Справа № 761/39441/25
Провадження № 1-кс/761/25418/2025
29 вересня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12022000000001103 від 08.11.2022, -
Адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просила скасувати арешт на майно ОСОБА_6 , накладений 03.04.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/13180/25, провадження 1-кс/761/9259/2025, а саме на мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору.
У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор у судовому засідання просив відмовити у задоволенні клопотанні оскільки арешт було накладено обґрунтовано, досудове розслідування триває, вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 має статус свідка у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим необхідність у вказаному арешті не відпала.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши представника власника майна та прокурора, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.04.2025 у справі № 761/13180/25 в рамках кримінального провадження № 12022000000001103 від 08.11.2022 накладено арешт на мобільний телефон марки Redmi Note 10 Pro, сірого кольору.
Під час вирішення питання про накладення арешту на вказане майно слідчий суддя дійшов висновку про його відповідність критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки воно може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а накладення арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді, що дає суду підстави дійти до висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала та арешт накладено обґрунтовано.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які виникають при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12022000000001103 від 08.11.2022 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1