Справа № 991/5184/25
Провадження 1-кп/991/77/25
02 жовтня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Севастополь, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року (т. 9 а.с. 231-241).
29 вересня 2025 року прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
У клопотанні прокурором зазначено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено розмір застави та додаткові обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
01 листопада 2023 року за ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 19 325 800,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 грудня 2023 року продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов'язків на два місяці.
Постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 25 січня 2024 року.
23 січня 2024 року стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування.
25 березня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду на ОСОБА_6 покладено строком на два місяці такі обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року (крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2024 року зменшено розмір застави до 5 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 140 000 грн.
У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 22 травня, від 19 червня, від 19 серпня, від 16 жовтня, від 11 грудня 2024 року, від 10 лютого та від 09 квітня 2025 року продовжено строк дії обов'язків, востаннє до 09 червня 2025 року.
24 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні засобами поштового зв'язку направлено до суду.
Ухвалами суду від 06 червня та 05 серпня 2025 року строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , продовжено, востаннє до 05 жовтня 2025 року.
У клопотанні прокурором наведено короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Зазначено, що отримані в ході досудового розслідування докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. У той же час, повідомлена під час досудового розслідування ОСОБА_6 підозра повністю відповідає вимогам обґрунтованості, що неодноразово підтверджено рішеннями слідчих суддів та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Разом з тим, останній вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки доказів сторони обвинувачення щодо висунутого обвинувачення законом не передбачена (вони будуть досліджуватися у ході подальшого судового провадження).
Прокурор у клопотанні посилається на те, що наразі існує необхідність у продовженні строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки визнані доведеними судом ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Так, застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави виправдав себе як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення завдань кримінального провадження.
Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховуватися від суду, прокурор послався на те, що ОСОБА_6 : (1) обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, один з яких є корупційним, і санкції статей яких передбачають покарання у виді позбавлення волі, яке може бути призначено реально; (2) має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42017000000004969; (3) звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, у випадку вчинення корупційного злочину є неможливим (крім як у випадку укладання угоди у кримінальному провадженні); (4) має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон; (5) попри обмеження можливості чоловікам виїзду за межі України на період дії режиму воєнного стану, протягом 2022- 2023 років 21 раз виїжджав за кордон; (6) має широке коло зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від суду, у тому числі шляхом залишення території України; (7) на майновий стан ОСОБА_6 та ОСОБА_26 , з якою обвинувачений у період з 05 жовтня 2002 року по 03 лютого 2021 року перебував у шлюбі.
В обґрунтування продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та обвинувачених у кримінальному провадженні, прокурор, зокрема, послався на: (1) характер та обставини вчинення, інкримінованих ОСОБА_6 злочинів; (2) можливість використання останнім набутих зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та судових органів задля впливу, зокрема на працівників товариств, які пов'язані з корпорацією «Укрбуд» та, які фактично перебували у нього в підпорядкуванні. Також можливий вплив і на обвинувачених у цьому провадженні, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 здатен впливати і відповідно впливав на останніх щодо вчинення ними дій та прийняття рішень; (3) тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками під час судового розгляду.
Прокурор у клопотанні зазначив, що вказані ризики, з урахуванням направлення обвинувального акта до суду, актуалізуються. Зокрема, ОСОБА_6 відкрито матеріали (протоколи), які містять показання, що надавались свідками під час досудового розслідування.
Встановлені в ході досудового розслідування та відображені прокурором у клопотанні обставини вчинення кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, роль обвинуваченого у їх вчиненні, розмір спричиненої матеріальної шкоди, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають підстави вважати, що жодні інші, більш м'які запобіжні заходи, окрім застави (з покладанням відповідних обов'язків), не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_6 .
Також, прокурор вважає необхідним врахувати той факт, що вчинені кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Дії ОСОБА_6 були спрямовані на заволодіння державними коштами, що дискредитує державу на міжнародному рівні та заважає подоланню збройної агресії Російської Федерації. Застосований стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід та покладені обов'язки відповідають суспільному інтересу. Отже, не продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.
