Справа №760/10088/25
Провадження №2-а/760/1171/25
06 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серія ЕНА №4410286 від 02.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
встановив:
у квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серія ЕНА №4410286 від 02.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовна заява обґрунтована тим, що згідно постанови інспектора 1 взводу 6 роти 1 батальйону полку -1 управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Бобрика Д.В серія ЕНА № 4410286 від 02.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі - Постанова, оскаржувана постанова), ОСОБА_1 (далі - Позивач), 02.04.2025 о 15 год. 42 хв. 46 сек. у м. Київ вул. Карела Чапека (Фучика), 5, під час керування його власним автомобілем «МАЗДА СХ 5», номер державної реєстрації « НОМЕР_1 », нібито вчинено проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим нібито порушено вимоги п. 8.7.3 е ПДР та нібито вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Категорично не погоджуючись із зазначеним рішенням працівника поліції, вважає його дії протиправними, прийняте рішення незаконним та безпідставним, а постанову такою, що складено та винесено з порушеннями матеріальних та процесуальних норм законодавства а також інструкцій Національної поліції з наступних підстав. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, з відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Перш за все, слід зазначити обставини подій, що відбулись за участі позивача 02.04.2025, в період приблизно з 15 год. 00 хв. (час коли він перебував на перехресті просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика), 1, в м. Київ) по 15 год. 50 хв. (час, коли, останній отримавши від працівника поліції відповідну постанову поїхав з місця розгляду цієї адміністративної справи). Так, 02.04.2025, в районі будинку № 3 по вул. Д. Монастирського в м. Києві, керуючи власним автомобілем «МАЗДА СХ 5», номер державної реєстрації « НОМЕР_1 », позивач почав рух свого автомобіля за маршрутом: «вул. Д. Монастирського, 3 - просп. Берестейський, 41», при цьому, вирішив здійснювати рух за вказаним маршрутом спочатку по просп. Повітряних сил та далі по вул. Карела Чапека (Фучика), в м. Київ. Під час руху по вищевказаному маршруту, в період приблизно з 15.00 год. по 15 год. 05 хв. позивач зупинив свій автомобіль, оскільки на світлофорах, що регулювали рух по вищевказаному маршруту, для транспортних засобів, що рухались з боку просп. Повітряних сил в напрямку вул. Карела Чапека (Фучика), в районі будинку № 1 по останній вулиці включився: «червоний», забороняючий рух, сигнал світлофора. Далі, після того, як на вищевказаних світлофорах включився: «зелений» сигнал, що дозволяв йому далі здійснювати рух по вищевказаному маршруту, керуючи власним автомобілем, виконав поворот ліворуч, після чого його автомобіль з'їхав з просп. Повітряних сил та виїхав на вул. Карела Чапека (Фучика), в районі будинку № 1 по цій вулиці. Отже, під час проїзду вищевказаного перехрестя: «просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика) (в районі буд. № 1 по цій вулиці)), позивачем не було порушено жодної вимоги правил дорожнього руху. Далі, 02.04.2025, приблизно о 15 год. 05-07 хв., тобто коли його автомобіль здійснював рух вже по вул. Карела Чапека (Фучика), в районі будинків 3-5, по ній вулиці, вперше побачив службовий автомобіль працівників поліції всередині якого, як позивач пізніше дізнався, перебував інспектор 1 взводу 6 роти 1 батальйону полку -1 управління патрульної поліції в м. Києві лейтенант поліції Бобрик Д.В. та ще один працівник поліції, який йому не представився (спеціальне звання капітан поліції), що на той момент також рухався по вул. Карела Чапека (Фучика), але йому назустріч, тобто в напрямку просп. Повітряних сил. При цьому, оскільки по обох сторонах проїзної частини вул. Карела Чапека (Фучика) були припарковані автомобілі, одночасний проїзд двох транспортних засобів на вказаній вулиці був неможливим. Водночас, після того, як він вперше побачив вказаний автомобіль працівників поліції, не припиняв рух свого транспортного засобу, у зв'язку з чим, враховуючи вищеописані припарковані автомобілі, службовий автомобіль поліції припинив свій рух та його водій (поліцейський, можливо саме Бобрик Д.В. ) був змушений «пропустити» його автомобіль. Далі, роз'їхавшись вищевказаним чином з описаним автомобілем поліції, позивач продовжив рух в попередньому напрямку. При цьому, вже пізніше, приблизно в районі будинку № 19 по вул. Карела Чапека (Фучика), позивач почув спеціальний звуковий сигнал позаду свого транспортного засобу та побачив автомобіль патрульної поліції (що раніше вже бачив, за вищеописаних обставин). Вказаний автомобіль поліцейських на цей раз рухався одразу позаду нього, в попутному ним напрямку та з нього неодноразово подавались спеціальні звукові та візуальні сигнали проблисковими маячками», що однозначно були сприйняті ним як вимога до зупинки. Після отримання цієї інформації, ним одразу було здійснено зупинку на вимогу поліцейського біля правого узбіччя, в місці де перебував мйого автомобіль на той час, тобто приблизно в районі будинку № 19 по вул. Карела Чапека (Фучика), в м. Київ. Далі, автомобіль патрульної поліції також зупинився, з нього вийшов 1 патрульний поліцейський, який йому представився інспектором 1 взводу 6 роти 1 батальйону полку -1 управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Бобриком Д.