Справа № 206/5411/25
Провадження № 2-о/206/250/25
02.10.2025 м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Нестеренко Т.В.,
при секретарі судового засідання Задорожньої К.О..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис, ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису -,
за участю:
представника заявника ОСОБА_3 ,
заінтересованої особи ОСОБА_4 ,
представника заінтересованої особи Зінченко А.О.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису. В обгрунтування заяви зазначає, що заявник у шлюбі із зацікавленою особою з 22 серпня 1998 року. 09 червня 2025 року Самарським районним судом міста Дніпра цей шлюб було розірвано. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали разом у спільному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу колишня дружина почала щовечора влаштовувати сварки, виганяти з дому, який було набуто під час перебування у шлюбі та який є спільною власністю, забороняти користуватися спільним майном та спілкуватися із молодшим сином, якій проживає за вказаною адресою.
Заявник викликав працівників поліції, які склали адміністративний матеріал на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
16 червня 2025 року Самарським районним судом було розглянуто справу № 206/3093/25 відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . За результатами розгляду вказаної справи судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство економічного характеру, а саме: виганяла свого чоловіка, ОСОБА_5 з хати, заборонила користуватися спільним автомобілем марки ВМW також заборонила користуватися спільним вантажним автомобілем ДАФ, тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. За вказані дії' ОСОБА_2 була визнано винною за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень Рішення набрало чинності 26 червня 2025 року.
Однак після цього ОСОБА_2 не припиняє свої протиправні дії відносно ОСОБА_1 . Кожного разу впиняє сварки, висловлює в адресу образи та намагається вчинити бійку. Постійно намагається вигнати заявника із будинку та забороняє користуватися спільним майном.
22 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав висновок психіатра медичного центру «Gravis» від 30.07.2025 року про те, що ОСОБА_6 страждає на психічні розлади більше п'ятнадцяті років. В анамнезі захворювання зазначено: «Вперше погіршення стану спостерігалось після народження другої дитини 15 років тому, коли відчувала оніміння в кінцівках, відчуття «холодку» на задній поверхні шиї, оніміння м'язів обличчя, виникали панічні напади, виникало порушення сну. Виникали панічні напади, постійно приймала седативні препарати. Після розлучення прийом ликів припинила». У вказаному висновку чітко зазначено що ОСОБА_2 більше 15 років страждає на тяжкі психічні розлади, в наслідок чого схильна до невмотивованої агресії і насильства, є потенційно небезпечною та можливо потребує ізоляції.
29.09.2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшло заперечення на електронну пошту суду від представника заінтересованої особи ОСОБА_7 в якому зазначено: що відносно заявника ( ОСОБА_1 ) рішенням Самарського суду міста Дніпра 24.09.2025 у справі №206/5330/25 було видано обмежувальний, а саме було заборонено ОСОБА_1 контактувати з ОСОБА_2 через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Вказане рішення Самарського районного суду міста Дніпра було мотивовано тим, що ОСОБА_1 (заявник) застосовував до ОСОБА_2 фізичне та психологічне насилля.
Рішенні Самарського суду міста Дніпра 24.09.2025 у справі №206/5330/25 «Під час розгляду вказаної заяви, суд встановив, що наразі заявниця дійсно хвилюється за своє життя та здоров'я, бажає уникнути побиття по відношенню до неї з боку ОСОБА_1 , уникнути психологічного насилля з боку останнього, стверджуючи про те, що її життю та здоров'ю може погрожувати об'єктивна небезпека, оскільки навіть свідки, яких вона хотіла запросити в судове засіданні для підтвердження вказаних фактів, відмовились прийти побоюючись про тиск на них з боку ОСОБА_1 . Сукупність вказаних обставин переконує суд в тому, що між сторонами дійсно існують неприязні стосунки, які мають ознаки психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_1 по відношенню до заявниці, які самі по собі несуть ризик вирогідності продовження вчинення домашнього насильства, а тому з метою запобігання та попередження вчинення насильства у подальшому, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, що відповідатиме вимогам Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно якого обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб».
01.10.2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшло заперечення на заперечення на заяву про видачу обмежувального припису через «Електронний суд» від представника заявника Готвянського І.В. в якому він зазначив: що
30 вересня 2025 року нами отримано Заперечення па заяву про в плачу обмежувальний > припису (Далі за текстом «Заперечення»), Вважаємо викладені у вказаних Запереченнях доводи безпідставними надуманими та такими, що вводять суд у оману.