Прокурор вважає, що ступінь втручання в права та свободи ОСОБА_6 шляхом продовження строку дії обов'язків є незначним та пропорційним меті такого втручання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з думкою яких погодився обвинувачений ОСОБА_6 , просили відмовити у задоволенні задовольнити клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов'язків, передбачених п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Окрім цього захисник ОСОБА_8 вважав за можливе зменшити визначений слідчим суддею на стадії досудового розслідування розмір застави до 5 000 000,00 грн. Обґрунтовуючи таку позицію захисники, зокрема посилались на те, що: (1) прокурором до клопотання додано копії документів, які не є процесуальним джерелом доказів, тому суд позбавлений можливості оцінити наявність підстав для обвинувачення ОСОБА_6 у можливому вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність відповідних ризиків; (2) відсутні докази, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; (3) посилання прокурора на існування ризику переховуватися від суду є лише припущенням. Майновий та фінансовий стан обвинуваченого не є ризиком, а навпаки підґрунтям належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Незрозумілим є посилання прокурора на майновий стан колишньої дружини ОСОБА_6 , а також на те, що обвинувачений у період 2022-2023 року виїжджав за кордон. Оскільки, обвинуваченому було відомо про наявність цього кримінального провадження, разом з тим останній все одно повертався в Україну. Тяжкість покарання за інкриміновані обвинуваченому злочини не може вважатись достатньою підставою для висновку суду про наявність обґрунтованих ризиків недотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки. Визначений ОСОБА_6 розмір застави є суттєвим для останнього, а тому може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також наявність у ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон не може бути належною підставою для обґрунтування ризику переховування від суду, оскільки паспорти здані останнім до Державної міграційної служби України; (4) стороною обвинувачення не надано жодних доказів про реальність здійснення обвинуваченим дій по впливу на свідків; (5) з дати застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу минуло майже два роки, водночас обов'язки, які були покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу не змінились. Визначений слідчим суддею розмір застави був зменшений лише один раз. У той же час, наразі у цьому клопотанні прокурором не обґрунтовано співмірність такого розміру застави. Окрім цього захисники звертали увагу, що на стадії досудового розслідування у 2023 році протягом 20 днів на обвинуваченого не було покладено жодного обов'язку, і ОСОБА_6 не вчинив жодних дій, які б могли свідчити про його неналежну поведінку; (6) сторона захисту звертає увагу, що ОСОБА_6 має серйозні і тривалі проблеми зі здоров'ям та потребує постійного контролю з боку лікарів. Останній неодноразово з метою подальшого кваліфікованого і повного обстеження виїжджав за межі України, зокрема до Німеччини та Ізраїлю, оскільки отримати необхідну медичну допомогу в Україні неможливо через відсутність належного обладнання. У подальшому, обвинувачений неодноразово звертався до прокурора, слідчого судді, суду з клопотаннями про надання дозволу на виїзд за кордон, однак йому було відмовлено. Письмові заперечення захисника ОСОБА_7 долучені до матеріалів справи.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою, зокрема продовжує строк дії запобіжного заходу, що не може перевищувати двох місяців.
