Справа № 570/1804/25
(ЗАОЧНЕ)
06 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий зміст позовних вимог
До Рівненського міського суду Рівненської області за підсудністю з Рівненського районного суду Рівненської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1278833 від 03.11.2023 р. у розмірі 202 470 грн. 00 коп. та за кредитним договором № 7235550 від 03.11.2023 р. у розмірі 11 323 грн. 20 коп., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1278833 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти. Згідно із документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідачу на його особисту банківську карту НОМЕР_1 , яку вона вказала при оформленні договору, було перераховано 20 400 грн. 00 коп.
03.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 7235550 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала при оформленні кредиту.
Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася загальна заборгованість у розмірі 213 793 грн. 20 коп. з яких: 202 470 грн. 00 коп. за кредитним договором № 1278833 від 03.11.2023 р. та 11 323 грн. 00 коп. за кредитним договором № 7235550 від 03.11.2023 р. яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати пов'язані за сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
03 червня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області за підсудністю з Рівненського районного суду Рівненської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Згідно з відповіддю Єдиного державного демографічного реєстру № 1321527 від 25.04.2025 р. про реєстрацію місця проживання відповідача, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 червня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надала.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 03.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1278833 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладання договору було здійснене сторонами за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт https://sloncredit.ua/. 03.11.2023 р., після попереднього проходження позичальником реєстрації в ІТС і безпосереднього направлення ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» засобами ІТС заявки на отримання кредиту, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» сформувало Договір про надання споживчого кредиту № 1278833, надало його Позичальнику для ознайомлення і направило на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 одноразовий ідентифікатор A266, котрий було введено Позичальником у відповідний розділ ІТС.
Відповідно до п. 1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Строк кредиту 357 днів в день. Відсоткова ставка фіксована згідно п. 1.5 Договору. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», позичальнику на його особисту банківську карту НОМЕР_1 , яку він вказав в ІТС при оформленні договору, було перераховано 20 400 грн. 00 коп. В подальшому відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
24.07.2024 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 2407-24, відповідно до умов якого, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Права вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до п. 3.1.1. Договору факторингу «Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі Заборгованостей, що зазначений у пункті 2.2 цього Договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені Кредитними договорами.
03.11.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 ) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 7235550 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://creditplus.ua/, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 03.11.2023 р. направило ОСОБА_2 , пропозицію (оферту) укласти Договір про надання споживчого кредиту № 7235550 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.
03.11.2023 року Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направило 03.11.2023 р. ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_2 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор A8752, котрий в свою чергу Боржником було 03.11.2023 р. введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання споживчого кредиту № 7235550, на умовах визначених офертою.
Таким чином, 03.11.2023 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 7235550 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 4 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
31.07.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-22/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася загальна заборгованість у розмірі 213 793 грн. 20 коп. з яких: 202 470 грн. 00 коп. за кредитним договором № 1278833 від 03.11.2023 р. (заборгованість по тілу кредиту - 20 400 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках - 182 070 грн. 00 коп.) та 11 323 грн. 00 коп. за кредитним договором № 7235550 від 03.11.2023 р. (заборгованість по тілу кредиту - 4 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках - 7 323 грн. 20 коп.)
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проаналізувавши вищевказані положення законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як стверджується з матеріалами справи, відповідачем було укладений Договір № 1278833 від 03.11.2023 р. та № 7235550 від 03.11.2023 р. за умовами яких відповідач отримала кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.
Отже, з урахуванням умов договору, заборгованість за кредитним договором № 1278833 від 03.11.2023 р. становить 202 470 грн. 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 20 400 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 182 070 грн. 00 коп.
Заборгованість за кредитним договором № 7235550 від 03.11.2023 р. становить 11 323 грн. 20 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4 000 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 11 323 грн. 20 коп.
Загальна заборгованість за кредитними договорами становить 213 793 грн. 20 коп.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача. За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем. Суд встановив, що 03.11.2023 р. між сторонами виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту в ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «АВЕНТУС Україна». Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому розрахунок заборгованості, який надав позивач суд приймає як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку відповідач не повернув банку. Отже, відповідач ОСОБА_2 не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і банк вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами № 1278833 від 03.11.2023 р. та № 7235550 від 03.11.2023 р. є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитними договорами № 1278833 та №7235550 від 03.11.2023 р. у розмірі 213 793 (двісті тринадцять тисяч сімсот дев'яносто три) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене та підписане 06.10.2025 р.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА