С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/5913/25
В справі 760/12567/24
І. Вступна частина
06 жовтня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Позивача - адвоката Лисенко І.К.
представника Відповідача - адвоката Хайнацької О.Ф.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкуванні.
ІІ. Описова частина
29 травня 2024 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою суду від 03 червня 2024 року справу було передано за підсудністю до Дружківського міського суду Донецької області.
Ухвалою від 06 серпня 2024 року справу повернено за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою від 11 вересня 2024 року у справі було відкрито загальне позовне провадження.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, Позивач ОСОБА_1 зазначив, що перебував у шлюбі з Відповідачкою ОСОБА_2 .
У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердженням чого є свідоцтво про народження дитини.
До початку війни родина проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 . Повномасштабна агресія російської федерації проти України стала причиною виїзду Відповідачки з дитиною за кордон до Бельгії, де вони постійно перебувають за адресою: АДРЕСА_3. У серпні 2023 року Відповідачка перебувала в Україні протягом трьох тижнів, а в період з 28 лютого 2024 року по 11 березня 2024 року Позивач відвідував родину в Бельгії під час відпустки.
Зазначає, що через непорозуміння між подружжям Позивачем подано позов про розірвання шлюбу, зареєстрований Солом'янським районним судом м. Києва під №760/8141/24 від 05 квітня 2024 року, і 24 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.
Позивач стверджує, що починаючи з кінця березня 2024 року Відповідачка почала чинити перешкоди у спілкуванні Позивача з сином через мережу інтернет, зокрема за допомогою відеозв'язку з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp, Signal, Zoom, Skype тощо.
Відповідачка не забезпечує регулярне спілкування, ігнорує дзвінки та повідомлення, заблокувала Позивача в телефоні та месенджерах, а також заблокувала номер Позивача в месенджерах сина, що унеможливлює будь-яке спілкування та порушує право дитини на регулярні особисті стосунки з батьком.
Позивач як військовослужбовець не може фізично перебувати з дитиною через обов'язки з захисту України, а відсутність навіть телефонного зв'язку може призвести до втрати емоційного зв'язку з сином.
Позивач стверджує, що докладає зусиль до виконання батьківських обов'язків: під час відпусток відвідував сина, мав спільний сімейний бюджет, надав Відповідачці дублікат своєї заробітної картки з вересня 2017 року для утримання дитини, що підтверджується довідкою з банку. Після відкриття провадження про розірвання шлюбу Відповідачка звернулася за аліментами, і 15 квітня 2024 року видано судовий наказ №760/8022/24 про стягнення аліментів, заборгованості за якими Позивач не має.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить визначити графік спілкування: на час воєнного стану та перебування дитини за кордоном - щоденне спілкування засобами зв'язку з 18:00 до 22:00 протягом 30 хвилин; після повернення дитини в Україну - щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці з 18:00 до 21:00, у першу та третю суботу місяця з 12:00 суботи до 15:00 неділі, у день народження сина з 15:00 до 19:00 щороку, щорічний спільний відпочинок влітку 20 днів та взимку 5 днів.
Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року було забезпечено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за допомогою відеозв'язку (а у разі неможливості - телефонного зв'язку) з використанням технічних засобів та програмного забезпечення (Zoom, Viber, Watsapp, Telegram, Skype тощо) кожної середи та неділі тижня протягом 60 хвилин з 19:00 години до 20:00 години за київським часом.
13 грудня 2024 року Відповідачкою подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву Відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що заперечує проти позовних вимог. Вона вказала, що емоційного зв'язку між Позивачем та сином не було навіть під час спільного проживання родини. Взимку в мирний час Позивач відмовлявся підвозити сина до школи на авто, хоча їхав на роботу по дорозі, тому Відповідачка відводила дитину пішки. Позивач не брав участі у вихованні під час навчання в школі, не долучався до батьківського чату, не відвідував свята в дитячому садку за сім років, а також не відвідував шкільні заходи. Відповідачка підтвердила, що не спілкується з Позивачем через його ганебне та принизливе ставлення, але не забороняла сину спілкуватися з батьком, навіть просила та примушувала сина телефонувати, після чого син спілкувався неохоче без емоцій. Відповідачка вважає, що про емоційний зв'язок між сином і батьком мови не йде.
27 лютого 2025 року Позивачем подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив Позивач ОСОБА_1 спростував заперечення Відповідачки, зазначивши, що вони не відповідають дійсності та спрямовані на уникнення відповідальності за створення перешкод у спілкуванні. Зазначив також, що Відповідачка не зважаючи на ухвалу про забезпечення позову продовжує ігнорувати його спроби спілкування, а її твердження про відсутність емоційного зв'язку є суб'єктивними та не підтвердженими.