Главою 18 КПК України врегульовано питання щодо застосування, зміни, скасування запобіжних заходів.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року, а саме щодо можливої розтрати службовими особами Міністерства оборони України та привласнення ТОВ «Укрбудмонтаж», ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», суб'єктами господарювання, які пов'язані з компаніями «Укрбуд», коштів, в особливо великих розмірах, виділени в рамках контрактів з «Реконструкції технічної території арсеналу» на побудову захищених арсеналів і складів, розташованих в с. Цвітоха Хмельницької області, с. Богданівка Кіровоградської області та м. Калинівка Вінницької області; а також, що під час виконання державного контракту № 362/5/18/7, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», перший заступник начальника ГШ ЗСУ ОСОБА_11 , начальник ЦУБ ВС ЗСУ ОСОБА_13 та начальник УЗЖ ЦУБ ВС ЗСУ ОСОБА_27 умисно використали службове становище всупереч інтересам служби з метою отримання ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» попередньої оплати (на надмірний строк та в надмірному обсязі) без законних на те підстав. Внаслідок цього ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» (юридична особа, підконтрольна ОСОБА_12 ) одержала попередню оплату (аванс) на загальну суму 312 458 028,12 грн без законних на те підстав; в свою чергу ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 заволоділи відповідними коштами. Після вчинення цих суспільно небезпечних протиправних діянь у ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з'явилась можливість розпорядитись відповідними коштами. У той же час вони знали, що після одержання цих коштів можливим є встановлення джерела їх походження, факту володіння ними, а також вжиття заходів до унеможливлення їх використання шляхом накладення арешту, конфіскації тощо. Враховуючи це, ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, умисно, вчинили фінансові операції, метою яких було фактичне використання цих коштів, приховання і маскування їх незаконного походження, володіння ними, джерела їх походження та місцезнаходження. Так, шляхом вчинення фінансових операцій з коштами в особливо великому розмірі на загальну суму 312 457 705,75 грн, одержаними злочинним шляхом, ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, фактично використали ці кошти, приховали і замаскували їх незаконне походження, володіння ними, джерело їх походження та місцезнаходження. Відомості згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року в електронному вигляді.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 991/9452/23, враховуючи виправлення описки у судовому рішенні, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено заставу у сумі 7200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 19 324 800,00 грн, та покладено обов'язки, передбачені абз. 1 п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копіями судових рішень в електронній формі.
У зв'язку із закінченням строку дії попередньої ухвали, якою були покладені обов'язки на підозрюваного ОСОБА_6 , ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2024 року у справі № 991/2217/24 вдруге покладено додаткові обов'язки на останнього, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року (крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що підтверджується судовим рішенням в електронному вигляді.
Тобто, обсяг додаткових обов'язків, які почали діяти з 25 березня 2024 року, став меншим порівняно з тим, який був визначений слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу.
18 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/3182/24 зменшено розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 , встановлений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2023 року на 4 184 800,00 грн, остаточно встановлено розмір застави у кількості 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 15 140 000,00 грн, що підтверджується копією судового рішення в електронному виді.
На стадії досудового розслідування, що не заперечувалось учасниками судового провадження, ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався.
У подальшому, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року надійшов до суду, ухвалами суду від 06 червня та 05 серпня 2025 року продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , востаннє до 05 жовтня 2025 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та обвинуваченими у кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві і Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (т. 6 а.с. 149-157, т. 8 а.с. 172-181).
Тобто, станом на 02 жовтня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 15 140 000,00 грн та діють обов'язки відповідно до ухвали суду від 05 серпня 2025 року.
Щодо обґрунтованості підозри.
Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Як вже зазначалось раніше, зокрема в ухвалі суду від 05 серпня 2025 року, колегія суддів не бере до уваги посилання сторони захисту ОСОБА_6 щодо надання прокурором неналежних доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень. Оскільки, з огляду на стадію провадження суд перевірятиме обґрунтованість обвинувачення.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджував про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням направленням до суду обвинувального акта актуалізувались, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
При визначенні імовірності переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, які класифікується як особливо тяжкі злочини. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України належить до числа корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовується (окрім випадку укладення угоди у кримінальному провадженні).
Не залишається поза увагою суду і те, що ОСОБА_6 має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні № 42017000000004969.
Також колегія суддів зазначає, що співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у виді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження
Тобто, на переконання суду, тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю можливого реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховуватися від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності.
Окрім цього колегія суддів враховує наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого (рухоме та нерухоме майно, яке належить йому як на праві приватної власності так і на праві спільної сумісної власності). Також те, що ОСОБА_6 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, і у період дії воєнного стану неодноразово виїжджав за кордон, що підтверджується матеріалами справи в електронному вигляді.
У той же час не залишається поза увагою суду і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на даний час продовжений. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховуватися від суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, що є підставою для продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві і Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Визнаючи доведеним прокурором продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, суд враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань.
