Справа № 752/17554/25
Провадження №: 3/752/6327/25
16.09.2025 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1
22.02.2025 о 12:42 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві по просп. Голосіївському, 106/2, не переконався в безпечності свого маневру та скоїв зіткнення із транспортним засобом Tesla, державний номерний знак НОМЕР_2 , спричинивши дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками через недотримання водієм п. "б" п. 2.3, 12.1 Правил дорожнього руху.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 385327 від 22.02.2025, ставши учасником дорожньо-транспортної пригоди 22.02.2025 за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 106/2, водій ОСОБА_1 покинув місце пригоди, що оцінено працівниками поліції як порушення п. "а" п. 2.10 Правил дорожнього, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.
Так, ст. 124 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дослідивши матеріали справи суд (суддя) дійшов висновку про наявність події та складу адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди, адже ці обставини доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься, серед іншого:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 385321 від 08.07.2025, що складений відносно за порушення ст. 124 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніхсправи України від 06.11.2015 № 1376;
- картка обліку адміністративного правопорушення;
- схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.02.2025, на якій відображені місце розташування транспортного засобу, місце зіткнення, відповідні виміри;
- рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції Мица А.В.;
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 22.02.2025;
- рапорт оперативного чергового спецлінії "102" від 22.02.2025;
- відеозаписи з камери відеоспостереження автомобіля Tesla, вміщені на лазерний компакт-диск, що були досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп'ютері в залі судових засідань.
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був відсутній, адже не прибув до Управління патрульної поліції в м. Києві на виклики, які отримував у виді офіційного sms-інформування та від інспектора в телефонному режимі.
Уважно дослідивши відеозапис, наявний в матеріалах справи, суд (суддя) вбачає порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які призвели до зіткнення з транспортним засобом Tesla, державний номерний знак НОМЕР_2 , проте, враховуючи характер пошкоджень (невелика подряпина) та факт того, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, не мав змоги очікувати на працівників поліції, покинув місце пригоди.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до нього слід застосувати передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної статті.
Вирішуючи питання про застосування адміністративного стягнення, суд (суддя) з'ясував, що строк накладення адміністративного стягнення у цій справі в частині правопорушення за ст. 124 КУпАП, який становить три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення (22.02.2025), закінчився 22.05.2025.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення в справах, підвідомчих судді, може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
З огляду на зазначене провадження у цій справі при притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю в порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, адже станом на час розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення закінчилися строки накладення адміністративного стягнення.
Поряд з викладеним, суд (суддя) не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, адже вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП не є доведеною з дотриманням стандарту доказування "поза розумним сумнівом", виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
У силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують пр. розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Статтею 122-4 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП є умисел на вчинення вказаного проступку.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Досліджені матеріали справи дають ствердні підстави для встановлення факту того, що водій ОСОБА_1 не мав умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, що виключає його вину за ст. 122-4 КУпАП та, відповідно, передбачає закриття провадження у справі в цій частині. Зокрема з письмових пояснень потерпілого водія ОСОБА_2 вбачається, що водії між собою спілкувалися, водій ОСОБА_1 визнав на місці свою винуватість у спричинення дорожньо-транспортної пригоди, надав свої персональні дані водієві ОСОБА_2 , проте не мав змоги на місці задовольнити майнові вимоги ОСОБА_2 , які були визначені без проведення професійного розрахунку та, будучи військовослужбовцем не мав змоги залишатися на місці зіткнення. Надання відомостей про свою особу, визнання винуватості та неможливість проведення розрахунку на місці не є безумовним свідченням намагання особи умисно покинути місце дорожньо-транспортної пригоди, а тому склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП слід вважати відсутнім.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 33-35, 38, 40-1, 122-4, 124, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Бушеленко