Справа № 308/7694/25
06 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І. О.,
за участі секретаря судового засідання Мурги С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) в особі відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №094586 від 20.05.2025, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 202 КУпАП, а також справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він понад 20 років постійно проживає в Чеській республіці, при знятті з реєстрації місця проживання у нього було вилучено паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, також був знятий з усіх обліків Україні, в тому числі із військового. Зазначає, що станом на день подачі позову користується виключно паспортом громадянина для виїзду за кордон.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації ОСОБА_1 прибув до міста Ужгород на власному авто, однак повернутися назад до свого місця проживання не має змоги через наявні обмеження у праві виїзду громадян України у віці від 18 до 60 років через оголошення мобілізації.
Зазначив, що з метою недопущення порушення митного законодавства, звернувся до митного органу із заявою про продовження строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України, оскільки не має змоги виконати обов'язок - особисто вивезти транспортний засіб.
З цією метою, 20.05.2025 ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 вирушили до митного поста «Ужгород», де працівник прикордонної служби повідомив, що оскільки у нього відсутні підстави для перетину кордону, йому буде надано рішення про відмову в перетині державного кордону.
Також працівником прикордонної служби 20.05.2025 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №094586 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 202 КУпАП.
Вказав, що із оспорюваною постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає до скасування, оскільки винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства.
В обґрунтування заявленого зазначив, що працівником прикордонної служби при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги КУпАП, оскільки ним було проігноровано всі вимоги про проведення належного розгляду справи та фактично винесено постанову без врахування пояснень ОСОБА_1 , в тому числі обмеживши його у праві на правову допомогу.
Додатково зазначив, що позивач не має паспорта громадянина України, також не має реєстрації місця проживання на території України понад 20 років. Вважає, що для того, щоб виконати вимоги Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, позивач має повернутися до Чеської Республіки, однак, через обмеження у виїзді не може виїхати з території України. Також не може отримати паспорт громадянина України, оскільки не може здійснити реєстрацію місця проживання на території України, так як не може бути знятий з реєстрації місця проживання в Чеській Республіці. Отже, в даній конкретній ситуації саме через об'єктивні і незалежні від позивача причини, він не має актуального військово-облікового документа, який би мав отримати відповідно до згаданого вище Порядку. А тому притягнення його до відповідальності є незаконним.
06.06.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. 18.06.2025 вказані в ухвалі недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
18.07.2025 у судовому засіданні клопотання представника позивача задоволено, відзив представника позивача повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 29.07.2025 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази, які містять наступну інформацію:
- інформацію про те, чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації в Україні до 2007 року: АДРЕСА_1 на військовому обліку в ТЦК та СП на території Закарпатської області;
- інформацію про те, чи наявні в ІНФОРМАЦІЯ_3 або іншому підпорядкованому ТЦК та СП військово-облікові документи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередня адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 чи такі були знищені у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон;
- повідомити чи може особа, яка постійно проживає за кордоном стати на облік у відповідному ТЦК в Україні у випадку відсутності паспорту громадянина України та реєстрації місця проживання в Україні.
11.08.2025 на адресу суду з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла запитувану інформація, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація про вилучення у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-облікових документів в зв'язку з виїздом на постійне проживання за кордон. Також ІНФОРМАЦІЯ_1 надано інформація щодо особливостей ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позові, просила такі задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача не з'явився, по присинам суду невідомим. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомленний.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 1 ст. 202 КУпАП передбачено відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду виїзду.
Як встановлено судом, 20.05.2025 старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон майором ОСОБА_3 щодо громадянина України ОСОБА_1 складено протокол серії ЗхРУ №146300 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП України, а саме, як зазначено в протоколі, о 13 год. 10 хв. 20.05.2025 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» гр. ОСОБА_1 порушив режим в пункті пропуску через державний кордон України, а саме: під час вручення рішення про відмову в перетинанні державного кордону України гр. ОСОБА_1 знаходився на території пункту пропуску без військово-облікових документів. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 7 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою КМУ від 27.07.1998 №1147.
Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.05.2025 у приміщенні відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
На зазначеному протоколі міститься підпис гр. ОСОБА_1 про те, що останній зі змістом протоколу ознайомлений та примірник протоколу ним отримано. Також в протоколі міститься інформація, що пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, додані на окремому аркуші.
