30.09.2025 Справа №607/11104/24 Провадження №6/607/215/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
з участю секретаря судового засідання Дмитрик В.-М.Р.
державного виконавця Витвицького В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицького Володимира Олександровича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, -
30.09.2025 старший державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицький В.О. через систему «Електронний суд» звернувся в суд з поданням, в якому просить винести ухвалу про проникнення до житла боржника, а саме, будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Відділі перебувають 39 виконавчих провадження про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь фізичних і юридичних осіб, а також держави, серед яких виконавче провадження № 77196961 щодо виконання виконавчого листа № 607/11104/24, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 20.12.2024, про cтягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від квітня 2022 у сумі 4000 євро, 1370,88 грн. судового збору, 5000 грн. на правничу допомогу та 860 грн. витрат на послуги перекладача.
Разом з тим, рішення суду до теперішнього часу не виконане, а боржник не вчинив жодних дій спрямованих на виконання судового рішення, що свідчить про злісне ухилення від виконання рішення суду. Відповідно стягувач позбавлений можливості очікувати на реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, та держава втрачає можливість поповнення державного бюджету за рахунок сплати виконавчого збору.
Державний виконавець зауважує, що боржник ОСОБА_1 07.07.2025 у своїх письмових поясненнях зобов'язався надати доступ до житла де він зареєстрований, однак доступ до вказаного житла не надано ні самим боржником, ні іншими особами, а неодноразові спроби виконавця здійснити опис та арешт майна завершилися безрезультатно. Таким чином, оскільки не має реальної можливості виконати судове рішення іншим шляхом, окрім як за рішенням суду про надання дозволу на примусове проникнення до житла, державний виконавець просить подання задовольнити.
Старший державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицький В.О. в судовому засіданні підтримав подане ним подання у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав у ньому викладених.
Заслухавши пояснення державного виконавця, вивчивши доводи викладені у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, суд приходить до наступного висновку:
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2024, у цивільній справі № 607/11104/24, позов ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Нерода Алла Ігорівна до ОСОБА_1 про стягнення коштів, задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від квітня 2022 року у сумі 4000 Євро. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1370 гривень 88 копійок судового збору, 5000 гривень на правничу допомогу та 860 гривень витрат на послуги перекладача.
На підставі вказаного рішення суду 20.12.2024 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/11104/24.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицького В.О. від 13.02.2025 на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 77196961 з примусового виконання виконавчого листа № 607/11104/24 виданого 20.12.2024 Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від квітня 2022 року у сумі 4000 Євро, 1370 гривень 88 копійок судового збору, 5000 гривень на правничу допомогу та 860 гривень витрат на послуги перекладача.
Також, 13.02.2025 старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицьким В.О. у межах ВП № 77196961 винесено постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження для боржника ОСОБА_1 ; про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 ; про арешт коштів божника ОСОБА_1 .
Як вбачається з відповідей Пенсійного фонду України від 14.02.2025, 27.05.2025 у ВП № 77196961, про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, та інформацію про фізичних осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи, інформацію про боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 не знайдено.
Відповідно до відповідей Державної податкової служби України від 14.02.2025, 27.05.2025 у ВП № 77196961, інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, у суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи боржника за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 в Державному реєстрі відсутня.
Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України від 15.02.2025, у даних МВС України відсутні відомості про зареєстровані транспортні засоби за боржником ОСОБА_1 , РНОКПП: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як слідує з відповіді Державної прикордонної служби України від 27.05.2025 щодо перетину боржником державного кордону, в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником ОСОБА_1 , РНОКПП: ІНФОРМАЦІЯ_1 державного кордону у період з 01.03.2025 по 27.05.2025.
Постановою старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицького В.О. від 27.05.2025, виконавче провадження № 77196961 з примусового виконання виконавчого листа № 607/11104/24 виданого 20.12.2024 Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області приєднано до зведеного виконавчого провадження № 67517362, яке веде Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
07.07.2025 боржник ОСОБА_1 з'явився до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виклик державного виконавця та надав пояснення відповідно до яких, він тимчасово знаходиться під слідством та лікується у Тернопільській районній та міській лікарні в ортопедії. Зазначив, що на даний момент він не працює, однак борг зобов'язався віддавати після лікування. Окрім цього, ОСОБА_1 зобов'язався надати доступ державному виконавцеві до приміщень, якими володіє чи користується, за адресою: АДРЕСА_1 , для обстеження майнового стану.
Згідно з декларацією про доходи та майно боржника фізичної особи від 07.07.2025, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , не працевлаштований, жодних доходів не отримує, будь-якого рухомого чи нерухомого майна не має.
Як вбачається з актів державного виконавця від 08.07.2025, 15.07.2025, виходом старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицького В.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 607/11104/24 виданого 20.12.2024 Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області за адресою проживання боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 встановлено, що доступу надано не було, боржника за місцем проживання не було, двері ніхто не відчинив, перевірити майновий стан не вдалося.
В силу положень статті 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових та службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України,права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом частини першої статті1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід'ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.
За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.
Обов'язковість виконання судових рішень, як невід'ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (статті 6, 13, стаття 1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року.
У рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Стаття 18 Закону містить перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Зокрема, пункт 4 частини третьої статті 18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із Законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Таким чином, рішення суду обов'язкові до виконання та державний виконавець зобов'язаний вживати всіх необхідних дій для цього.
Відповідно до вимог статті 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Як передбачено частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з частиною першою статті 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог підпункту 4, 13 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.
Державний виконавець звертається до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
В свою чергу, відповідно до конституційних положень права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Так, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Конституції України). Кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини перша та друга статті 30 Конституції України). Гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що державний виконавець при виконанні виконавчих документів, виданих іншими органами (посадовими особами) щодо стягнення боргу або звернення стягнення, зобов'язаний керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження», зокрема звертати стягнення на майно боржника, в тому числі проводити опис й арешт майна боржника; у разі неможливості потрапити у жиле приміщення боржника ставити перед судом питання про постановлення вмотивованого судового рішення про примусове проникнення до житла боржника.
При цьому, надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника можливе лише за наявності відповідних обґрунтованих підстав та беззаперечних доказів на їх підтвердження.
Відтак, законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Визначальним при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.
Із поданих державним виконавцем копій документів виконавчого провадження вбачається, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2024, у цивільній справі № 607/11104/24 до теперішнього часу не виконано, а боржник ОСОБА_1 ухиляється від його виконання та не вживає відповідних заходів щодо його виконання.
Суд встановив, що державний виконавець вичерпав усі можливості передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконати судове рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало позитивних результатів.
При цьому у своїх письмових пояснень від 07.07.2025 ОСОБА_1 зобов'язався надати доступ державному виконавцеві до приміщень, якими володіє чи користується, за адресою: АДРЕСА_1 , для обстеження майнового стану, однак під час неодноразових виходів державного виконавця до вказаного житла, боржник ОСОБА_1 був відсутній та доступу до житлового приміщення не надав, що унеможливлює здійснення державним виконавцем опису та арешту майна боржника.
Враховуючи вищевикладене та те, що рішення суду залишається не виконаним, боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого провадження, а у державного виконавця відсутні можливості вчиняти виконавчі дії через ненадання боржником доступу до майна, суд вважає, що подання слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 251, 260, 261, 352-354, 439 Цивільного процесуального кодексу України,
Подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Витвицького Володимира Олександровича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, задовольнити.
Надати дозвіл на примусове проникнення до будинку, за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану та виявлення майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яке б можна б, було звернути стягнення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Н. Р. Кунець