Ухвала від 30.09.2025 по справі 757/15828/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15828/25-к

пр. 1-кс-21680/25

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю:

адвоката - ОСОБА_3 ( в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001635 від 07.08.2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2025 до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001635 від 07.08.2024 року.

Так, з обґрунтувань скарги вбачається, що 31 січня 2025 року у ОСОБА_4 було проведено обшуки, на виконання ухвал Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , та у автомобілі марки AUDI Q8, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2019 р.в., які на праві власності належать ОСОБА_4 .

В ході проведення обшуку квартири, власником якої є ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено мобільні телефони та ноутбуки.

Так, адвокат вказує, що, вилучене під час обшуку майно, а саме: мобільний телефон Infinix сірого кольору ІМЕІ : НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який вилучений та поміщений до сейф- пакета № SUD 1039433; ІРhone 16 РRO МАХ темного кольору вилучений та поміщений до сейф-пакета № SUD 1039434: Ноутбук Asus model 6733Р чорного кольору, блок живлення до ноутбука, які вилучено та поміщено до сейф-пакета № WAR 1730152; МасВоок Pro чорного кольор,у вилучений та поміщений до сейф-пакета № WAR 1576010; Ноутбук Asus model F540S чорного кольору вилучений та поміщений до сейф-пакета № WAR 1576011; Ноутбук Lenovo model Think Воок 15 G3 ACL сірого кольору, вилучений та поміщений до сейф-пакета № WAR 1576009, згідно з вимогами закону є тимчасово вилученим майном та повинні негайно бути повернуті особі в якої вилучені через 48 годин після вилучення під час обшуку.

Відтак, адвокат просить слідчого суддю зобов'язати слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001635 від 07.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 190 КК України, повернути ОСОБА_4 зазначене вище майно.

Адвокат в судовому засіданні зазначив, що майно, яке було вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого, оскільки арешт на нього не було накладено.

Таким чином, вилучене майно підлягає поверненню його володільцю.

З врахуванням зазначеного, адвокат просив скаргу задовольнити.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, про розгляд скарги повідомлені належним чином.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Вивчивши скаргу, заслухавши думку адвоката, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001635 від 07.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2025 у справі №757/2939/25-к було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки AUDI Q8, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 , 2019 р.в., який на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходиться у користуванні останнього, з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), системних блоків персональних комп'ютерів (СБПК), ноутбуків і макбуків, (ППК), серверів, іншої комп'ютерної техніки, моніторів та гарнітур комп'ютерної техніки, зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних терміналів, сім карт та карткоутримувачів, пристроїв та приладів, які забезпечують SIP, IP-телефонію та VoIP, пристроїв та приладів з інстальованими програмними продуктами (платформи), пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, банківських карток, печаток, штампів, бухгалтерської, фінансово-господарської та іншої документації суб'єктів господарювання та інших, документів щодо провадження незаконної діяльності та подальшого виведення у легальний обіг грошових коштів, отриманих під час цієї діяльності, записів так званої неофіційної («чорної») бухгалтерії, записних книжок, нотатків, чорнових записів, які містять таку інформацію, ключів доступу до систем Інтернет- банкінгу, систем відео-аудіоконтролю, що побудовані на основі відеокамер та мікрофонів, пристроїв та приладів на які передається та записується інформація (серверів), пристрої та прилади та засоби доступу до рахунків, на які надходять електронні грошові кошти, або з яких у подальшому останні виводяться у легальний обіг, грошових коштів, законність яких не підтверджується на момент проведення обшуку, поштових відправлень, товарів, що могли відправлятися чи бути отриманих причетними особами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2025 у справі №757/2933/25-к було надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння з усіма житловими та не житловими будинками, спорудами та іншими об'єктами нерухомості за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить останньому, з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), системних блоків персональних комп'ютерів (СБПК), ноутбуків і макбуків, (ППК), серверів, іншої комп'ютерної техніки, моніторів та гарнітур комп'ютерної техніки, зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних терміналів, сім карт та карткоутримувачів, пристроїв та приладів, які забезпечують SIP, IP-телефонію та VoIP, пристроїв та приладів з інстальованими програмними продуктами (платформи), пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, банківських карток, печаток, штампів, бухгалтерської, фінансово-господарської та іншої документації суб'єктів господарювання та інших, документів щодо провадження незаконної діяльності та подальшого виведення у легальний обіг грошових коштів, отриманих під час цієї діяльності, записів так званої неофіційної («чорної») бухгалтерії, записних книжок, нотатків, чорнових записів, які містять таку інформацію, ключів доступу до систем Інтернет- банкінгу, систем відео-аудіоконтролю, що побудовані на основі відеокамер та мікрофонів, пристроїв та приладів на які передається та записується інформація (серверів), пристрої та прилади та засоби доступу до рахунків, на які надходять електронні грошові кошти, або з яких у подальшому останні виводяться у легальний обіг, грошових коштів, законність яких не підтверджується на момент проведення обшуку, поштових відправлень, товарів, що могли відправлятися чи бути отриманих причетними особами.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу. Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Так, при винесенні даного рішення, слідчий суддя приймає до уваги, що обов'язок доведення існування тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя звертає увагу, що навіть у разі постановлення ухвали, якою надається дозвіл на обшук, - така ухвала не є судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, адже, відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді, права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе лише внаслідок арешту майна.

Таким чином, ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку, не може одночасно вирішувати питання про обмеження права власності особи на майно, яке було вилучене у неї під час обшуку.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно із цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України, яка визначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, на поверненні якого наполягає адвокат, підлягає поверненню його власнику, враховуючи, що під час судового розгляду не встановлено правових підстав для утримання вказаного майна, а іншого слідчому судді не надано.

Окрім цього, слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано можливість належним чином дослідити обставини кримінального правопорушення та вилучене майно, з метою встановлення його відношення до кримінального провадження, а тому його утримання протягом тривалого часу призводить до порушення прав його власника, а іншого стороною обвинувачення не було зазначено.

Відтак, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу - задовольнити.

Зобов'язати уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України, у кримінальному провадженні №12024000000001635 від 07.08.2024 року, повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон Infinix сірого кольору ІМЕІ : НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який вилучений та поміщений до сейф- пакета № SUD 1039433; ІРhone 16 РRO МАХ темного кольору, вилучений та поміщений до сейф-пакета № SUD 1039434: Ноутбук Asus model 6733Р чорного кольору, блок живлення до ноутбука, які вилучено та поміщено до сейф-пакета № WAR 1730152; МасВоок Pro чорного кольору, вилучений та поміщений до сейф-пакета № WAR 1576010; Ноутбук Asus model F540S чорного кольору вилучений та поміщений до сейф-пакета № WAR 1576011; Ноутбук Lenovo model Think Воок 15 G3 ACL сірого кольору вилучений та поміщений до сейф-пакета № WAR 1576009.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5

Попередній документ
130775318
Наступний документ
130775320
Інформація про рішення:
№ рішення: 130775319
№ справи: 757/15828/25-к
Дата рішення: 30.09.2025
Дата публікації: 08.10.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора; стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (30.09.2025)
Дата надходження: 23.05.2025
Предмет позову: -
Розклад засідань:
03.06.2025 08:15 Печерський районний суд міста Києва
12.06.2025 09:15 Печерський районний суд міста Києва
16.06.2025 14:15 Печерський районний суд міста Києва
31.07.2025 10:45 Печерський районний суд міста Києва
03.09.2025 12:00 Печерський районний суд міста Києва
16.09.2025 11:30 Печерський районний суд міста Києва
30.09.2025 11:15 Печерський районний суд міста Києва