У наданих поясненнях до протоколу від 20.05.2025 гр. ОСОБА_1 просив розгляд справи про адміністративне правопорушення відкласти на інший день, оскільки бажав скористатись правовою допомогою. Також зазначив, що із зафіксованим порушенням не згідний, оскільки є нерезидентом і ні юридично, ні фізично не може отримати військово-обліковий документ, оскільки понад 20 років поживає у Чеській республіці.
20.05.2025 постановою про накладення адміністративного стягнення №094586 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Також 20.05.2025 старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон майором ОСОБА_3 щодо гр. ОСОБА_1 винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою КМУ №57 від 27.01.1995, так як ОСОБА_1 не надав на паспортний контроль належні документи, які підтверджують підстави для виїзду закордон в умовах правового режиму воєнного стану, а також відсутній військово-обліковий документ, згідно пункту 17 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти держави Україна, на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану» в Україні здійснюються заходи, які у тому числі можуть стосуватись й обмежень конституційних прав і свобод людини й громадянина.
Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пункту 17 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, керівники органів охорони державного кордону (крім авіаційної частини) з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують проведення у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та у пунктах пропуску через державний кордон України перевірку в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово- облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. У разі відсутності у таких осіб військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) та/або наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про подання таких осіб до розшуку в Національну поліцію уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють їм у перетинанні (на виїзд з України) державного кордону. Про виявлення розшукуваної особи представники органів охорони державного кордону або його структурних підрозділів інформують найближчий орган або підрозділ, що входить до системи поліції, для здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 25 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пункту 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Відповідно до пункту 8 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Як стверджує позивач, притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутність військово-облікового документу є незаконним та необґрунтованим, оскільки в силу обставин, що склались, він не має змоги отримати військово-обліковий документ, так як не може виїхати з України і звернутись до закордонної дипломатичної установи України як нерезидент для отримання такого документу.
В матеріалах справи міститься копія листа консула України в місті Брно від 11.07.2025 №61325/36-500-82386, в якому міститься інформація про те, що консульство України в Брно рішенням від 25.07.2007 задовольнило клопотання ОСОБА_1 про його залишення на постійне місце проживання в Чеській Республіці. Також вказано, що у матеріалах справи про залишення на постійне проживання за кордоном ОСОБА_1 наявна копія заяви, яка була належним чином засвідчена віце-консулом з клопотанням про передачу його паспорта громадянина України ВЛ266838 до Ужгородського МВ УМВС України у Закарпатській області із подальшим зняттям заявника із реєстраційного обліку за місцем проживання в Україні.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 11.07.2025 №2025/009346184 відомості про адресу місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інформаційній системі Державної міграційної служби, відсутні.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 дійсно виїхав за межі України на постійне проживання у 2007 році і у ним було здано паспорт громадянина України (внутрішнього) Консульському агентству України в Брно 25.07.2007 для передачі до Ужгородського МВ УМВС України у Закарпатській області із подальшим зняттям заявника із реєстраційного обліку за місцем проживання в Україні.
Вилучення паспорту громадянина України передбачалось абзацом 4 п. 7 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого Наказом МВС України від 21.12.2004 року N 1603: При оформленні паспорта/проїзного документа для виїзду за кордон на постійне проживання на четвертій чи п'ятій сторінці паспорта/проїзного документа проставляється штамп "Постійне проживання" (додаток 4), який скріплюється печаткою. За наявності в таких осіб двох паспортів/ проїзних документів один з них вилучається і підлягає знищенню в установленому порядку. Підлягає також вилученню в таких осіб та знищенню в установленому порядку паспорт громадянина України з відміткою про зняття з реєстраційного обліку.
На момент зняття позивача з реєстрації місця проживання в Україні у 2007 році діяло Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377. Дане положення передбачало, що військовий облік військовозобов'язаних і призовників проводиться згідно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" і цим Положенням за місцем їх проживання. Будь-яких норм у випадку виїзду за кордон, дане положення не містило.
Ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачала, що зняттю з військового обліку підлягають особи, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України.
А ч. 3 ст. 36 згаданого вище Закону містила положення про те, що військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, не ведеться.
Тому суд погоджується із твердженням представника позивача про те, що на момент зняття з реєстрації та виїзду на постійне місце проживання за кордон позивач не мав ставати на військовий облік в будь-якій дипломатичній установі.
Однак суд звертає увагу, що статтею 36 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначаються Кабінетом Міністрів України. Частину 1 та 3 ст. 36 виключено на підставі Закону № 3633-IX від 11.04.2024.
