06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №2-а-460/08/2704
адміністративне провадження №К/990/37968/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя про визнання незаконними дій, скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя, в якому просив:
- визнати незаконними дії Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя та Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України щодо притягнення його, адвоката ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності;
- скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя від 20 листопад 2007 року та рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 21 березня 2008 року щодо притягнення його, адвоката ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності;
- припинити дисциплінарне провадження у справі № 01 щодо ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України № V/3-61 від 21 березня 2008 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя від 20 листопада 2007 року про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 25 липня 2025 року, 18 серпня 2025 року касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704 повернуто особі, яка її подала.
15 вересня 2025 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла повторна касаційна скарга Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 34 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05 травня 1993 року №155/93.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши доводи скаржника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відповідач лише послалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не навів у касаційній скарзі належного обґрунтування як саме такий висновок щодо цієї норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки характерні виключно для цих правовідносин.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Крім того, статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято у відкритому судовому засіданні 24 червня 2025 року та її повний текст складено 27 червня 2025 року
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 28 липня 2025 року (26-27 липня вихідні дні).
Касаційну скаргу направлено скаржником до суду через підсистему «Електронний суд» 15 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку передбаченого статтею 329 КАС України. Проте вказана касаційна скарга та повторно подана були повернуті Верховним Судом скаржнику. Скаржник просить Суд урахувати, що повторно касаційні скарги подавалися в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Посилаючись на право повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення, відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження .
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
На підставі даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Судом установлено, що вперше касаційну скаргу направлено до Суду через підсистему «Електронний суд» 14 липня 2024 року, тобто в межах строку визначеного статтею 329 КАС України. Водночас ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Указана ухвала суду була отримана скаржником в його особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» 25 липня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
04 серпня 2024 року скаржник повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року зазначену касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана скаржником 18 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що відповідно до приписів частини третьої статті 328 КАС України, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Суд зауважує, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов'язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).
Вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків, тривалість строку пропущеного строку та обставини пропуску строку звернення до суду.
Водночас, як встановлено Судом відповідач, вже два рази звертався з касаційною скаргою у цій справі, проте через відсутність належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження Верховним Судом було повернуто відповідні касаційні скарги.
Отож, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску такого строку, адже є такою, що залежить виключно від волі особи, яка подає касаційну скаргу, а тому не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом подання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (правонаступником Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України) на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704.
Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (правонаступника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №2-а-460/08/2704 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська О.В. Кашпур В.Е. Мацедонська