ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9341/25
провадження № 2/753/7539/25
24 вересня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Шепко А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Бравермана В.О.,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника органу опіки (за довіреністю) - Чіжової Т.І.,
неповнолітньої ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган опіки і піклування -Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
У травні 2025 року адвокат Браверман В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява обґрунтована таким.
15 березня 2006 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачкою, ОСОБА_2 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №159 від 15 березня 2006 року.
Від подружнього життя народилося двоє дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
01.08.2024 року, рішенням Дарницького районного суду м. Києва (справа №753/14309/24) вищевказаний шлюб було розірвано.
Після розірвання шлюбу діти за взаємною домовленістю, проживають з батьком - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження долучається договір оренди від 07.08.2021 року, який діє на сьогоднішній день відповідно до п.п. 4.2. Договору.
ОСОБА_2 не приймає будь-якої участі у вихованні та утриманні доньки ОСОБА_3 з початку 2024 року, тобто майже півтора року.
З січня 2024 року ОСОБА_2 перестала спілкуватися з донькою ОСОБА_3 , через те, що ОСОБА_3 захотіла проживати разом зі батьком.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Тож, ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні доньки, абсолютно не цікавиться життям, умовами проживання, здоров'ям доньки. Також не цікавиться її навчання у школі та участю у гуртках. З цього можна зробити висновок, що, ОСОБА_2 не приймає найменшої участі у вихованні своєї дитини, та не надає будь-яких коштів на її утримання.
Відповідачка самоусунулася від виховання дитини. Будь-які заходи примусити відповідачку до участі у вихованні дитини не дали результату. Відповідачка на підтвердження не бажання приймати участь у вихованні доньки написала відповідну заяву, яку було посвідчено нотаріально.
Просить суд:
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 24.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі як орган опіки і піклування для подання висновку на виконання своїх повноважень Службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Зобов'язав подати письмовий висновок щодо розв'язання спору, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 24 липня 2025 року о 15.00 год., установив строки для подання учасниками справи заяв по суті спору.
21.07.2025 від Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
24.07.2025 від представника позивача адвоката Бравермана В.О. надійшло клопотання про виклик та допит як свідка ОСОБА_6 .
У підготовчому судовому засіданні призначеному на 24.07.2025:
Представник позивача адвокат Браверман В.О. підтримав своє клопотання про виклик та допит як свідка ОСОБА_6 . На обґрунтування клопотання зазначив, що свідок може підтвердити, що відповідач не цікавиться життям та умовами проживання доньки, не приймає участі у вихованні.
Ухвалою занесеною до протоколу підготовчого судового засідання від 24.07.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виклик та допит як свідка зазначеної особи, оскільки заявлена особа не може підтвердити обставини, що входять до предмету доказування.
У засіданні відповідачка позов визнала, повідомила, що її не цікавить життя доньки та участі у вихованні дитини вона не бере.
У засіданні представник позивача адвокат Браверман В.О. заявив усне клопотання про заслуховування думки дитини у судовому засіданні. Також попросив викликати орган опіки та піклування для участі у заслуховуванні думки дитини.
Відповідачка при вирішенні заявленого клопотання поклалась на розсуд суду.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання від 24.07.2025, суд задовольнив клопотання представник позивача адвоката Бравермана В.О. про заслуховування думки дитини у судовому засіданні.
Представник позивача адвокат Браверман В.О. повідомив, що вважає за можливе закрити підготовче провадження у справі.
Відповідачка повідомила, що вважає за можливе закрити підготовче провадження у справі.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання від 24.07.2025, суд, відповідно до положень ст. 197, п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України закрив підготовче провадження у справі та призначив до судового розгляду по суті на 24.09.2025 на 16.00 год. Установив такий порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті: заслухати пояснення сторін, дослідити письмові докази. Суд роз'яснив, що ухвала оскарженню не підлягає.
У судовому засіданні призначеному на 24.09.2025:
Представник позивача адвокат Браверман В.О. підтримав позовну заяву в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Позивач підтримав свого представника.
Відповідачка у судовому засіданні повідомила, що вони з позивачем розлучилися у 2024 році, бажання брати участь у вихованні дочки у неї відсутнє, про що вона написала нотаріальну заяву.
