перетинки, гемосинуситу зліва, синця верхньої та нижньої повіки лівого ока, забою лівого ока, забою грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 162 від 18.07.2025 р. відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
У даній дорожній обстановці ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р., а саме: пп. б п.2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення водієм ОСОБА_3 пп. б п. 2.3, п. 10.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, перебуває в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
1.2 Вказаними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.
2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі строком з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
2.2 В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав та надав показання, що 11.06.2025 р. він здійснював керування автомобілем «DAEWOO LANОS» та рухався зі швидкістю 50-60 км/год по вул. Пирятинська м. Прилуки Чернігівської області в напрямку вул. Кільцева.
Попереду обвинуваченого в напрямку його руху їхав мопедист та велосипедист. Обвинувачений, частково виїхавши на зустрічну смугу, здійснив обгін мопедиста, та продовжуючи рух, побачив як водій велосипеда, не вказуючи про зміну напрямку свого руху, почала різко звертати в ліворуч. В свою чергу, він почав екстрено гальмувати, одночасно теж намагаючись змістити рух автомобіля ліворуч.
У зв'язку з різкою зміною напрямку руху потерпілої, незважаючи на вжиті ним заходи, обвинуваченому не вдалось допустити зіткнення з велосипедисткою, яке відбулось ближче до лівого краю зустрічної смуги руху. Після ДТП він одразу викликав працівників поліції та карету швидкої допомоги.
Обвинувачений під час судового розгляду наголошував на тому, що причиною ДТП є невідповідність дій саме велосипедистки вимогам ПДР, а він зі своєї сторони виконав всі можливі дії для уникнення зіткнення з нею.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.
3.1 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що 11.06.2025 р. він їхав на мопеді по вул. Пирятиньска в м. Прилуки зі швидкістю не більше 40 км/год. Попереду свідка, в напрямку його руху, на відстані близько 25 м їхала на велосипеді потерпіла. При цьому, вона здійснювала керування велосипедом однією рукою, а іншою - поблизу голови тримала мобільний телефон. Свідок побачив як в момент зміни нею напрямку руху, а саме поступове зміщення ліворуч, з лівої сторони його обігнав автомобіль «DAEWOO LANОS». Водій автомобіля намагався зупинитись, однак не зміг уникнути зіткнення з велосипедисткою, яка перед початком зміни напрямку свого руху не подавала жодних сигналів.
Свідок ОСОБА_8 повідомив про добровільну участь в слідчому експерименті, а також підтвердив достовірність та добровільність своїх показань, що зафіксовані в протоколі, зокрема, місце розташування та динаміку руху транспортних засобів в момент зіткнення.
3.2 Сторонами процесу не заявлялось інших клопотань про допит безпосередньо судом в судовому засіданні будь-яких інших осіб як свідків на підтвердження або спростування пред'явленого обвинувачення.
Зокрема, ні обвинувачений, ні його захисник, при неодноразовому роз'ясненні права на допит потерпілої відмовились реалізувати вказане право. Сама ж потерпіла ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, забезпечила представлення своїх інтересів представником - адвокатом ОСОБА_5 .
3.3 Стороною обвинувачення в обґрунтування доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, надані наступні досліджені в судовому засіданні документи та докази:
3.3.1 Витяг з ЄРДР № 12025270330000550 від 11.06.2025 р., яким підтверджується внесення слідчим Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області відомостей про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК України та початок досудового розслідування відповідно до вимог ст.214 КПК України.
3.3.2 Згідно протоколу огляду місця події від 11.06.2025 р. та фото-таблиць до нього, об'єктом огляду є частина вул. Пирятинська в м. Прилуки. Проведеним оглядом встановлено, зокрема, розташування автомобіля марки «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / та велосипеда після ДТП, а також зафіксовано механічні пошкодження транспортних засобів, сліди гальмування на дорожньому покритті.
3.3.3 Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-25/9250-ІТ від 17.07.2025 р. на момент експертного огляду в системі рульового керування та робочій гальмівній системі автомобіля марки «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / не виявлено технічних несправностей, які б перебували у причинному зв'язку до події ДТП.
3.3.4 Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-25/9249-ІТ від 18.07.2025 р. первинний контакт відбувся між передньою правою частиною переднього бамперу автомобіля марки «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / та лівою частиною осі переднього колеса велосипеда марки «AIST» /номер рами 176631-13/, при цьому ліва частина осі переднього колеса велосипеда знаходилась від відстані близько 14 см від переднього правого габаритного кута автомобіля.
