Справа № 458/1033/25
1-кп/458/137/2025
06.10.2025 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження -
сторона обвинувачення:
начальник Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,
потерпілий - Турківська міська рада Самбірського району Львівської області повноважний представник ОСОБА_4 ,
потерпілий - Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області повноважний представник ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2025 року № 42025142330000081 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Верхня Яблунька Турківського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, із базовою загальною середньою освітою, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, не депутат, працює на посаді водія КП «Турківське житлово-комунальне управління», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, -
01.10.2025 року начальником Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_7 передано до Турківського районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2025 року № 42025142330000081 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, який працюючи на посаді водія комунального підприємства «Турківське житлово-комунальне управління» згідно наказу № 47 від 13.08.2024 року в період з 14 серпня 2024 року по 01 вересня 2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, порушуючи вимоги ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в частині здійснення операцій у сфері поводження з відходами, без дотримання санітарних та екологічних норм, у спосіб, що не забезпечує безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей; ст. 46 Закону України "Про охорону земель" в частині порушення заборони на несанкціоноване скидання і розміщення відходів на території міст та інших населених пунктів; ст.ст. 13,17 Закону України "Про управління відходами", не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча міг і повинен був їх передбачати, здійснюючи вивезення твердих побутових відходів на закріпленому автомобілі «Камаз 535» державний номерний знак НОМЕР_1 , діючи умисно, допустив їх несанкціоноване та неконтрольоване скидання на земельну ділянку сільськогосподарського призначення котра не має кадастрового номеру, загальною площею 0,4127 га розташованої на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області та на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4625582900:11:000:0147, площею 0,1977 га розташованої на території Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, однак повинен був забезпечити їх скидання на земельну ділянку з кадастровим номером 4625555300:04:000:0013, площею 2,1390 га, що розташована на території Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області з цільовим призначенням: для обслуговування полігону твердих побутових відходів, постійним користувачем якої, відповідно до державного акту про право постійного користування від 17 листопада 2009 року є КП «Турківське житлово-комунальне управління», що призвело до їх забруднення шкідливими речовинами, зокрема сульфатами, цинком, свинцем, кадмієм, кобальтом, марганцем, міддю, фосфором, залізом, хлоридами, амонієм. Таким чином, умисні протиправні дії ОСОБА_6 призвели до забруднення вказаних земельних ділянок, загальною площею 0,6104 га, відходами та небезпечними речовинами, які за ступенем небезпеки віднесені до небезпечних, що містять ознаки негативного (шкідливого) антропогенного впливу, що спричинило небезпеку для довкілля та завдало шкоду довкіллю на загальну суму 183801,97 гривень.
Суд вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України - у забрудненні земель речовинами, відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.
Дії ОСОБА_6 виразились у тому, що працюючи на посаді водія комунального підприємства «Турківське житлово-комунальне управління», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій в частині здійснення операцій у сфері поводження з відходами, без дотримання санітарних та екологічних норм, у спосіб, що не забезпечує безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей, в частині порушення заборони на несанкціоноване скидання і розміщення відходів на території міст та інших населених пунктів, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча міг і повинен був їх передбачати, здійснюючи вивезення твердих побутових відходів на закріпленому автомобілі, діючи умисно, допустив несанкціоноване та неконтрольоване скидання твердих побутових відходів на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а не на земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування полігону твердих побутових відходів, постійним користувачем якої є КП «Турківське житлово-комунальне управління», що призвело до їх забруднення шкідливими речовинами, які за ступенем небезпеки віднесені до небезпечних, що містять ознаки негативного (шкідливого) антропогенного впливу, що спричинило небезпеку для довкілля та завдало шкоду довкіллю на загальну суму 183801,97 гривень.
Ухвалою суду 01.10.2025 року призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання прибув прокурор, обвинувачений, потерпілі особи.