В., інший працівник поліції, який мав спеціальне звання капітан поліції і також перебував всередині описаного службового автомобіля йому не представлявся. Після цього, працівник поліції Бобрик Д.В. повідомив, що причиною його зупинки є саме нібито вчинення ним порушення вимог ПДР, яке полягало у нібито вчинені проїзду перехрестя «просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика)» на заборонений червоний сигнал світлофора, чим нібито ним було порушено вимоги п. 8.7.3 е ПДР та нібито вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Далі, позивач усно пояснив працівнику поліції Бобрику Д.В. та іншому працівнику поліції (капітану поліції), що вказаного порушення не вчиняв та, що у цих 2-х поліцейських (лейтенанта та капітана поліції) відсутні будь-які підстави та докази того, що останній дійсно вчинив таке порушення, оскільки у цих 2-х поліцейських була відсутня фізична можливість бачити та розпізнавати сигнали світлофорів, що регулювали рух транспортних засобів, які перетинають відповідне перехрестя, рухаючись зі сторони просп. Повітряних сил у напрямку вул. Карела Чапека (Ю. Фучика), тобто в напрямку руху саме його автомобіля. Також, вказаним 2 поліцейським він пояснив, що у зв'язку з відсутністю в його діях зазначеного ними порушення, останні також не мали підстав для зупинки його транспортного засобу. Далі, лейтенант поліції Бобрик Д.В. повідомив йому, що ним буде здійснено розгляд адміністративної справи та те, що за результатами такого розгляду ним прийнято рішення про накладення на нього відповідного адміністративного стягнення та вручено йому відповідну постанову. При цьому, ці 2 поліцейських (лейтенант та капітан поліції) на підтвердження нібито вчинення ним вищеописаного порушення, демонстрували йому відеозаписи (з яких камер йому точно невідомо), але на жодному з продемонстрованих йому записів, не було зафіксовано, що його автомобіль проїхав вищевказане перехрестя на червоний сигнал світлофора. Далі, 02.04.2025, приблизно о 15 год. 50 хв., позивач, пояснивши вищевказаним працівникам поліції відсутність в його діях відповідних порушень ПДР та протиправність їх дій із зупинки його автомобіля та подальшого притягнення його до адміністративної відповідальності, отримавши від них відповідну постанову - поїхав з місця розгляду цієї адміністративної справи. Отже згідно з вищевказаними обставинами події та наведеними фактами, вищеописані дії під час проїзду перехрестя «просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика)» є такими, що не містили порушень вимог ПДР, зокрема п. «8.7.3 е». При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Таким чином, оскільки його вищеописані дії є такими, що відповідали вимогам ПДР, а також у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів зворотного, слід зробити висновок про відсутність події правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та відповідно про відсутність обов'язкової умови притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП (поняття адміністративного правопорушення), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Водночас, відповідно до судової практики Верховного суду у справах, пов'язаних із вчиненням правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а (2а/204/27/17), адміністративне провадження ЛсК/9901/24178/18). Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), лата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте; справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою ст. 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу і порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Водночас, в оскаржуваній постанові, в порушення вищевказаних вимог ст. 283 КУпАП відсутні належні: - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - відомості щодо часу і місця вчинення адміністративного правопорушення. Так, в порушення вимог ст. 283 КУпАП, лейтенант поліції Бобрик Д.