печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35766/25-к
пр. 1-кс-30672/25
15 серпня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
адвоката - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 , яка подана в інтересах ОСОБА_6 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021160000000001 від 06.01.2021, -
28.07.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 , яка подана в інтересах ОСОБА_6 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021160000000001 від 06.01.2021.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 27.06.2025 в період часу з 09-01 год. по 11-03 год. слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: банкноти, схожі на долари США, в кількості 600 (шістсот) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США, на загальну суму 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США; банкноти, схожі на євро, з номіналом: 500 (п'ятсот) євро в кількості 8 (вісім) купюр на суму 4000 (чотири тисячі) євро; 100 (сто) євро в кількості 65 (шістдесят п'ять) купюр на суму 6500 (шість тисяч п'ятсот) євро; 50 (п'ятдесят) євро в кількості 24 (двадцять чотири) купюри на суму 1200 (одна тисяча двісті) євро; 20 (двадцять) євро в кількості 61 (шістдесят одна) купюра на суму 1220 (одна тисяча двісті двадцять) євро, на загальну суму 12 920 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять) Євро.
Адвокат вказує, що на даний час відсутні будь-які відомості про те, що на вилучене майно накладено арешт, а відтак таке майно повинно бути повернуто його власнику.
Адвокат в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні заперечував щодо вимог скарги, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість та просив відмовити у задоволенні скарги.
Вивчивши скаргу, заслухавши позицію учасників розгляду, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021160000000001 від 06.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.
27.06.2025 в період часу з 09-01 год. по 11-03 год. слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, встановлено, що за вказаною адресою проживає дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , яка є адвокатом, обліковується у Раді адвокатів Одеської області.
В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: банкноти, схожі на долари США, в кількості 600 (шістсот) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США, на загальну суму 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США; банкноти, схожі на євро, з номіналом: 500 (п'ятсот) євро в кількості 8 (вісім) купюр на суму 4000 (чотири тисячі) євро; 100 (сто) євро в кількості 65 (шістдесят п'ять) купюр на суму 6500 (шість тисяч п'ятсот) євро; 50 (п'ятдесят) євро в кількості 24 (двадцять чотири) купюри на суму 1200 (одна тисяча двісті) євро; 20 (двадцять) євро в кількості 61 (шістдесят одна) купюра на суму 1220 (одна тисяча двісті двадцять) євро, на загальну суму 12 920 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять) Євро.
Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, домоволодіння, позначене на схематичному плані літ. «А1» за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_6 .
Частиною 1 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
02.07.2025 ухвалою Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42021160000000001 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , з метою відшукання та вилучення:
- банкнот, схожих на долари США, в кількості 600 (шістсот) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США, на загальну суму 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США;
- банкнот, схожих на євро, з номіналом: 500 (п'ятсот) євро в кількості 8 (вісім) купюр на суму 4000 (чотири тисячі) євро; 100 (сто) євро в кількості 65 (шістдесят п'ять) купюр на суму 6500 (шість тисяч п'ятсот) євро; 50 (п'ятдесят) євро в кількості 24 (двадцять чотири) купюри на суму 1200 (одна тисяча двісті) євро; 20 (двадцять) євро в кількості 61 (шістдесят одна) купюра на суму 1220 (одна тисяча двісті двадцять) євро, на загальну суму 12 920 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять) Євро.
Так, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого, щодо того, що 02.07.2025 судом проведення цих невідкладних слідчих дій санкціоновано, їх визнано обґрунтованими та законними.
Окрім цього, представник сторони обвинувачення у свої запереченнях стверджує, що майно, вилучене 02.07.2025 в ході проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в зазначеному провадженні не є тимчасово вилученим майном та на даний час відсутні підстави щодо його повернення, проте з такими доводами слідчий суддя не погоджується з огляду на наступне.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
Згідно з вимогами ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз.2 ч.5 ст.171 КПК України).
Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та, як наслідок, набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.2 ст.167 КПК України).
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
Крім того, вимогами ч. 1 ст. 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Таким чином, все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження, законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.
Очевидно, що навіть у разі постановлення ухвали, якою надається дозвіл на обшук, - така ухвала не є судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, адже, відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе лише внаслідок арешту майна.
Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Таким чином, навіть ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно вирішувати питання про обмеження права власності особи на майно, яке було вилучене у неї під час обшуку.
Наряду з вказаним, не зважаючи на те, що обшук був проведений 27.06.2025, станом на момент розгляду скарги, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили, що в подальшому слідчий/прокурор звернулися до слідчого судді з відповідним клопотанням про арешт вилученого майна
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, на поверненні якого наполягає адвокат, підлягає поверненню його власнику, враховуючи, що під час судового розгляду не встановлено правових підстав для утримання вказаного майна.
За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу - задовольнити.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 42021160000000001 від 06.01.2021 негайно повернути власнику майна - ОСОБА_6 тимчасово вилучене, у неї під час проведення обшуку 27.06.2025 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: грошові кошти в розмірі 60 000, 00 доларів США та 12 920, 00 Євро, які поміщені в спец пакет ДБР В2012821.
Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_9