Справа № 177/1894/25
Провадження № 2/177/1212/25
(заочне)
Іменем України
06 жовтня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря судового засідання Антонінок А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/1894/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
встановив:
У липні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року (справа №2-324/11), солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 827234/ФЛ від 28 травня 2008 року станом на 26.01.2011 року в розмірі 492 703,83 грн та судовий збір. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2012 по справі №2-324/11, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості скасовано, в іншій частині рішення суду залишено без змін. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2022 замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», у виконавчих листах по справі № 2-324/11, які видавалися Криворізьким районним судом Дніпропетровської області. Вказує, що станом на дату подачі позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем на підставі рішення суду 17.11.2011 року (справа №2-324/11), залишається не погашеною, що становить 492 703 грн 83 коп. Позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, останній відповідно до вимог закону зобов'язаний відшкодувати три проценти річних та інфляційну складову боргу від суми заборгованості, що становить 152 080, 15 грн, а саме: інфляційні втрати у розмірі 107 736, 81 грн та 3% річних у розмірі 44 343, 34 грн за період з 24.02.2019 по 23.02.2022. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційну складову від суми заборгованості у розмірі 152 080, 15 грн та судові витрати.
Ухвалою суду від 28.07.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - kv.dp.court.gov.ua. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року (справа №2-324/11), солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 827234/ФЛ від 28 травня 2008 року станом на 26.01.2011 року в розмірі 492 703,83 грн та судовий збір. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2012 по справі №2-324/11, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості скасовано, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
24.04.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір № GL3N216953 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» належні ПАТ КБ «Надра» права вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 827234/ФЛ від 28 травня 2008 року.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2022 замінено сторону виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2012 (справа №2-324/11), яким позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 827234/ФЛ від 28 травня 2008 року станом на 26.01.2011 року в розмірі 492 703,83 грн та судовий збір.
Позивач вказує, що станом на дату звернення із даним позовом до суду відповідач не виконав рішення суду, звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 107 736,81 грн та 3% річних у розмірі 44 343,34 грн за період з 24.02.2019 по 23.02.2022 , що разом становить в сумі 152 080,15 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно положень ст.ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України), а так само й на грошові зобов'язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.
Таким чином, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні справи суд враховує правову позицію, висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-цвідповідно до якої: Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України, дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Позивач визначив період для стягнення 3% річних та інфляційних втрат з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року, з позовом до суду звернувся 17.07.2025 року.
Згідно розрахунку позивача сума інфляційних збитків за час прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 24.02.2019 по 23.02.2022 становить 107 736,81 грн, а сума 3 % річних складає 44 343,34 грн.
Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, та вважає їх обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належних і допустимих доказів на спростування указаного розрахунку та/або свого розрахунку відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили та залишилося невиконаним, невиконання грошового зобов'язання є триваючим порушенням, тому, позов ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ 40696815, інфляційні витрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 152 080 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімдесят) грн 15 коп., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В.Лященко