Справа №403/357/25 провадження № 2/403/391/25
01 жовтня 2025 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 45171 грн. 70 коп., з яких заборгованість за дозволеним овердрафтом складає 37866 грн. 00 коп. та за недозволеним овердрафтом - 7305 грн. 70 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 09 серпня 2022 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/49343/82/1418919 (кредитний договір), відповідно до якого банк відкрив картковий рахунок відповідачу та надав послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку строком 48 місяців, сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 48% річних та з кінцевим терміном повного погашення кредиту до 09 серпня 2026 року. На дату початку кредитування розмір кредиту становив 30000,00 грн., а максимальний ліміт, в межах якого встановлюється поточний ліміт, становив згідно умов договору 500000,00 грн.. Факт надання банком позичальнику кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору та користування нею кредитом підтверджується випискою по рахунку. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в сумі та на умовах, передбачених договором. Натомість відповідач, будучи зобов'язаною повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування, припинила здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості. Враховуючи заміну в порядку укладення договору про відступлення прав вимоги №114/2-67-F від 20 лютого 2024 року сторони кредитора у договорі №010/49343/82/1418919 від 09 серпня 2022 року з АТ «Райффайзен Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», позивач прохав стягнути із відповідача на його користь заборгованість за дозволеним овердрафтом в сумі 37866 грн. 00 коп. та заборгованість за недозволеним овердрафтом в сумі 7305 грн. 70 коп., а всього 45171 грн. 70 коп..
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» згідно письмового клопотання від 29 вересня 2025 року прохав провести розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти прийняття судом заочного рішення по справі (а.с.69).
Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.54-55).
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 01 жовтня 2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09 серпня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана заява про акцепт Публічної пропозиції/Угоди №PD-129212 від 17 грудня 2013 року та заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/49343/82/1418919 (тип кредиту - кредитування рахунку) (далі по тексту рішення - заява №010/49343/82/1418919, Договір, кредитний договір), за змістом яких (пункти 1, 1.2 та 7 Договору) банк надає клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку (кредит), під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту на придбання товарів (робіт, послуг), та відкриває картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривні (а.с.5-7).
Відповідно до умов кредитування, узгоджених сторонами Договору, (зокрема, пункти 2.1, 2.2.1, 2.3, 2.4, 4.1), розмір поточного ліміту встановлюється в межах максимального ліміту кредиту, який складає 500000,00 грн. та на дату початку кредитування становить 30000,00 грн.; строк кредиту - сукупність періодів, протягом яких банк визначає поточний ліміт та становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) поточного ліміту; проценти за користування кредитом протягом строку кредиту та у разі неповернення клієнтом кредиту в останній день строку кредиту), в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом - 48% річних; проценти нараховуються та сплачуються клієнтом щомісяця.
Згідно підписаного відповідачем Додатку 1 до Заяви №010/49343/82/1418919 від 09 серпня 2022 року сума щомісячного платежу за кредитом складає 3638,01 грн., в тому числі погашення суми кредиту - 1500,00 грн. та погашення процентів за користування кредитом - 1223,01 грн.. Загальна вартість кредиту становить 88515,00 грн. (а.с.6 зворот - 7).
09 серпня 2022 року відповідач по справі ОСОБА_1 своїм підписом також підтвердила отримання та ознайомлення з паспортом споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а.с.8).
09 серпня 2022 року відповідач по справі ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с.9).
Отже, приєднання відповідача до запропонованих банком умов вчинене у письмовій формі та відповідає положенням ст.634 ЦК України.
Факт підписання 09 серпня 2022 року зазначеної вище заяви №010/49343/82/1418919, яка включає умови кредитування у вигляді узгодженого сторонами розміру кредиту, строку кредитування та процентної ставки за користування кредитним лімітом, відповідачем по справі ОСОБА_1 під час судового розгляду спростований не був.
Факт використання відповідачем ОСОБА_1 наданих банком кредитних коштів, починаючи з 10 серпня 2022 року, в тому числі шляхом здійснення покупок, придбання ліків, підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей (а.с.12-16).
Під час судового розгляду відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані банком докази отримання та користування нею кредитними коштами.
20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-67 F, за яким первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників; дата підписання Реєстру боржників відповідає даті відступлення прав (пункти 2.1 та 2.3.3) (а.с.18-23).
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників від 19 березня 2024 року по договору про відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20 лютого 2024 року, АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №010/49343/82/1418919 на загальну суму заборгованості 45171,70 грн. (а.с.26-28).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 19 березня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача складає 45171,70 грн., з яких: 37866,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом та 7305,70 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом. Заборгованість за відсотками відсутня (а.с.17).