В., 02.04.2025, будучи достеменно обізнаним (у зв'язку з раніше описаними обставинами) із тим, що: - в нього та його колеги відсутні будь-які підстави та докази того, що позивач вчинив порушення п. «8.7.3 е», оскільки, як останній раніше вже зазначив, у цих поліцейських була відсутня фізична можливість бачити та розпізнавати сигнали світлофорів, що регулювали рух транспортних засобів, які перетинали відповідне перехрестя, в напрямку руху його автомобіля; - що проїзд регульованого перехрестя «просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика)» ним здійснено 02.04.2025, в період не раніше 15.00 та не пізніше 15.05 хв.; - що в районі будинку № 5 по вул. Карела Чапека (Фучика)», відсутні будь-які перехрестя обладнані світлофорами, в оскаржуваній постанові, як опис відповідних обставин, часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, зазначив відомості, що не можуть відповідати фактичним обставинам та вимогам Закону. Так, в оскаржуваній постанові, за відсутності на перехресті, в районі будинку № 5 по вул. Карела Чапека (Фучика), в м. Києві будь-яких світлофорів, як відомості щодо місця вчинення відповідного адміністративного правопорушення, лейтенантом поліції Бобриком Д.В. вказано, що нібито таким місцем є саме: м. Київ, вул. Карела Чапека Фучика, 5. Крім того, в оскаржуваній постанові, за відсутності його автомобіля 02.04.2025 о 15 год. 42 хв. 46 сек., як в районі будинку № 5 по вул. Карела Чапека (Фучика), в м. Києві так і на перехресті «просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика)», як відомості щодо часу вчинення відповідного адміністративного правопорушення, лейтенантом поліції Бобриком Д.В. вказано, що нібито таким часом є саме: «02.04.2025 о 15 год. 42 хв. 46 сек.». Також, в оскаржуваній постанові, за відсутності в його відповідних діях порушень п. «8.7.3 е», а також будь-яких доказів зворотного, лейтенантом поліції Бобриком Д.В., як суть правопорушення зазначено: «...керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора...» Таким чином, в порушення вимог ст. 283 КУпАП, лейтенантом поліції Бобриком Д.В., в оскаржуваній постанові не зазначено належних відомостей щодо опису обставин, установлених під час розгляду справи, відомостей щодо часу і місця вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, у зв'язку з цими ж вищевикладеними фактами слід зробити висновок, що всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, в оскаржуваній постанові відсутні відомості з яких можливо було би встановити подію правопорушення, де воно було вчинено, коли саме його було вчинено, в чому саме полягало порушення правил дорожнього руху та норму, що передбачала би відповідальність за таке правопорушення, тобто у цій постанові відсутні належні: час і місце вчинення адміністративного правопорушення; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення. Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які відомості щодо: - дій поліцейського щодо зупинки руху його транспортного засобу; - вимог поліцейського зупинити рух його транспортного засобу; - причин зупинення поліцейським його транспортного засобу з детальним описом підстави такої зупинки; - зупинки його транспортного засобу на вимогу поліцейського; - порушення вимог п. 2.4 ПДР, згідно з яким на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил (при цьому, вказаний п. 2.4 ПДР є таким, що підлягав би обов'язковому зазначенню у відповідній постанові у випадку допущення водієм порушень правил зупинки на вимогу поліцейського). Відсутність вищевказаних відомостей в оскаржуваній постанові свідчить про наступне: - що його відповідні дії із зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, що були вчинені ним в описаній ситуації не є тими діями, що описано в підпункті: «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» пункту 5 оскаржуваної постанови; - що його відповідні дії із зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, не були предметом розгляду у відповідній справі, за результатами якого інспектором патрульної поліції винесено оскаржувану постанову; - що предметом розгляду у відповідній справі, за результатами якого інспектором патрульної поліції винесено оскаржувану постанову не є його дії із зупинки на вимогу поліцейського. Крім того, підтвердженням того, що у відповідній справі, за результатами розгляду якої інспектором патрульної поліції було винесено оскаржувану постанову, предметом розгляду є саме його дії із проїзду перехрестя, що передували зупинці на вимогу поліцейського також є наступне: - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (при цьому, інші 10 пунктів частини 1 та частина 2 статті 35 цього Закону, є такими, що не мають значення для вірного вирішення поданого його позову по суті), - згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті; після відповідної зупинки, поліцейським йому було повідомлено інформацію про підстави здійснення ним зупинки його транспортного засобу, з його слів полягали у нібито допущенні ним порушення вимог п. «8.7.3 е» під час проїзду перехрестя «просп. Повітряних сил - вул. Карела Чапека (Фучика) , тобто поліцейським його було поінформовано про те, що ним нібито було вчинено адміністративне правопорушення в часі - саме до того, як його ним (поліцейським) було зупинено. Отже, вищенаведені факти в їх сукупності вказують про те, що оскаржувана постанова та прийняте лейтенантом поліції Бобриком Д.