3.3.5 З протоколу проведення слідчого експерименту від 22.07.2025 р. за участі свідка ОСОБА_8 вбачається, що свідок, який був безпосереднім очевидцем ДТП, вказав положення транспортних засобів в динаміці перед їх зіткненням, підтвердив не подання потерпілої попереджувального сигналу перед початком повороту, а також місце їх зіткнення. За результатами експериментальних заїздів демонстатора «DAEWOO LANОS» свідок вказав, що швидкість автомобіля обвинуваченого перед зіткненням була більша ніж 55 км/год /а.с.65-75/.
3.3.4 Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 22.07.2025 р. за участі свідка ОСОБА_3 останній показав, що 11.06.2025 р. він здійснював керування автомобілем «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / і в момент виконання велосипедисткою маневру повороту ліворуч швидкість керованого ним автомобіля становила 50 км/год. Свідок наголошував, що велосипедистка перед здійсненням повороту ліворуч не подавала попереджувальних сигналів про зміну напрямку руху.
Суд звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, відповідно до якої, не вважається недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ч.2 ст. 286 КК України, був наданий після проведення слідчого експерименту 22.07.2025 р., а саме 10.09.2025 р..
Крім того, протокол слідчого експерименту сам по собі не може свідчити про винуватість ОСОБА_3 , оскільки його вихідні дані співвідносяться з показаннями обвинуваченого наданими суду, які він давав добровільно, у присутності захисника, а отже права особи на мовчання та свободу від самовикриття не зазнали жодних істотних порушень. Відтак, вказаний доказ є допустимим, оскільки отриманий у порядку, встановленому КПК України.
3.3.5 Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-25/10566-ІТ від 10.09.2025 року швидкість автомобіля «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / в момент гальмування становила не менше 64,6-68,4 км/год.
В дорожньо-транспортній ситуації дії ОСОБА_3 з технічної точки зору не відповідали вимогам п.10.1, 12.3, 12.4 ПДР. При цьому, останній, рухаючись з дозволеною для вказаних умов швидкістю руху 50 км/год у відповідності до вимог п.12.4 ПДР, мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_7 з моменту зміни нею напрямку руху велосипеда шляхом екстреного гальмування, не змінюючи напрямку свого руху.
В дорожньо-транспортній ситуації дії ОСОБА_3 з технічної точки зору не відповідають вимогам п.10.1, 12.3 ПДР та перебувають у причинному зв'язку з виникненням цієї ДТП /а.с.83-96/.
3.3.6 Згідно висновку судово-медичної експертизи №162 від 15.07.2025 р. у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: політравми, сполученої краніо-торакальної травми, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив, множинні переломи кісток основи та склепіння черепу, закритого перелому виличної кістки, травматичного розриву барабанної перетинки, гемосинуситу зліва, синця верхньої та нижньої повіки лівого ока, забою лівого ока, забою грудної клітки, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, за механізмом удару, по давності можуть відповідати 11.06.2025 р. та могли утворитись під час ДТП /а.с.100-106/.
3.3.6. Письмові докази, що містять характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема: паспорт громадянина України; довідка про відсутність судимості; формально позитивна характеристика за місцем проживання; позитивна характеристика за місцем роботи; довідки про не перебування на медичних спецобліках; 3 група інвалідності /загальне захворювання/; довідка про притягнення 26.07.2024 р. до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.
3.3.7 Процесуальні документи в підтвердження повноважень групи слідчих, прокурорів, та захисника.
ІV. Оцінка Суду.
4.1. Стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення надано вище зазначені докази, які були досліджені в судовому засіданні /п.3.3.1-3.3.6/.
4.2. В свою чергу, обвинувачений заперечував вину у вчиненні адміністративного правопорушення, стверджуючи про невідповідність дій велосипедистки ОСОБА_7 вимогам ПДР, які обумовили виникнення ДТП.
4.3 Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.
4.4 Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям обвинуваченого, суд виходить з того, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому слід враховувати, що злочин, передбачений ст.286 КК, є злочином з матеріальним складом, й обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки ті порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають із ними у причинному зв'язку.
Крім того, при вирішенні питання про причинний зв'язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то лише за таких обставин відповідальність водія виключається.
4.5 В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що 11.06.2025 р. обвинувачений здійснював керування автомобілем «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / та здійснивши обгін мопеда, який рухався в попутному з ним напрямку, продовжив рух по зустрічній смузі руху.
В подальшому, обвинувачений помітив велосипедистку, яка також рухалась в попутному з ним напрямку ближче до правого краю проїзної частини та почала повертати ліворуч. Останній також почав повертати ліворуч та застосував екстрене гальмування, однак не зміг уникнути зіткнення з велосипедисткою.