У судовому засіданні, за участю представника органу опіки та піклування Чіжової Т.І. , суд заслухав думку неповнолітньої ОСОБА_3 , дитини, щодо якої просять позбавити прав відповідачку, де вона повідомила, що до розлучення батьків сім'я жила вчотирьох - батьки, ОСОБА_3 та її старший брат. Після розлучення батьків, з мамою став жити її брат, а ОСОБА_3 лишилася з татом. Не бачилась та не спілкувалась з мамою після розлучення батьків. Відчуває, що мама її не любить і мама їй про це казала. Старшого брата мама любила більше, ніж її. Більше ОСОБА_3 виховував тато, до лікарів водив, готував їжу теж тато. Коли брат ще жив в Україні, то могла готувати мама, а потім як брат поїхав за кордон - готував тільки тато. Бачити маму у своєму житті не бажає.
Представник органу опіки та піклування Чіжова Т.І. повідомила, що на комісії також проводили опитування дитини, де неповнолітня пояснила, що у неї з мамою бувають конфлікти, сварки та на цьому фоні стосунки погані. Також було проведено обстеження умов проживання дитини, де було встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом із батьком, умови для проживання дитини створені. Однак з огляду на те, що до початку військової агресії, і після цього, ця родина ніколи не потрапляла в поле зору органу опіки та піклування як неблагополучна, служба у справах дітей та сім'ї не вважає за доцільне застосовувати такий крайній захід як позбавлення батьківських прав матері дитини, оскільки це суперечитиме найкращим інтересам дитини.
Представник позивача адвокат Браверман В.О. повідомив, що станом на зараз дочка сторін, ОСОБА_3 , проживає разом з татом. Рішення суду про позбавлення батьківських прав матері дитини дозволить відповідачу, зокрема, офіційно мати підставу для відстрочки від мобілізації. Висновок служби у справах дітей та сім'ї як органу опіки та піклування є необґрунтованим, містить лише загальні норми та має для суду лише рекомендаційний характер. Просив суд не покладати висновок як органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення матері батьківських прав в основу рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, опитавши дитину, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Фактичні обставини, встановлені судом.
15.03.2006 між сторонами укладено шлюб.
01.08.2024 рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб розірвано (а.с. 15-16).
Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 16 квітня 2011 року, про що в Книзі реєстрації народжень 16 квітня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за №1285) (а.с.11).
Згідно з Договором оренди приміщення №70821 від 07.08.2021, позивач орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).
Згідно з довідкою, виданою директором школи І-ІІІ ступенів №160 Дарницького району м. Києва, ОСОБА_3 , учениця 8-В класу, навчається у школі І-ІІІ ступенів №160 Дарницького району м. Києва з 01.09.2017 по теперішній час. Мати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , припинила спілкування з класним керівником з 02.09.2024 (а.с. 12).
До позовної заяви долучено Заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київсього міського нотаріального округу Гамерською-Небилицею А.Б. (а.с.13), наступного змісту:
«Я, громадянка України ОСОБА_2 , діючи за своєю справжньою волею без стороннього фізичного або психічного впливу, розуміючи значення та правові наслідки своїх дій, даною заявою ставлю до відома всіх зацікавлених у тому осіб та повідомляю про те, що є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, що з 01 січня 2024 року та по сьогоднішній день не приймаю участі у вихованні та матеріальному забезпечені доньки, ОСОБА_3 . Матеріальне утримання моєї доньки, ОСОБА_3 , здійснює батько, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Претензій щодо утримання та виховання нашої доньки я, ОСОБА_2 , до батька не маю. Я, громадянка України ОСОБА_2 , в подальшому не планую підтримувати будь-які відносини з донькою. В зв'язку з відносинами, які в мене склалися з донькою, не заперечую проти позбавлення мене, ОСОБА_2 , батьківських прав на дитину. Мій особистий підпис на цьому документі свідчить про те, що я, ОСОБА_2 , розумію значення, умови та правові наслідки цієї заяви та про те, що у тексті заяви всі відомості вказані правильно та особисто мною перевірені.»
На виконання вимог ухвали суду від 24.06.2025 від органу опіки і піклування Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де зазначено наступне: «Неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась під час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва 01.08.2024. З позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що після розірвання шлюбу, за взаємною згодою сторін та дитини, неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилась проживати разом із батьком. ОСОБА_2 з початку 2024 року не бере участі у вихованні та утриманні їх доньки та припинила спілкуватися із нею через те, що остання прийняла рішення проживати із батьком. Крім того, ОСОБА_2 було подано нотаріально посвідчену заяву, у якій вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Відповідно до довідки ліцею № 160 Дарницького району м. Києва (далі - ліцей) від 27.01.2025 № 28 неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ученицею 8-В класу та навчається у ліцеї з 01.09.2017, за час її навчання у ліцеї мати, ОСОБА_2 припинила спілкування з класним керівником з 02.09.2024. Під час телефонної розмови 01.07.2025 спеціаліста служби із ОСОБА_2 , остання повідомила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Неповнолітня дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком, ОСОБА_1 , фактично проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для неї створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку.