Стосовно рішення по справі № 206/5330/25 від 24 вересня 2025 року, на яке посилається зацікавлена особа. Зазначає, що вказане рішення не набрало законної сили, оскільки не минув встановлений ЦПК України тридцяти денний строк на апеляційне оскарження цього рішення. Стосовно доданих до Заперечень медичних довідок, які нібито доводять факт побиття. Згідно із консультативним висновком психіатра медичного центру «Garvis» від 30.07.2025 року, який додано до Заперечень та на які Зацікавлена особа посилається, ОСОБА_6 страждає на психічні розлади більше п'ятнадцяті років. Також до Заперечень додано Виписку № 2745 із медичної карти стаціонарного хворого ревматологічного відділення КНН «МКЛ №6» ДМР, згідно с якою ОСОБА_2 перебувала у зазначеному медичному закладі на стаціонарному лікуванні з 30.04.2025 року по 14.05.2025 року з діагнозом: «Вузлувата ерітема, невизначеної етіології. Активність ПІ ступеню. З ураженням шкіри та підшкірної клітковини». Вважають що, таким чином, ушкодження які зображені на фото, які додані до заяви на шиї, кінцівках та ягідницях ОСОБА_2 можуть бути саме симптомами ерітеми, яка має не травматичне походження.
В своїх Запереченнях Баранець Н.В. також посилається на консультативний висновок лікаря хірурга медичного центру «Garvis» від 15.04.2025 року. У вказаному висновку зазначено: «при огляді пацієнтки мас місце локальна гіперемія по середній третині правої гомілки та правого передпліччя. Встановлений діагноз: 1.98.6 Інші інфільтративні хвороби шкіри та підшкірної клітковини.
Відсутні будь - які відомості про травматичний характер ушкоджень на тілі ОСОБА_2 . При цьому відсутні будь - які висновки СМЄ та інші належні та допустимі докази про наявність у ОСОБА_2 будь - яких тілесних ушкоджень травматичного характеру спричинених ОСОБА_1 з вказанням часу, обставин та механізму їх утворення.
Стосовно доданих до Заперечень фото, маємо зазначити, що вони не лають змоги ідентифікувати особу чиї частини тіла на них зображені, не містять даних про місце га час, коли вони були зроблені та не свідчать про механізм та обставини створення зображених на них потемнінь шкіри. Крім того немає жодних підстав вважати, що вони не створені штучно. На цей час Самарським районним судом розглядається справа 206/2985/25 про визнання цих договорів дарування недійсними. В наслідок чого ОСОБА_1 постійно зазнає психологічного та фізичного насильства з боку ОСОБА_2 , яка постійно виганяє його із будинку, забороняє користуватися майном та постійно вчиняє сварки.
10 червня 2025 року Самарським районним судом було розглянуто справу .V? 206/2853/25 відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 . За результатами розгляду вказаної справи судом встановлено, то як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не вчиняв фізичного та психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а мала місце звичайна побутова сварка, яку не можна розцінювати, як насильство у сім'ї, таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП. Рішення набрало чинності 21 червня 2025 року.
Таким чином, вважають факт вчинення домашнього насильства саме ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги заяви, просив задовольнити. Також зазначив, що по відношенню до його клієнта було вчинено домашнє насилля, а саме економічне насилля, так як ОСОБА_2 було вчинено продаж їх спільно придбаного автомобіля.
Заінтересована особа та представник заінтересованої особи в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви. Також, надали для долучення до матеріалів справи відповідь від 26.09.2025 року з ГУНП в Дніпропетровській області, щодо інформації про повідомлення, які надходили з 00:00 год. 01.05.2025 року по 23:53 год. 26.09.2025 року з абонентського номеру телефону від ОСОБА_2 .
Вислухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи та її представника, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути
подана: зокрема, за п.1 ч.І - особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її
представником - у випадках, визначених Законом України», «Про запобігання та протидію
домашньому насильству»; за п.З ч.І - батьками та іншими законними представниками дитини,
родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також
органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства.
Згідно зі ст. 350-ЗЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу
обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального
припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу
обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування
межах їх компетенції.
Згідно зі ст.350-5ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається
судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу
подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про
видачу обмежувального припису.
За приписами п.п.3, 6-8 ч.І ст.ІЗакону України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального,
психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця
проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими
особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували)
у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала)
особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також
погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього
насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій
формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід
тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє
насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону № 2229-УІІІ, обмежувальний припис за своєю суттю не є
заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і
направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб,
з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про
кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних
або кримінальних провадженнях.
Згідно із ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису,
суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення
заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового
обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про
запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виникали конфліктні ситуації, які були
предметом розгляду в Самарському районному суді міста Дніпра.
09.06.2025 року рішенням Самарського районного суду міста Дніпра шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 - розірвано.