Тобто, в конкретному випадку перед судом постають питання: 1) чи допущенні обвинуваченим ОСОБА_3 порушення ПДР; 2) чи перебувають вони в причинному зв'язку з заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень?; 3) чи мав можливість обвинувачений з технічної можливості уникнути зіткнення?
4.6 Суд звертає увагу на те, що обвинувачений здійснював рух в межах населеного пункту, що позначений дорожнім знаком 5.49, тобто мав рухатись зі швидкістю, яка не перевищувала 50 км/год. І виявивши зміну напрямку руху велосипедистки, яка рухалась в попутному з ним напрямку, мав своєчасно вжити заходи для зменшення швидкості керованого ним автомобіля для безпечного її об'їзду або ж застосувати гальмування для зупинки транспортного засобу
За показаннями ОСОБА_3 під час слідчого експерименту в процесуальному статусі свідка та аналогічними показаннями в судовому засіданні швидкість керованого ним автомобіля на момент початку зміни напрямку руху велосипедистки становила не більше 50-55 км/год. Проте, показання обвинуваченого щодо швидкості автомобіля в момент початку гальмування прямо суперечать висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-25/10566-ІТ від 10.09.2025 року, який однозначно вказує, що в момент гальмування швидкість автомобіля «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 / становила не менше 64,6-68,4 км/год.
При цьому суд підкреслює, що обвинувачений, рухаючись з тією ж інтенсивністю, що і в умовах ДТП, мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедом навіть не змінюючи напрямок свого руху (застосувавши гальмування без маневрування ліворуч).
Так само обвинувачений мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедом з моменту зміни його напрямку руху шляхом екстреного гальмування, оскільки мав близько 4 с. для зупинки транспортного засобу, а за умови руху зі швидкістю 50 км/год взагалі близько 10 с.
Отже, водій ОСОБА_3 , рухаючись прямо, та застосувавши своєчасне гальмування, мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до лінії руху велосипедиста, а відтак в конкретній дорожньо-транспортній ситуації дії водія обвинуваченого не відповідали вимогам п.п.10.1,12.3 ПДР та знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням цієї ДТП.
4.7 З урахуванням слідової картини, взаємного положення транспортних засобів на момент первинного контакту, в тому числі розташування, характеру та напрямку утворення пошкоджень на транспортних засобах, місце зіткнення транспортних засобів, висновків експертиз, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тяжкі тілесні ушкодження знайшло своє підтвердження, а відтак дії обвинуваченого кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.
4.8 Аргументи сторони захисту про невідповідність дій саме велосипедистки ОСОБА_7 вимогам ПДР, які перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП, є непереконливими.
В ході судового розгляду з показань свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що велосипедистка перед початком зміни напрямку руху не подавала попереджувального сигналу, тобто в її діях вбачаються ознаки порушень вимог п.9.2 б, 9.3 ПДР. Факт того, що внаслідок порушення ПДР саме потерпіла ОСОБА_7 створила небезпеку для дорожнього руху в суду не викликає сумніву, проте невідповідність дій потерпілої ПДР в конкретні дорожній обстановці не спростовує невідповідність дій обвинуваченого вимогам ПДР.
Так, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, саме водій ОСОБА_3 зобов'язаний був виконати вимогу пункту 12.3 ПДР, але не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Про це свідчить висновок інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-25/10566-ІТ від 10.09.2025 року, у якому однозначно зазначено, що саме дії ОСОБА_3 не відповідають положенням п.12.3 ПДР, і саме він мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування, а відтак вказана обставина не є підґрунтям до звільнення водія від кримінальної відповідальності і може враховуватись судом при визначенні ступеня його вини у вчиненому кримінальному правопорушенні /див. постанови ВС від 10.12.2019 року у справі № 759/2926/16-к (провадження № 51-8348км18), від 14.01.2025 року у справі № 592/7961/18 (провадження № 51-2362км24)/.
Крім того, суд звертає увагу на показання самого обвинуваченого, який повідомив суду, що бачив попереду руху автомобіля в напрямку його руху мопедиста та велосипедиста, отже ввесь час руху водія ОСОБА_3 , потерпіла ОСОБА_7 була у видимій зоні. При цьому пошкодження на автомобілі та велосипеді, відповідно до яких було встановлено первинний контакт, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/125-25/9249-ІТ від 18.07.2025 р., посилюють висновки суд щодо взаємного розташування автомобіля та велосипеда на дорозі та вказують на те, що саме велосипедистка першою розпочала маневр, а тому суд не погоджується з тим, що саме протиправність дій потерпілої виключають вину ОСОБА_3 .