Представники потерпілої особи Турківської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_4 і Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заявили клопотання, яке було підтримане учасниками кримінального провадження, про затвердження угоди про примирення, оскільки заподіяні збитки відшкодовано.
Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про те, що в дійсності примирився з потерпілими особами, сплачено заподіяні збитки, уклали угоду про примируння, просить затвердити таку угоду.
Прокурор ОСОБА_7 не заперечив проти розгляду угоди та її затвердження, оскільки така не суперечить процесуальним вимогам з урахуванням того, що обвинувачений вперше вчинив кримінальний проступок, примирився з потерпілими особами.
Учасники судового провадження прокурор, обвинувачена особа, а також потерпілі особи не заперечили проти прийняття по справі рішення, яким затвердити угоду.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що провина ОСОБА_6 , незважаючи на його повне визнання своєї вини, доводиться здобутими доказами на досудовому розслідуванні доказами, просив такі докази долучити до матеріалів кримінального провадження. Також звернув увагу, що 30.09.2025 року між повноважними представниками потерпілих осіб Турківської міської ради Самбірського району Львівської області і Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області та підозрюваним ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст.ст. 468,469,472 КПК України укладено угоду про примирення між потерпілим і підозрюваним. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Позиція потерпілого.
В судовому засіданні представники потерпілої особи Турківської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_4 і Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_5 вказали, що підписали угоду, просили суд затвердити угоду про примирення між потерпілим і підозрюваним, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_6 не має.
Позиція обвинуваченої особи.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про примирення між потерпілими і підозрюваним, свою вину визнав беззастережно повністю, просив призначити узгоджену міру покарання, згодний з умовами угоди, розуміє наслідки укладання угоди, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу та просив суд затвердити укладену угоду. В судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді,
Заслухавши думку прокурора, сторін кримінального провадження, розглянувши подану угоду про примирення потерпілого та підозрюваного та заявлене клопотання обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що таке слід задовольнити з врахуванням таких підстав.
Досудовим розслідуванням дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 239 КК України, тобто у забрудненні земель речовинами, відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля
Вивчивши угоду про примирення та заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним 30.09.2025 року, а також вивчивши клопотання сторін по справі про затвердження угоди та саму угоду, з'ясувавши думку прокурора та потерпілого, які вважають клопотання обґрунтованим, маючим відповідну правову підставу та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 474 КПК України регламентований загальний порядок судового провадження на підставі угоди.
Згідно з даною угодою про примирення між потерпілою і підозрюваним сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 239 КК України, підозрюваний у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення; щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Також, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_6 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 239 КК України у вигляді однієї тисячі неоподаткованих мінімумів жлходів громадня, що становить 17000 грн.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти відповідні рішення, в тому числі положеннями п.1 ч.3 зазначеної статті визначено, що суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 КПК України.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим морже бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що 30.09.2025 року між повноважними представниками потерпілої особи Турківської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_4 і Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_5 , з однієї сторони та підсудним (на момент підписання - підозрюваним) ОСОБА_6 укладена угода про примирення, яка була скерована до суду разом із обвинувальним актом.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 239 КК України, як у забрудненні земель речовинами, відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.
Потерпілі особи не заперечують про затвердження угоди, пояснили, що претензій в частині відшкодування шкоди до обвинуваченого не має, усі збитки відшкодовано.
Обвинувачений клопотання потерпілих осіб підтримав, в судовому засіданні обвинувачений також заявив клопотання про затвердження угоди, він щиро розкаявся у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності та вони досягли примирення.
Кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, яке може підлягати закриттю, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою особою.
Згідно вимог ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Суд не вбачає жодних процесуальних підстав, які б унеможливлювали закриття провадження.
Згідно санкції ч. 1 ст. 239 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з ч.1 ст.12 КК України кримінальне правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч.3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч.4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Враховуючи вище вказане, вчинене ОСОБА_6 правопорушення, передбачене ч. ч. 1 ст. 239 КК України, є нетяжким злочином оскільки відповідає вимогам ч.4 ст.12 КК України.
