печерський районний суд міста києва
757/45367/25-к
1-кс-38358/25
25 вересня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025113330000004 від 03.02.2025,
14.09.2025 за допомогою засобів поштового зв'язку старший слідчий в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 12.09.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ОРРО А53 імеі: 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2 ; та про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 12.09.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки та моделі ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме: накладну 127 на видання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_4 на 1 арк.
У судове засідання учасники кримінального провадження не з'явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином, слідчий у кримінальному провадженні подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності, вимоги підтримав.
Згідно з частиною четвертої статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною першою статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим ухвалити рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов такого висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025113330000004 від 03.02.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
ОСОБА_7 перебуває на посаді начальника служби пального і мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_4 .
ОСОБА_10 перебуває на посаді начальника складу автомобільного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_4 .
ОСОБА_8 перебуває на посаді начальника пункту заправки пальним складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_5 .
Згідно з п. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Відповідно до примітки 1 до ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції та постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до функціональних обов'язків начальника служби пального і мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_7 , останній в мирний і воєнний час відповідає за: організацію роботи щодо накопичення та утримання встановлених військових запасів пального і технічних засобів; організацію зберігання, контролю якості та освіження запасів пального та мастильних матеріалів; ведення обліку руху паливно-мастильних матеріалів; має право: давати командирам підрозділів вказівки та рекомендації з бойової підготовки особового складу та експлуатації (використання) і обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів; перевіряти наявність, облік та умови збереження запасів пального та мастильних матеріалів і технічних засобів служби пального в частині (підрозділах); давати відповідні вказівки та роз'яснення по колу своїх обов'язків у відповідності з постановами та розпорядженнями Уряду України, наказами і директивами Міністра оборони України, вказівками начальників головних і центральних управлінь та самостійних відділів (служб) Міністерства оборони України, видів військ і військових округів (оперативних командувань (ОК); контролювати виконання посадовими особами військових частин (підрозділів, служб) чинних наказів, положень, настанов, керівництв, інструкцій та вказівок по службах (службі).
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_7 , будучи на посаді начальника служби пального і мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_4 , постійно виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, відповідно до п. 1 примітки до ст. 425 КК України, набув статусу військової службової особи.
Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно визначено як державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
Згідно з пунктом 2.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, тобто всіх видів озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час.
Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що у військовій частині НОМЕР_4 у резервуарах за адресою: АДРЕСА_2 , зберігалось дизельне паливо, яке згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів підпадають під категорію «військове майно».
Відповідно до п. 3.42. Наказу Міністерства оборони України № 678 від 12.12.2016 «Про затвердження Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України» начальник автомобільної служби (технічної частини) військової частини перевіряє правильність оформлення дорожніх листів, звіряє дані у книзі обліку роботи машин, витрати пального і масел, після чого дані про витрачання моторесурсів записуються у паспорт (формуляр) машини.
Водночас начальник служби пального і мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_7 , начальник складу автомобільного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_6 та начальник пункту заправки пальним складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2025 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, вирішили за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, організувати у вказаній військовій частині систематичне накопичення необлікованих залишків дизельного палива з подальшим їх привласненням та збутом.
Внаслідок завищення норм витрати пального у період з червня-липня 2025 року у військовій частині НОМЕР_4 утворювались надлишки необлікованого дизельного пального вагою 11 400 кг, балансова вартість якого складає 407 550 гривень, які ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб у вказаний період часу накопичили на території військової частини НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, як установлено слідством, ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з прямим умислом, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи близько 07 год. 30 хв. 13.07.2025 у військовій частині НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 привласнили військове майно із зловживанням службовим становищем військовою службовою особою, а саме 11 400 кг. дизельного палива, балансова вартість якого складає 407 550 гривень, та з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на подальший збут військового майна - дизельного палива, які належали військовій частині НОМЕР_4 , збули у вказаний час особі, залученій до конфіденційного співробітництва ОСОБА_11 11 400 кг дизельного палива, балансова вартість якого складає 407 550 гривень, за грошові кошти 11 500 доларів США, шляхом вивезення на автомобілі-цистерні з території військової частини.
Крім того, як установлено досудовим розслідуванням, продовжуючи реалізацію свого злочинного, спрямованого на привласнення дизельного палива військової частини НОМЕР_4 , внаслідок завищення норм витрати пального у період з липня-вересня 2025 року у військовій частині НОМЕР_4 утворювались надлишки необлікованого дизельного пального вагою 11500 кг, балансова вартість якого складає 411 125 гривень, які ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб у вказаний період часу накопичили на території військової частини НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи за попередньо змовою групою осіб, з прямим умислом, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи близько 07 год. 30 хв. 12.09.2025 у військовій частині НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 привласнили військове майно із зловживанням службовим становищем військовою службовою особою, а саме 11500 кг дизельного палива та з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на подальший збут військового майна - дизельного палива, які належали військовій частині НОМЕР_4 , збули у вказаний час особі, залученій до конфіденційного співробітництва ОСОБА_11 11500 кг дизельного палива, балансова вартість якого складає 411 125 гривень, за грошові кошти 12 000 доларів США, шляхом вивезення на автомобілі-цистерні з території військової частини.
12.09.2025 ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були затримані в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, тобто у привласненні військовослужбовцем іншого військового майна, вчиненому військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
12.09.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
У ході досудового розслідування 12.09.2025 слідчим ТУ ДБР у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: - мобільний телефон ОРРО А53 імеі: 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2
Крім того, 12.09.2025 слідчим ТУ ДБР у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_12 було проведено обшук автомобіля марки та моделі ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено: накладну 127 на видання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_4 на 1 арк.
13.09.2025 постановою старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 вищезазначені речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, у випадку передбаченому частиною третьою статті 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку статті 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог статті 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини другої статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, яке вилучено 12.09.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , та під час проведення обшуку автомобіля марки та моделі ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження і, таким чином, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 26, 98, 100, 107, 131, 132, 167, 170-173, 309, 392 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною розпоряджання та користування, яке вилучено 12.09.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ОРРО А53 імеі: 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2 .
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною розпоряджання та користування, яке вилучено 12.09.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки та моделі ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме: накладну 127 на видання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_4 на 1 арк.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1