Також колегією суддів враховується те, що ОСОБА_6 , використовуючи свої набуті зв'язки серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та судових органів, може впливати, у тому числі на свідків, з показаннями яких він вже ознайомлений внаслідок виконання у кримінальному провадженні вимог ст. 290 КПК України. Наслідком такого впливу, серед іншого, може бути надання свідками у подальшому неправдивих показань. Окрім цього, такий вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.
16 вересня 2025 року прокурором подано до суду клопотання про виклик осіб в судове засідання для їх допиту у кримінальному провадженні. Тобто, стороні захисту вже відомі ці особи (т. 9 а.с. 172).
Не залишається поза увагою колегії суддів і те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у співучасті з іншими особами, які є обвинуваченими у цій справі, а тому вплив наданих щодо формування позиції у справі може мати сприятливі наслідки для інтересів ОСОБА_6 .
Вказане обумовлює необхідність продовження строку дії обов'язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 : утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та обвинуваченими у кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Доводи сторони захисту щодо відсутності/неактуальності зазначених прокурором ризиків спростовуються встановленими вище судом обставинами, а тому оцінюються колегією суддів критично.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого впливає лише на ступінь ймовірності вчинення ним дій, спрямованих на переховування від суду чи незаконного впливу на свідків. Проте, означена обставина не є ключовою чи надто вагомою, оскільки дотримання як обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України, так і покладених додаткових обов'язків у зв'язку зі застосуванням запобіжного заходу, є обов'язком обвинуваченого, а їх недотримання чи невиконання є підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Щодо посилань сторони захисту на стан здоров'я обвинуваченого то колегія суддів вкотре зазначає, що ці обставини вже неодноразово були предметом дослідження колегії суддів, їм надана оцінка, зокрема в ухвалах суду від 05 серпня та 16 вересня 2025 року.
Окрім цього, ці обставини неодноразово були предметом оцінки слідчих суддів на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень, які містяться у матеріалах справи.
Будь-яких інших доказів стороною захисту суду не надано. Навпаки, захисником ОСОБА_7 у клопотанні зазначено, що документи щодо стану здоров'я ОСОБА_6 містяться у матеріалах справи і надані ним раніше.
Тобто, стороною захисту ОСОБА_6 не наведено нових обставин та не надано жодних доказів, які не були досліджені судом, та, які могли б бути підставою для непродовження строку дії обов'язків, зазначених у письмових запереченнях захисника.
Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що прокурор у клопотанні не обгрунтував помірність визначеного ОСОБА_6 розміру застави, що є підставою для її зменшення до 5 000 000,00 грн, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки (1) зверенення з клопотанням про продовження строку дії обов'язків не передбачає доведення обгрунтованості застосованого запобіжного заходу (ч. 1 ст. 194 КПК України), (2) враховуючи, що застава внесена за ОСОБА_6 третьою особою - заставодавцем, нелогічними є твердження захисника про непомірність розміру застави стосовно саме обвинуваченого.
Разом з тим колегія суддів вчергове зазначає, що з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу змінювався як розмір застави з 19 325 800,00 грн на 15 140 000,00 грн, так і обсяг обов'язків. Тобто, обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 послаблювався з огляду на конкретні обставини та перебіг кримінального провадження. Отже, твердження захисників про незмінність запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 з дати його застосування, спростовуються матеріалами справи.
У той же час колегія суддів звертає увагу, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року надійшов до суду 02 червня 2025 року, судом закінчено підготовче провадження і призначено судовий розгляд та сьогодні розпочато судовий розгляд. Тобто, на даний час у кримінальному проваджені вчинені лише дії загального порядку для підготовки судового розгляду, тому підстави стверджувати, що ризики зменшилися, відсутні.
Отже, враховуючи доведеність існування наведених вище ризиків, стадію кримінального провадження, а саме початок судового розгляду, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , на два місяці, тобто до 02 грудня 2025 року. На переконання колегії суддів таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов'язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до 02 грудня 2025 року строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та обвинуваченими у кримінальному провадженні щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві і Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3