Судом, відповідно до ст.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої особи - щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі, відшкодування заподіяних збитків.
Судом встановлено, що наявні обставини, які пом'якшують покарання.
Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також усунення заподіяної шкоди, оскільки згідно п.1 ч.1 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.
Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_6 проявилося щире каяття.
Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз'яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом'якшують покарання.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Судом встановлено, що обставина, яка пом'якшує покарання є відшкодування заподіяної шкоди, оскільки згідно долучених квитанцій №2327 від 30.09.2025 року і №2328 від 30.09.2025 року про оплату вбачається що було проведено оплати відновідно на 835,78 грн та 29835,60 грн.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст..67 КК України, судом не встановлено.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст..476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд вважає, що оскільки обвинувачена особа ОСОБА_6 провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мав належну процесуальну поведінку як на досудовому розслідуванні так і в суді, висловлює жаль з приводу вчиненого, згідний нести кримінальну відповідальність за вчинене, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинене створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він зробив належні висновки для себе, у зв'язку з чим, на думку суду, таке рішення суду, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчинення в подальшому кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що прийняте рішення буде явно несправедливим унаслідок м'якості.
Згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним.
Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.
Судом також встановлено, що укладання угоди про примирення між потерпілою стороною та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
При цьому суд зазначає, що обумовлення сторонами угоди у її тексті факультативних питань, які не передбачені загальними вимогами до таких угод згідно з ст.472 КПК України (зокрема щодо пропонованого терміну іспитового строку та стягнення процесуальних витрат), та які належать до дискреційних повноважень суду при ухваленні вироку, є пропозиціями до суду, які самі по собі не порушують прав та свобод сторін.
Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України.
Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначенні ст..471 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої злочином, узгоджене покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст..473 КПК України, наслідки невиконання угоди, дата її укладання та підписи.
Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про примирення між потерпілим і підозрюваним ОСОБА_6 відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість затвердження даної угоди та призначення підозрюваному узгодженого сторонами виду та міри покарання.
Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення між потерпілою і підозрюваним суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
В постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №203/378/17 та 29.11.2018 в справі №761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п.12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з'ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов'язковим. У зв'язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».
Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.
У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов. В рамках кримінального провадження не було пред'явлено цивільного позову.
В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред'явлено цивільного позову.
Потерпілі особи Турківська міська рада Самбірського району Львівської області і Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області претензії матеріального та морального характеру не висували, цивільного позову в рамках кримінального провадження не пред'явлено.
У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експерта, або інші процесуальні витрати.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Стосовно ОСОБА_6 в ході досудового слідства не обирався запобіжний захід.
Суд не вбачає підстав і потреби в зміні або в обранні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду.
Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
При вирішенні даного питання стосовно речового доказу судом враховано те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України право володіння не є тотожним праву власності, а є лише частиною його змісту.
Також суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 КПК України на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Підстави та порядок тимчасового вилучення майна визначаються ст. 167 та ст. 168 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна, є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Арешт на речові докази не накладався судом.
Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7,8,9,30-33,110,314,369-371,373,374,376, 473,475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення між потерпілим Турківською міською радою Самбірського району Львівської області (повноважний представник ОСОБА_4 ) та Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області (повноважний представник ОСОБА_5 ) і обвинуваченим (підозрюваним на час підписання) ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2025 року № 42025142330000081 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, укладено 31.12.2024 року.
ОСОБА_6 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 23 КК КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 на даній стадії не обирати до набрання вироком законної сили.
Докази, які були оголошені прокурором в судовому засіданні і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - витяг з ЄРДР у кримінальному, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст..394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Роз'яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку: потерпілим, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди, невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.6,7 ст. 474 КПК України.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку підозрюваним, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.5-7 ст.474 КПК України.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілій особі та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua.
Суддя ОСОБА_1