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
З урахуванням викладеного, судом встановлений факт перебування сторін по справі у договірних відносинах, що підтверджується підписанням 09 серпня 2022 року відповідачем по справі заяви №010/49343/82/1418919, в якій сторони погодили умови надання банком грошових коштів (кредиту) відповідачу, як клієнту, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки, строку проведення розрахунків, а також випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка містить відомості про використання відповідачем кредитних коштів та здійснення нею періодичних платежів по погашенню заборгованості за отриманим кредитом.
Відповідно до положень ч.2 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк» згідно з умовами укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору виконав взяті на себе зобов'язання, надавши відповідачу грошові кошти як шляхом встановлення на її картковий рахунок кредитного ліміту, в межах якого останньою здійснювались витрати, що безпосередньо підтверджується випискою по даному рахунку.
Натомість відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконувала належним чином, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти у вигляді щомісячних платежів для погашення заборгованості за кредитом та відсотками в розмірах, визначених укладеним між нею та банком договором. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 19 березня 2024 року складає 45171,70 грн., з яких: 37866,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом та 7305,70 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом. Заборгованість за відсотками відсутня.
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання нею зобов'язань за укладеним з банком договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості та її розміру.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Судом враховується, що у даній справі ОСОБА_1 здійснювала часткове виконання умов договору шляхом внесення грошових сум на погашення тіла кредиту та процентів (зокрема, 14.09.2022 - 5000,00 грн., 26.10.2022 - 22000,00 грн., 21.05.2023 - 1400,00 грн. і т.д.); кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, дії банку та позивача щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та тілом кредиту і її розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №010/49343/82/1418919 від 09 серпня 2022 року, укладеного між нею та АТ «Райффайзен Банк».
На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за кредитним договором №010/49343/82/1418919 від 09 серпня 2022 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 45171 грн. 70 коп..
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.4).
З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн..
На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», як клієнтом, та адвокатом Титаренко В.В., п.4.1 якого передбачено, що вартість правничої допомоги та порядок розрахунків за її надання клієнту визначаються сторонами в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього Договору та актами наданої правничої допомоги (а.с.35-37); 2) Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги, з якого вбачається, зокрема, вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим договором: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника - 1400,00 грн. за 3 години (а.с.38); 3) додаткової угоди №1 від 09 червня 2025 року до договору про надання правничої допомоги, якою визначено строк договору до 09 червня 2026 року (а.с.39); 4) замовлення №1108 від 28 березня 2025 року до договору про надання правничої допомоги щодо роботи по справі ОСОБА_1 (а.с.40); 5) акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28 березня 2025 року до договору про надання правничої допомоги, з якого вбачається загальна вартість робіт, пов'язаних з підготовкою та поданням позовної заяви до суду в сумі 1400,00 грн. (а.с.41); 6) платіжної інструкції про безготівковий переказ ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» адвокату Титаренко В.В. грошової суми 1400,00 грн. (а.с.42); 7) ордеру серія АІ №1927434 на представництво інтересів ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» адвокатом Титаренко В.В. (а.с.43); 8) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Титаренка В.В. (а.с.44).
В судове засідання представник позивача не з'явився. Згідно поданого до суду клопотання прохав провести розгляд справи без його участі (а.с.69).
На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача Нікіфорової Л.О. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв'язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). З матеріалів справи вбачається, що відповідача не надано суду доказів з метою доведення неспівмірності (надмірності) понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування. За таких обставин, надаючи оцінку співмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката Титаренка В.В. в сумі 1400,00 грн. зі складністю справи та відповідності цієї суми критеріям реальності та розумності, суд з урахуванням: обсягу як юридичної, так і технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви з додатками) адвоката та часу, витраченого на їх виконання; ціни позову; приймаючи до уваги задоволення позову, приходить до висновку про необхідність здійснення розподілу зазначених витрат відповідно до положень ч.2 ст.137, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України та стягнення з відповідача по справі Нікіфорової Л.О. на користь позивача ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» грошових коштів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400 грн. 00 коп., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципу розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, складності справи та реальності та необхідності наданих адвокатських послуг.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором №010/49343/82/1418919 від 09 серпня 2022 року в загальній сумі 45171 грн. 70 коп. (сорок п'ять тисяч сто сімдесят одна гривня сімдесят копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в порядку розподілу судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400 грн. 00 коп. (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», адреса місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд.№37/41 м.Київ, поштовий індекс 04053, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 2279260.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , зазначений в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя С.Ю.Атаманова