Так, 16 червня 2025 року Самарським районним судом міста Дніпра було розглянуто справу № 206/3093/25 відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . За результатами розгляду вказаної справи ОСОБА_2 була визнано винною за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
10 червня 2025 року Самарським районним судом міста Дніпра було розглянуто справу №
206/2853/25 відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , яка під час розгляду справи подала заяву про примирення. За результатами розгляду вказаної справи судом встановлено, що мала місце звичайна побутова сварка, яку не можна розцінювати, як насильство у сім'ї, таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.І ст. 173-2 КУпАП.
Як зазначає заявниця, вона писала заяву про примирення на прохання ОСОБА_1 та їх спільних дітей, щоб батька не притягували до відповідальності, проте вона неодноразово зверталась до органів поліції з заявами притягнути його до відповідальності, а саме за № 13685 від 26.07.2025, № 9254 від 27.05.2025, № 8234 від 20.05.2025, № 7282 від 01.05.2025 - однак всі вони були залишені без належного реагування.
На підтвердження факту застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_1 , заявниця надала консультативний висновок від 15.04.2025 (діагноз інфільтративні хвороби шкіри та підшкірної клітковини), консультацію хірурга від 25.04.2025, відповідно до якого нижні кінцівки асиметричні, набряк виявлений на гомілці ліворуч. Шкіра з гіперейованими плямами, на передпліччі, шкіра набрякла, виписку № 2745 (діагноз: вузлувата ерітема, невизначеної етіології. Активність III ст.. з ураженням шкіри та підшкірної клітковини, фотографії синців та травм, після побиття.
На підтвердження факту застосування психологічного тиску з боку ОСОБА_1 , заявниця надала консультативний висновок від 30.07.2025 (діагноз порушення адаптації, тривожно- депресивна реакція зі стійкою інсомнією), письмову консультацію лікаря-психіатра від 20.11.2024 (діагноз генералізований тривожним розлад) та письмовий висновок практикуючого психолога, психотерапевта від 25.07.2025.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_1 подарував заявниці рухоме та нерухоме майно, проте після розірвання шлюбу подав позов про визнання недійсними договорів дарування (справа №206/2985/25), що свідчить про наявність в
них майнового спору.
24.09.2025 року рішенням Самарського районного суду міста Дніпра заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задоволено частково. Та виданий обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , заборонивши ОСОБА_1 контактувати з ОСОБА_2 через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Також у судовому засіданні зацікавленою особою надановідповідь, отриману на запит адвоката від ГУНП в Дніпропетровській області. від 26.09.2025 року, відповідно до якої зазначені всі виклики працівників поліції за сімейними спорами між подружжям ОСОБА_9 .
Під час розгляду вказаної заяви, суд встановив, що наразі саме зацікавлена особа, ОСОБА_2 , зазнчена у поданій заяві, дійсно хвилюється за своє життя та здоров'я, бажає уникнути побиття по відношенню до неї з боку заявника, ОСОБА_1 ,
уникнути психологічного насилля з боку останнього, стверджуючи про те, що її життю та
здоров'ю може погрожувати об'єктивна небезпека, оскільки навіть свідки, яких вона хотіла
запросити в судове засіданні для підтвердження вказаних фактів, відмовились прийти
побоюючись про тиск на них з боку ОСОБА_1 .. Наразі зацікавлена особа, ОСОБА_2 взагалі не проживає в належному їй будинку, а проживає у свого брата, за іншою адресою.
Тобто заявник ОСОБА_1 не виконує рішення суду, а саме: рішення суду від 24.09.2025 року, яким заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задоволено частково. Та виданий обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , заборонивши ОСОБА_1 контактувати з ОСОБА_2 через засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Сукупність вказаних обставин переконує суд в тому, що між сторонами дійсно існують
неприязні стосунки, які мають ознаки психологічного та фізичного насильства з боку заявника ОСОБА_1 по відношенню до зацікавленої особи, ОСОБА_2 , які самі по собі несуть ризик вирогідності продовження вчинення домашнього насильства.
Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Необхідність видачі обмежувального припису, заявник ОСОБА_1 обґрунтовував вчиненням щодо нього з боку ОСОБА_2 домашнього насильства.
Отже, заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що на час звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису існувала вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Доводи, що наведені у заяві свідчать про наявність тривалого конфлікту між сторонами. З огляду на наведене, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 1-3, 7, 15, 18, 19, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 272, 293, 350-1, 350-8 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви про застосування обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 (номер облікової картки платника одатків НОМЕР_1 ) перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 . .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено до 03.10.2025.
Суддя: Т.В. Нестеренко