Справа № 752/23622/25
Провадження № 2-з/752/213/25
Іменем України
29 вересня 2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В., розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича про забезпечення позову, поданого до пред'явлення позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В. Г. за допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, що подається до пред'явлення позовної заяви, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1094613780000), яка зареєстрована за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. перебуває виконавче провадження №78921623, відкрите 21.08.2025 на підставі виконавчого листа №761/32601/24, виданого 11.08.2025 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 18 657,63 дол.США та судовий збір у розмірі 5 906,80 грн.
Загальна сума заборгованості за даними виконавчими провадження, станом на дату звернення до суду, становить 18 657, 63 дол. США та 5 906,80 грн.
В ході вчинення виконавчих дій з примусового виконання даного виконавчого документа встановлено наступне: боржник не працює, пенсію не отримує, як фізична особа- підприємець не зареєстрований.
Згідно з повідомленням ДФС України у боржника відкриті рахунки в фінансових установах, постановою виконавця на кошти, які обліковуються на відкритих рахунках накладено арешт та яка прийнята банками до виконання.
В подальшому встановлено, що кошти на рахунках відсутні. Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація відносно нерухомого майна на яке можливо звернути стягнення в реєстрі відсутня.
В ході провадження виконавчих дій майна боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Заходи здійснені приватним виконавцем щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними.
Крім того, приватним виконавцем встановлено, що 09.09.2009 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за №00004569990 зареєстрований актовий запис про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, за ОСОБА_1 зареєстроване наступне нерухоме майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1094613780000, загальна площа (кв.м):112, житлова площа (кв.м): 61.6, опис: складається з 3 кімнат, зареєстрована на підставі: зміни до списку фізичних та юридичних осіб, які вклали власні кошти в будівництво жилого будинку, серія та номер: б/н, виданий 21.11.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ"; Договір про бронювання квартири для передачі у власність, серія та номер: 2602/ВВ-680, виданий 27.08.2014,видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ"; Додатковий договір №1 до Договору про бронювання квартири для передачі у власність, серія та номер: 1, виданий 08.11.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ"; Актприйому-передач квартири, серія та номер: 872, виданий 10.11.2016, видавник:Товариство з обмежено відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ"; Акт про пред'явлення облігацій до погашення, серія та номер: 872/1, виданий 10.11.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ"; довідка, серія та номер: 872Д, виданий 10.11.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "ЛІКО-ХОЛДІНГ"; Договір купівлі-продажу цінних паперів, серія та номер: 9194/ВВ/БВ, виданий 27.08.2014, видавник: ТОВ "КУА ЕВКЛІД".
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на дана квартира придбана ОСОБА_1 в період перебування в законному шлюбі з ОСОБА_2 , а отже є їх спільною сумісною власністю.
Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті4, частина четверта статті 42 ЦПК України). Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна.
Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п'ятої статті 56 ЦПК України).
Оскільки виконавець може звертатися з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від волі боржника чи навіть всупереч такій волі, та враховуючи, що процесуальний кодекс не містить вичерпного регулювання участі виконавця у позовному провадженні, підлягають застосуванню правила частин третьої, четвертої статті 57 ЦПК України: зменшення розміру позовних вимог, змін предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, відмова від апеляційної або касаційної скарги, заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою виконавця; якщо боржник не підтримує заявлених позовних вимог, то це не є підставою для залишення подання без розгляду; відмова боржника від позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє виконавця права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.
Отже, адекватним способом забезпечення позову, що відповідає позовним вимогам та забезпечить повне виконання зобов'язань боржника перед кредитором є накладення арешту на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1094613780000, яка зареєстрована за ОСОБА_1 .
При цьому, на переконання заявника обраний спосіб забезпечення позову жодним чином не порушує законних інтересів відповідача, в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав кредиторів. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно лише тимчасово обмежить права Відповідача щодо розпорядження цим майном, яке фактично перебуває у його володінні, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем права користування та володіння майном, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Так, судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. перебуває виконавче провадження №78921623, відкрите 21.08.2025 на підставі виконавчого листа №761/32601/24, виданого 11.08.2025 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 18 657,63 дол.США та судовий збір у розмірі 5 906,80 грн.
Загальна сума заборгованості за даними виконавчими провадження, станом на дату звернення до суду, становить 18 657, 63 дол. США та 5 906,80 грн.
У ході вчинення виконавчих дій з примусового виконання даного виконавчого документа встановлено наступне: боржник не працює, пенсію не отримує, як фізична особа- підприємець не зареєстрований.
Згідно з повідомленням ДФС України у боржника відкриті рахунки в фінансових установах, постановою виконавця на кошти, які обліковуються на відкритих рахунках накладено арешт та яка прийнята банками до виконання, однак встановлено, що кошти на рахунках відсутні.
Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація відносно нерухомого майна на яке можливо звернути стягнення в реєстрі відсутня.
В ході провадження виконавчих дій майна боржника на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Заходи здійснені приватним виконавцем щодо розшуку майна боржника на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними.
Крім того, встановлено, що 09.09.2009 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за №00004569990 зареєстрований актовий запис про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, за ОСОБА_1 21.11.2016 зареєстроване наступне нерухоме майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м):112, житлова площа (кв.м): 61.6.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на дана квартира придбана ОСОБА_1 в період перебування в законному шлюбі з ОСОБА_2 , а отже, може бути їх спільною сумісною власністю, що буде з'ясовано під час розгляду справи по суті, у разі пред'явлення приватним виконавцем позову про визначення частки майна боржника.
При цьому, повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України).
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п'ятої статті 56 ЦПК України).
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2591/11 (провадження № 14-31цс21).
Таким чином, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку в майні, яке належить дружині боржника, є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами, які будуть пред'явлені приватним виконавцем, та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення або частково задоволення позову приватного виконавця про визначення частки майна боржника, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів стягувача, у разі визнання судом прав та інтересів стягувача порушеними.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява приватного виконавця про забезпечення позову є обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи або за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Роз'яснити приватному виконавцю, що згідно з ч.4 ст.152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича про забезпечення позову, подано до пред'явлення позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасників справи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Шаповалов Євген Олександрович - задовольнити.
Накласти арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1094613780000), яка зареєстрована за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягувач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Слободянюк