Справа № 176/1895/25
Провадження № 2/177/1124/25
(заочне)
Іменем України
06 жовтня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря судового засідання Антонінок А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №176/1895/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 20.02.2017 р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26254054557002, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, зі строком користування до 26.08.2020 року. При укладенні кредитного договору АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав всі передбачені умови договору, а саме ознайомив відповідача з умовами кредитного договору, надав в тимчасове користування кредитні кошти в зазначеному розмірі. 15.12.2021 р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором, враховуючи санкції ст. 625 ЦК України, становить 68 176,15 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту 31 372,24 грн; прострочена заборгованість по відсоткам 30 746,88 грн; прострочена заборгованість по комісії 4 766,49 грн; збитки від інфляції 1 110,04 грн; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України 180,5 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
03.07.2025 з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали зазначеної позовної заяви за територіальною підсудністю.
Ухвалою суду від 07.07.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - kv.dp.court.gov.ua. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.12.2016 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26254054557002-КР (опитувальник).
У Розділі 8 договору «Заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки» ОСОБА_1 просив ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відкрити на його ім'я поточний рахунок в гривнях та випустити на його ім'я платіжну картку для здійснення розрахунків по цьому рахунку. Вид основної картки Visa Classic Int EMV.
Відповідно до розділу 9 договору «Заява про надання кредиту» визначено параметри кредиту: без пільгового періоду; строк кредиту - 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту; процентна ставка згідно з умовами, встановленими Тарифами банку; договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від банку про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з'являється після отримання відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту.
Відповідно до розділу 11 договору «Інші умови», ОСОБА_1 звернувся до банку з пропозицією (офертою) укласти Комплексний договір про надання банківських послуг на умовах, викладених у вищевказаній заяві про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки та заяві про надання кредиту та на умовах, викладених банком в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (надалі УДБО) і Тарифах Банку, розміщених на офіційному сайті банку. Поданням та підписанням заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, заяви про надання кредиту, підтвердив наступне, зокрема: 1) шляхом підписання ним та уповноваженим представником банку заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки між ним та банком укладається договір про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, невід'ємною частиною якого ж УДБО, Тарифи, заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки; 2) до моменту укладення договору надання платіжної картки банк ознайомив його з умовами договору платіжної картки, а також з Тарифами та УДБО, з якими він згоден та зобов'язується виконувати. Банк надав йому примірники договору про надання платіжної картки, Тарифів та УБДО.
Згідно із п.13, п.14 розділу 11 договору «Інші умови» ОСОБА_1 підтвердив, що отримав картку Visa Classic Int EMV № НОМЕР_1 терміном дії до 31.12.2018 року, а також логін та пароль для доступу до Free Bank. Підтвердив укладення Комплексного договору про надання банківських послуг № 26254054557002-КР від 20.07.2017 р. між ним та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на зазначених в нього умовах.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 20.07.2017 по 14.12.2021.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26254054557002 від 20.07.2017 року.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, за вказаним кредитним договором заборгованість відповідача становить 66 885,61 грн, яка складається з: залишку простроченого кредиту 31 372,24 грн.; залишку прострочених відсотків 30 746,88 грн., залишку прострочених комісій 4 766,49 грн.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якшо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті в повному обсязі, а також вимоги частини другої ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту.
Разом з тим, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26254054557002-КР від 20.07.2017 р., банк просив, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути з відповідача прострочену заборгованість по відсоткам у розмірі 30 746,88 грн.
У комплексному договорі про надання банківських послуг № 26254054557002-КР (опитувальник) процентна ставка не зазначена.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень з яким саме Універсальним договором банківського обслуговування клієнтів ознайомився відповідач та погодився з його умовами, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості.
За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг, Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем комплексного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми простроченої заборгованості по комісій, слід зазначити наступне.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом із тим, з дослідженого судом кредитного договору, укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , слідує, що сторонами не було погоджено зобов'язань відповідача щодо виплати кредитору комісійної винагороди.
З урахуванням викладеного, а також того, що розмір комісії не погоджений сторонами кредитного договору, позовні вимоги в частині стягнення комісії є необґрунтованими, такими, що також не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу, суд зазначає наступне.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього, в силу закону, виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
У нового кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Таким чином, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов'язання, тому суд погоджується із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, які розраховувались за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року в загальному розмірі 1 290,54 гривень.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 26254054557002-КР від 20.07.2017 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості у розмірі 32 662,78 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 43453613/1 від 25.03.2025 р.; додаткова угода № 26254054557002 до договору про надання правничої допомоги від 23.04.2025 р.; акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги 23.04.2025 р.; платіжна інструкція № 10690 від 24.04.2025 р., згідно яких загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу складає 6 000,00 гривень.
Враховуючи наведене слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (47,9%) в сумі 1160, 33 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», ЄДРПОУ 43453613, заборгованість за кредитним договором № 26254054557002-КР від 20.07.2017 у розмірі 32 662,78 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 78 коп.), понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1 160, 33 грн (одна тисяча сто шістдесят грн 33 коп.) та 6 000, 00 грн (шість тисяч грн) на відшкодування витрат на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Лященко