Питання щодо надання до суду висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації (далі - комісія) 10.07.2025. На засіданні комісії були присутні мати дитини ОСОБА_2 , неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько дитини, ОСОБА_1 та його представник Браверман В.О . ОСОБА_1 під час засідання комісії, пояснив, що ОСОБА_2 не цікавиться життям їх дитини, не спілкується з нею та, зі слів останнього, відмовилася від їх доньки ще задовго до розлучення. ОСОБА_2 під час засідання комісії повідомила, що не дивлячись на те, що проживає неподалік від доньки, не має жодного бажання спілкуватися із нею, ані зараз, ані у майбутньому.
Неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час засідання комісії повідомила, що не спілкується із матір'ю приблизно півтора роки. Зі слів останньої, ще під час їх спільного проживання з матір'ю, мати постійно кричала на неї та лаяла її навіть тоді, коли ОСОБА_3 намагалася знайти зі нею спільну мову. Натомість неповнолітня дитина ОСОБА_3 почуває себе комфортніше, проживаючи разом із батьком, з матір'ю проживати не має бажання.
Беручи до уваги вищезазначене, рекомендації комісії (протокол від 10.07.2025 № 13), можна зробити висновок про відсутність вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .»
Мотиви та норми права, з яких виходить суд.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за № 3 від 30.03.2007 р. позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тобто, позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд враховує висновок про застосування норм права, викладений Верховним Судом у подібних правовідносинах, що викладено у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22, про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Вирішуючи спори такої категорії, суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батьків.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові КЦС ВС від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 слідує, що підставами для позбавлення батьківських прав відносно дітей можуть бути відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі.
Водночас, аналізуючи подані до суду позивачем докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами обставини того, що відповідачка протягом тривалого часу умисно ухилялись від виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки, оскільки вона проживає окремо від дитини і не виховує та не утримує її протягом нетривалого часу, - після розірвання шлюбу між сторонами у справі у 2024 році.
Натомість суд погоджується з висновком органу опіки і піклування Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - оскільки він узгоджується з обставинами, встановленими у засіданні.
Пояснення опитаної в судовому засіданні дитини (за участі представника Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької РДА суд розцінює як такі, що надані під впливом батька, і як такі, що не відповідають найкращим інтересам дитини на виховання обома батьками - з огляду на нетривалість окремого проживання матері від дочки.
Будь-які докази, які б вказували на те, що до серпня 2024 року відповідачка упродовж тривалого часу умисно ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків суду подано не було, раніше родина, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах, на обліку у Службі не перебувала.
З урахуванням особи матері, а також нетривалого періоду її окремого проживання від дочки, відсутності доказів, які б вказували на те, що до серпня 2024 року відповідачка упродовж тривалого часу умисно ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків, а також відсутності доказів перебування родини на обліку у Службі як неблагополучної, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Також, судом враховано, що згідно з довідкою, виданою директором школи І-ІІІ ступенів №160 Дарницького району м. Києва, мати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , припинила спілкування з класним керівником теж лише з 02.09.2024, що свідчить про нетривалість відсутності матері участі у навчальному процесі дитини та можливість її виправлення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено право для батьків неповнолітньої дитини добровільно відмовитися від виконання обов'язків щодо дитини, нотаріальну заяву матері суд оцінює як письмове волевиявлення матері, яке аналогічне усним поясненням відповідачки у засіданні, і яке не є доказом тривалого умисного невиконання нею батьківських обов'язків щодо дочки.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, судом не встановлені та позивачем не доведено наявність підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її неповнолітньої дочки, оскільки недоведеність обставин умисного тривалого невиконання з її боку своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини до серпня 2024 року вказує на відсутність підстав для застосування до відповідачки такої крайньої міри впливу, як позбавлення її батьківських прав, та розлучення дочки і матері у даному випадку не є необхідним для забезпечення якнайкращих інтересів дитини, із врахуванням думки опитаної в судовому засіданні дитини.
Тому, із врахуванням сукупності викладених у рішенні суду та встановлених судом обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки.
Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 141, 209, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган опіки і піклування Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Орган опіки та піклування Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37448223, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя В.М. Маркєлова