В даному випадку, дії велосипедистки не звільняли водія автомобіля від виконання вимог пунктів правил дорожнього руху, який проявив неуважність та недбалість.
V. Призначення покарання.
5.1 Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.ст.66,67 КК України судом не встановлено.
5.2 Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.66-67 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України, є тяжким злочином;
- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, мотиви, наслідки скоєного злочину, причини виникнення ДТП та поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення);
- особу обвинуваченого (загально-соціальні дані): освіту та стан здоров'я /має пенсію по інвалідності 3 гр./, сімейний стан, офіційно працюючого, формально позитивну характеристику за місцем проживання та позитивну характеристику за місцем роботи, має зареєстроване місце проживання;
- обвинувачений раніше не судимий, постановою від 26.07.2024 р. притягувався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП /враховується в аспекті врахування даних стосовно характеристики особи/;
- не перебування обвинуваченого на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога;
- відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання;
- позицію прокурора та представника потерпілої щодо призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі без застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також думку обвинуваченого і захисника, які вважали за можливе призначення лише основного покарання з застосуванням ст.75 КК України.
Згідно з вимогами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вище викладене, з урахування фактичних обставин злочину та особи обвинуваченого, характеру і ступеня тяжкості наслідків кримінального правопорушення, завдання потерпілій тяжкої шкоди здоров'ю, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 основне покарання у мінімальному розмірі санкції статті у виді позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Суд, проаналізувавши контраргументи сторони захисту з приводу можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, врахував тяжкість кримінального правопорушення, конкретні обставини ДТП, невідповідність дій потерпілої вимогам ПДР щодо створення небезпеки для руху, не визнання обвинуваченим вини, щирого каяття чи активного сприяння розкриттю злочину, керування ним технічно-справним автомобілем і при цьому порушення декількох вимог ПДР, невжиття обвинуваченим з власної ініціативи жодних заходів, спрямованих на відшкодування потерпілій завданих збитків, не вбачає підстав для застосування положень ст.75 КК України, що сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Натомість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням дієво не вплине на формування думки інших водіїв транспортних засобів про неприпустимість порушення ПДР та чітке розуміння того, що особа має нести невідворотне та справедливе покарання.
Призначаючи обвинуваченому додаткове покарання, суд підкреслює, що вибір покарання належить до дискреційних повноважень суду, а тому з урахуванням роз'яснень, які містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 січ-ня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховуючи конкретні обставини справи, приходить до висновку, що таке покарання є доцільним з огляду на наступне.
Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, посягає на публічні правовідносини, які регулюють безпеку дорожнього руху і охороняє учасників від протиправних посягань, і його додатковим обов'язковим об'єктом є життя людини.
Суд, взявши до уваги, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, порушивши декілька пунктів ПДР, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП, наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, які полягають у заподіянні потерпілій тяжкої шкоди здоров'ю, небезпечною для життя в момент її заподіяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки як захід, спрямований на забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання новим правопорушенням.
При цьому факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності врахований судом виключно як такий, що характеризують особу, яка всупереч приписів відповідних законів та інших нормативних актів послідовно своєю поведінкою виявляє тенденцію до порушення ПДР.
Доводи захисника про те, що право керування транспортними засобами необхідне обвинуваченому для належного утримання родини та є його єдиним заробітком, є непереконливими, оскільки обвинувачений є дорослим та працездатним чоловіком, який не позбавлений можливості реалізувати себе в іншій професії або справі з метою забезпечення своїх фінансових потреб.
Окрім того, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на переконання суду, не є обмеженням права обвинуваченого на працю, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу.
Додаткових та неврахованих обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень та які б слугували безумовними підставами для пом'якшення призначеного покарання, судом не встановлено.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Арешти, накладені ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.06.2025 р. в кримінальному провадженні №12025270330000550 на речові докази по справі - скасувати.
Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.
Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи в розмірі 21 393 грн 60 коп., з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов'язання, до вступу вироку в законну силу - залишити без змін, оскільки існують ризики переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст.370,373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.
Початок строку відбування ОСОБА_3 основного покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Додаткове покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами рахувати з моменту вилучення вказаних прав.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Арешти, накладені ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.06.2025 р., на речові докази - скасувати.
Речові докази в кримінальному провадженні: автомобіль марки «DAEWOO LANОS» /д.н.з. НОМЕР_1 /, ключ від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; велосипед марки «AIST» /номер рами НОМЕР_2 / - повернути власникам.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані із залученням експертів в сумі 21 393 грн 60 коп.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1