Разом з тим, п.п. 1 ч. 1 Розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року N 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року N 2105-ІХ: громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв'язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов'язані протягом 30 днів з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, що визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України.
Пунктом 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. N 1487 (з змінами і доповненнями, надалі - Порядок) встановлено, що цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 52 Порядку передбачено, що військовий облік громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, здійснюється районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів на загальних засадах.
Пунктом 81 Порядку встановлено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2).
При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Водночас, додатком 2 до Порядку затверджено Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно підпункту 10і пункту 1 (в редакції Постанови КМУ № 675 від 07.06.2024 р.) було встановлено. що громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв'язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов'язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 563 “Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2980) стати на військовий облік одним з таких способів:
- прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.
Заява подається громадянином України закордонній дипломатичній установі України особисто разом із паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який після прийняття заяви повертається громадянину України., або засобами поштового зв'язку разом з копією першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Закордонна дипломатична установа України надсилає заяву з визначеними документами відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, центральному управлінню або регіональному органу СБУ або відповідному підрозділу розвідувальних органів на їх адресу електронної пошти, яка розміщена на їх офіційному веб-сайті, у семиденний строк.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що наразі чинним законодавством передбачений чіткий порядок взяття на військовий облік громадян, які були зняті з такого у зв'язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців. Окрім того, чинним законодавством передбачений обов'язок таких громадян протягом визначеного строку стати на військовий облік громадян України.
В зв'язку з чим покликання позивача на те, що у нього відсутня можливість стати на військовий облік і отримати військово-обліковий документ, не відповідають дійсності. Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особисто чи через закордонну дипломатичну установу України з метою постановки на військовий облік та отримання військово-облікового документу, і йому було відмолено в такому.
Також не знайшли свого підтвердження покликання позивача про те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками прикордонної служби не було встановлено чи має позивач військовий квиток або інший військово-обліковий документ, оскільки однією з підстав для відмови ОСОБА_1 у перетинанні державною кордону була, зокрема відсутність військово-облікового документу, що встановлено у рішенні про відмову в перетинанні державного кордону від 20.05.2025, яке позивачем не оспорюється.
Також як підставу незаконності винесеної постанови позивач зазначає, що працівниками прикордонної служби при винесені такої не було взято до уваги бажання позивача скористатись правовою допомогою та надати додаткові пояснення до постанови.
На підтвердження зазначеного позивачем був долучений до матеріалів справи відеозапис, здійснений його дружиною ОСОБА_2 . Вказаний відеозапис був досліджений в судовому засідання.
З відеозапису встановлено, що під час вручення постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, останній вимагав надати та долучити до постанови додаткові пояснення, на що від працівника прикордонної служби отримав роз'яснення, що долучення пояснень до постанови законодавством не передбачено.
В судовому засіданні була допитана в якості свідка дружина позивача ОСОБА_2 , яка вказала, що 20.05.2025 вона з чоловіком прибули в пункт пропуску для отримання відмови в перетині кордону ОСОБА_1 . Під час оформлення вказаної відмови відносно її чоловіка працівниками прикордонної служби також була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за відсутність військово-облікового документу. В своїх показах ОСОБА_2 зазначила, що працівники прикордонної служби в грубій формі розмовляли з її чоловіком, та не давали можливість надати пояснення до постанови, і тільки після неодноразових заперечень щодо винесеної постанови, склали протокол про адміністративне правопорушення та відібрали пояснення до протоколу.
Відповідно до частини 1 статті 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею ПО, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185- 3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Відповідно до частини 9 статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Матеріалами справи підтверджено, що до винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою прикордонної служби (у зв'язку з непогодженням Пучкова В.Л. з інкримінованим порушенням) був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №146300 від 20.05.2025, до якого на окремому аркуші були додані пояснення ОСОБА_1 до протоколу. Що в свою чергу спростовує твердження позивача про те, що відповідач виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення без відібрання пояснень від нього.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Положення статті 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що постанова № 094586 від 20.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення на позивача винесена при наявності події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 в його вчиненні, розмір адміністративного стягнення накладено посадовою особою та в межах санкції статті, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов'язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору, виходив із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 605,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4405155992.1 від 11.06.2025.
Враховуючи викладене вище, на виконання вимог ст. 139 КАС України, судові витрати суд відносить на рахунок позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч.1 ст. 202, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) в особі відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ), місцезнаходження: АДРЕСА_3 в особі відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя І.О. Шепетко