В. рішення є безпідставними та не обґрунтованими (тобто є такими, що прийнято без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та за відсутності будь-яких доказів), а тому притягнення його до адміністративної відповідальності є таким, що неможливе у зв'язку з відсутністю: події адміністративного правопорушення, наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, його вини вчиненні адміністративного правопорушення яка підтверджена належними та допустимими доказами). При цьому, окремо наголошує, що відповідна практика Верховного суду щодо недоліків оформлення постанови про притягнення до кримінальної відповідальності, є не релевантною і тому такою, що не підлягає врахуванню під час вирішення поданого ним позову, оскільки: - постанова Верховного суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17 не містить жодних висновків Верховного суду про те, що недоліки оформлення постанови про притягнення до кримінальної відповідальності не можуть бути підставою для визнанням протиправним такого рішення; - постанову Верховного суду від 11.09.2018, ухвалено у справі № 826/11623/16, що не є справою у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а є справою в сфері оподаткування; - постанову Верховного суду від 14.08.2018, ухвалено у справі № 826/15341/15, що не є справою у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а є справою в сфері оподаткування. З врахуванням наведеного просив визнати протиправними дії інспектора 1 взводу 6 роти 1 батальйону полку -1 управління патрульної поліції в м. Києві Бобрика Д.В. при винесені постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4410286 від 02.04.2025 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 16 квітня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження; постановлено розгляд даної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інших процесуальний рішень не приймалось.
26 травня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначив наступне. Вважають, що викладені в позовній заяві твердження Позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до Постанови, 02.04.2025 о 15 год. 42 хв. у м. Києві, по вул. Карела Чапека (Фучика), 5, водій керуючи транспортним засобом «MAZDA CX-5», номерний знак НОМЕР_1 (далі - ТЗ), проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3(е) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306 (далі - ПДР), порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняється рух, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Щодо правомірності винесення Постанови та притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності. Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Згідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих ПДР. Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Також, п. 8.7.3 ПДР (е) визначає що, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі світлофора забороняє рух. Згідно ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Частина 2 ст. 122 КУпАП, визначає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до положення ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень. Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 2 розділу 3, визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 1 та ч. 2 даної статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19. Важливо зазначити, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", (надалі - Відеозапис). Рух автомобіля Позивача котрий проїжджає перехрестя прос. Повітряних Сил - Карела Чепака (Фучика) в м. Києві на забороняючий червоний сигнал світлофора зафіксовано за допомогою комплексної системи відеоспостереження міста Києва (IP 10.9.28.28) Відтак, перебуваючи на патрулюванні екіпаж патрульної поліції помітив ТЗ Позивача, який здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу прос. Повітряних Сил - Карела Чепака (Фучика) в м. Києві на забороняючий червоний сигнал світлофора та відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII, Інспектори зреагували та зупинили даний транспортний засіб. Під час розгляду справи Інспектор надав для ознайомлення Позивачеві відеозапис системи відеоспостереження міста Києва (IP10.9.28.28), відеофайл якої буде додано до відзиву. Зазначає - 02.04.2025 під час виконання службових обов'язків, здійснюючи контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками екіпажем РУБІН 951 в складі (Бобрик Д.В, Гребелюк О.О) був помічений ТЗ, який проїхав перехрестя в м. Києві по вул. Карела Чепака (Фучика), 5 на забороняючий червоний сигнал, чим порушив пункт 8.7.3(е) ПДР. Після зупинки транспортного засобу, Інспектор підійшовши до водія, назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинки транспортного засобу. Інспектор повідомив, що Позивач проїхав на червоне світло. На 27 хв 40 сек Відеозапису Інспектор пред'явив Позивачу відеозапис комплексної системи відеоспостереження міста Києва (IP 10.9.28.28). На 29 хв 30 сек Відеозапису Інспектор висунув законну вимогу передавити документи зазначені в п.