печерський районний суд міста києва
757/31302/25-к
1-кс-27317/25
01 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 02.06.2025 про відмову у визнанні потерпілим та відмові у задоволенні клопотань у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 02.06.2025 про відмову у визнанні потерпілим та відмові у задоволенні клопотань у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018.
В обґрунтування скарги зазначається, що постанова слідчого є необґрунтованою, невмотивованою, не відповідає вимогам статті 110 КПК України, винесена з порушеннями вимог статті 220 КПК України. Крім того зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2025 слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 відведено від участі у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018.
Особа, яка подала скаргу, в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, у скарзі зазначив про розгляд скарги у його відсутності.
У судове засідання слідчий не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, дійшов такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною другою статті 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною третьою статті 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Частиною першою статті 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено пунктом 7 частини першої статті 303 КПК України.
Частиною першою статті 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Відповідно до частини другої статті 223 КПК України підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Слідчим суддею встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України.
29.05.2025 ОСОБА_3 направив на електронну поштову адресу ТУ ДБР у м. Києві клопотання від 29.05.2025 за вих. № 1/1-1781 про залучення останнього в якості потерпілого до кримінального провадження № 42018000000002779 від 08.11.2018 та проведення інших слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні.
Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 02.06.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2025 старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 відведено від участі у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого або дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Установлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2025 старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 було відведено від участі у проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018.
Відвід слідчого виключає можливість участі останнього у здійсненні досудового розслідування та прийняття останнім будь-яких процесуальних рішень, в тому числі у формі постанови.
Аналізуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 02.06.2025 у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018 є обґрунтованою та її слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1-26, 55, 110, 220, 303-304, 307, 309, Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 02.06.2025 про відмову у визнанні потерпілим та відмові у задоволенні клопотань у кримінальному провадженні № 42018000000002779 від 08.11.2018.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1