Справа № 594/971/25
Провадження №2/594/661/2025
29 вересня 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Чир П.В
за участі секретаря Кушнір Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
Позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача в користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3132745 від 17.04.2021 в розмірі 23250 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 17.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3132745 який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису, за умовами якого, відповідач отримала 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитними договором. ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, в той час як відповідач не виконала свої зобов'язання, грошові кошти не повернула та проценти за користування коштами не сплатила. 23.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 74-МЛ відповідно до якого ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3132745 у розмірі 23250 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками - 17250 грн, та 1000 грн заборгованість за комісією, які просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 04.08.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, хоча про день та час слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.
Судом встановлено, що 17.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3132745 який підписаний електронними підписами.
Згідно п.1.1 Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені Договором.
Кредит надається загальним строком на 30 днів з 17.04.2021 (строк кредитування), термін повернення кредиту - 17.05.2021 (пункти 1.3, 1.4).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.5.2, Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн, проценти за користування кредитом: 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісія за надання кредиту - 1000 гривень, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1).
Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору), тип процентної ставки за договором - фіксована (п. 1.7 договору).
Пунктом 2.3.1.1 договору зазначено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Анкета-заява на кредит містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачкою.
Як вбачається із платіжного доручення №44062098 від 17.04.2021 грошові кошти в сумі 5000 грн 17.04.2021 було перераховано ОСОБА_1 згідно договору №3132745 на картку №516875*50, платник - ТОВ «Мілоан».
Між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23.07.2021, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою.
Пунктом 6.2.3. договору передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Відповідно до актів приймання передачі від 23.07.2021, Витягу з реєстру боржників до ТОВ Коллект Центр» від ТОВ «Мілоан» на підставі договору відступлення перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №3132745.
Боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 16.06.2025 направлялася досудова вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Як встановлено судом, до позивача на підставі договору відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідачки.
Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 17.04.2021 в електронній формі уклали Договір №3132745, строком на 30 днів з 17.04.2021 (строк кредитування), термін повернення кредиту - 17.05.2021, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн, проценти за користування кредитом: 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісія за надання кредиту - 1000 гривень, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У пункті 1.3 договору встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту з 17.04.2021 до 17.05.2021.
Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Разом із тим, суд вважає, що цей пункт договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.
Вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачкою дій для пролонгації договору.
Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.
Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов'язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв'язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачкою кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов'язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
При цьому, суд враховує і принцип тлумачення договору на шкоду тому, хто його складав, і враховує, що умова договору про автоматичну пролонгацію пов'язану із самим фактом невиконання договору, суперечить іншій умові, яка передбачає для пролонгації вчинення певних дій позичальником.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації на підставі п.2.3.1.2 договору є неправомірним.
Як видно із розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки перед позивачем становить 23250 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за процентами - 17250 грн.; заборгованість за комісією -1000 грн.
Сторонами було узгоджено графік повернення позики та сплати процентів, згідно якого сума кредиту становить 5000 грн, проценти за користування кредитом: 2250 грн, комісія за надання кредиту - 1000 гривень.
З огляду на те, що строк кредитного договору не продовжувався, відповідачці безпідставно нараховані відсотки поза межами строку дії договору за період з 17.05.2021.
Отже, розмір заборгованості за тілом кредиту буде становити 5000 грн та за відсотками - 2250 гривень.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1000 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про надання споживчого кредиту №4764766 від 29.10.2021 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1000 грн, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору №3132745 від 17.04.2021 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1000 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "ФК "Кредит - Капітал" заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1000 грн.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором №3132745 від 17.04.2021 в розмірі 7250 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 2250,00 грн заборгованості за процентами.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 442, 40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 3500,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 755,40 грн (2422,40 грн х 7250 грн : 23250 грн)..
Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, IBAN НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614), заборгованість за кредитним договором №3132745 від 17.04.2021 в розмірі 7250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) грн, з яких: 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 2250,00 грн заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, IBAN НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614), судові витрати в сумі 755,40 грн. судового збору та 3500,00 грн на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя Чир П. В.