п 2.4 а ПДР. На 31 хв 52 сек Відеозапису Інспектором роз'яснено права особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, інспектором, за сукупними проявами об'єктивного складу, що визначені ч. 2 ст. 122 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази що свідчать про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої виніс постанову, оформлену відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Щодо доводів Позивача про порушення вимог ст. 268 КУпАП. Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 122 КУпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП. Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи. А саме зателефонував на гарячу лінію безоплатної правової допомоги та повідомив, що Позивачу потрібен адвокат, котрий невдовзі прибув та знаходився з Позивачем. За таких обставин відсутні підстави для скасування Постанови з мотивів, наведених в позовній заяві. Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19. Щодо доводів Позивача, що Інспектором порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. При цьому слід зазначити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Інспектором, яке мало місце з точки зору Позивача, не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 761/4629/17 від 30.10.2017. Щодо визнання дій працівників УПП у м. Києві ДПП протиправними та постанови. Так, частиною 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Виходячи з вищевикладеного, диспозиція статті не передбачає визнання дій чи Постанови протиправними чи незаконними, якщо розглядається справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними не передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України та не є належним захистом прав позивача визначеним законом. Відтак, теза Позивача в прохальній частині позовної заяви, щодо визнання Постанови Інспектора протиправною є необґрунтованою, безпідставною та такою, яка не може бути застосована в даному провадженні. Вказаний висновок узгоджується з позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 03.03.2021 у справі № 752/305/20. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши матеріали справи суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4410286 від 02.04.2025 року, винесеної інспектором 1 взводу 6 рота 1 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Бобрик Д.В. щодо ОСОБА_1 , транспортинй засіб Mazda CX-5 НОМЕР_1 , 02.04.2025, 15:42:46 вулиця Карела Чапека (Фучика 5), водій керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР - Порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий, або два червоних миг., ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 20).
Також, у зазначеній постанові вказано, що до неї додаються: 47762.
Судом також досліджено надані відповідачем відеофайли, зокрема відеофайл з якого вбачається, що 02.04.2025 року о 15:12:00 год. проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора.
Крім того, відеозапис містить у собі розгляд справи про адміністративне правопорушення працівником поліції, з якого порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не вбачається.
Судом також досліджено складені позивачем фототаблиці, додані до позовної заяви (а.с. 21 - 31), звернення позивача на адресу Департаменту патрульної поліції України (а.с. 32 - 36). При цьому, вказані докази не спростовують порушення позивачем правил дорожнього руху.
Інших доказів суду надано не було.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 121 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів підчас виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. п. "ґ", "е", "є" пункту 8.7.3 ПДР, сигнали світлофора мають такі значення, зокрема: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух; поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив проїзд на заборонний (червоний) сигнал світлофора.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015??№ 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції. Порушення прав особи суб'єктом владних повноважень судом встановлено не було.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
В силу вимог встановлених ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб'єктами владних повноважень.
У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлено не було.
Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами шляхом використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням та меті притягнення до адміністративної відповідальності.
При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.
Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно до п.4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови серія ЕНА №4410286 від 02.04.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Тесленко