07 березня 2025 року судом було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні Позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, наполягаючи на необхідності усунення перешкод та встановлення графіку спілкування, з огляду на те, що Відповідачка продовжує блокувати зв'язок, а дитина перебуває за кордоном.
Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечували, наполягаючи на тому, що ОСОБА_2 не перешкоджає спілкуванню, а рішення про обмеження контактів з батьком прийняв лише син, який у на сьогодні у тому віці, коли на нього важко вплинути.
Від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації надійшли пояснення, з яких вбачається, що зважаючи на те, що матір з дитиною не мешкають на території Солом'янського району, провести бесіду з матір'ю, з'ясувати думку дитини по суті спору, обстежити умови проживання працівниками служби не виявляється за можливе.
ІІІ. Мотивувальна частина
Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Безспірно встановлено, що Позивач ОСОБА_1 та Відповідачка ОСОБА_2 перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .
Після початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України у березні 2022 року Відповідачка разом з дитиною виїхала за кордон до Бельгії, де вони постійно перебувають.
Позивач, як військовослужбовець, не має можливості виїхати за кордон через воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Станом на день розгляду справи дитина продовжує проживати за кордоном, а Позивач не має безпосереднього доступу до спілкування з сином, як фізично, так і онлайн, що підтверджується поясненнями сторін та доданими скріншотами переписки.
Відповідачка не надала суду переконливих доказів того, що вона повною мірою сприяла спілкуванню, посилаючись лише на нібито небажання дитини, яке, на думку суду, не звільняє її від обов'язку як матері організовувати такі контакти, зважаючи на вік дитини (13 років) та необхідність збереження сімейних зв'язків.
Відсутність висновку органу опіки та піклування не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки, як роз'яснено в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19, якщо висновок служби у справах дітей отримати не можна через об'єктивні обставини, такі як проживання дитини за кордоном, справа розглядається за наявними матеріалами, з урахуванням найкращих інтересів дитини. У цій постанові Верховний Суд підкреслив, що суд повинен самостійно оцінювати докази та обставини, не покладаючись виключно на висновок органу опіки, якщо його надання неможливе, і забезпечувати баланс прав батьків та дитини відповідно до Конвенції про права дитини.
Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у тому числі правом на спілкування з батьками.
Частинами першою і другою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 151 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Згідно зі статтею 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод; суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення; в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
У цій справі, як зазначено вище, встановлено, що станом на день розгляду Позивач не має можливості повноцінного безпосереднього спілкування з дитиною через її проживання за кордоном та обмеження на виїзд для військовослужбовців під час воєнного стану. За таких обставин забезпечення права Позивача на спілкування з сином та участь у його вихованні можливе лише за допомогою організації дистанційного (онлайн) спілкування за допомогою технічних засобів.
Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року було забезпечено позов, зобов'язавши Відповідачку організувати таке спілкування кожної середи та неділі протягом 60 хвилин з 19:00 до 20:00 за київським часом, що дозволило тимчасово відновити контакти. Однак встановлені під час розгляду обставини, включаючи пояснення сторін та докази блокування зв'язку, не дозволяють суду пересвідчитися в тому, що Відповідачка в повній мірі виконувала свій обов'язок з організації спілкування сина з батьком.
Посилання на небажання сина спілкуватися із Позивачем недостатнє для зняття з неї обов'язку найбільшого сприяння такому спілкуванню, оскільки, як батько, Позивач має рівне з матір'ю право на участь у вихованні, а дитина - на збереження зв'язків з обома батьками, що відповідає найкращим інтересам дитини.
Тому суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги, визначивши регламент спілкування Позивача з сином у спосіб, аналогічний наведеному в ухвалі про забезпечення позову, аби усунути перешкоди та забезпечити регулярність контактів.
Щодо вимог про визначення регламенту побачень Позивача з дитиною на випадок її повернення в Україну, то суд вважає, що такі вимоги є передчасними, оскільки виникнення перешкод у спілкуванні сталося саме після виїзду Відповідачки з дитиною за кордон та, вочевидь, частково з цим і пов'язане; наразі немає підстав передбачати майбутні перешкоди без фактичного повернення, а суд повинен вирішувати спір на підставі наявних обставин.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :
-на час перебування дитини за межами України передбачити спілкування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за допомогою відеозв'язку (а у разі неможливості - телефонного зв'язку) з використанням технічних засобів та програмного забезпечення (Zoom, Viber, Whatsapp, Telegram, Skype, Signal тощо) кожної середи та неділі тижня протягом 60 хвилин з 19:00 години до 20:00 години за київським часом; зобов'язати при цьому ОСОБА_2 забезпечити організацію такого спілкування зі сторони дитини.
2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: 03020, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 41, код ЄДРПОУ: 37485506.
Суддя: