11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 480/4068/22
адміністративне провадження № К/990/42806/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заквацької І.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвокатки Вєтрової Оксани Віталіївни,
представника відповідача - Сумської обласної державної адміністрації - Марченка Олександра Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у касаційній інстанції справу № 480/4068/22
за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації, Департаменту з питань соціальної політики Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Вєтрова Оксана Віталіївна,
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (головуючий суддя: Сидорук А.І.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року (головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ). звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1, Сумська ОДА), Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2, Департамент соціального захисту населення Сумської ОДА, Департамент), в якій просив суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 63-К «Про дисциплінарне стягнення», на підставі якого позивача звільнено з займаної посади директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА;
1.2. поновити позивача на посаді директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА з 07.06.2022;
1.3. стягнути (зобов'язати нарахувати та виплатити) з Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА на користь позивача компенсацію за час вимушеного прогулу із розрахунку 1031,35 грн за день.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2014 року він перебував на посаді Директора Департаменту. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України введено військовий стан, а на територію Сумської області того ж дня почала просуватися військова ворожа техніка. При цьому, жодної інструкції чи протоколу дій в Сумській ОДА на такий випадок не ухвалювалося, а тому кожен державний службовець мав діяти, як вирішив самостійно. Отже, позивач видав стосовно себе наказ від 24.02.2022 № 8-В про відрядження терміном на 7 днів з 24.02.2022 по 02.03.2022 (надалі строк відрядження був ним продовжений на 17 днів з 03.03.2022 відповідними наказами) до Хмелівського психоневрологічного інтернату та Синівського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів й вибув у ці відрядження. Крім того, протягом цього періоду він також вирішував питання збереження електронної бази очолюваної ним установи шляхом особистої передачі на електронних носіях до Міністерства соціальної політики, а також збереженням майна (автомобілів) Департаменту соціального захисту Сумської ОДА.
2.1. Позивач зауважив, що пізніше за фактами тих подій стосовно нього проведено дисциплінарне провадження, підставою для порушення дисциплінарного провадження була службова записка заступника голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації О.Коваля від 02.04.2022, в якій викладені обставини, що могли свідчити про наявність в діях позивача ознак вчинення ним дисциплінарних проступків. За наслідками дисциплінарного провадження розпорядженням голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації звільнено позивача з посади директора зазначеного Департаменту. Позивач не погодився з підставами такого звільнення та заперечив проти всіх доводів, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з травня 2014 року працював на посаді директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА.
4. У період з 13.04.2022 по 27.05.2022 відносно позивача проведено дисциплінарне провадження, підставою для порушення якого стала службова записка заступника голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації Коваля О.П. від 02.04.2022, у якій викладені факти, що могли свідчити про наявність в діях позивача ознак вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених статтею 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).
5. За результатами розгляду дисциплінарної справи директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ визнано у діях останнього наявність дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 5, 7, 14 статті 65 Закону № 889-VIII (протокол № 5 від 25.05.2022), у зв'язку з чим 27.05.2022 внесено подання, у якому запропоновано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади з державної служби.
6. Розпорядженням голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 63-к «Про дисциплінарне стягнення» позивача звільнено з посади директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА за вчинення дисциплінарних проступків, які є підставою для припинення державної служби, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
7. Відповідно до розпорядження голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 63-к, у діях ОСОБА_1 вбачається вчинення дисциплінарних проступків:
7.1. порушення Присяги державного службовця (пункт 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII);
7.2. невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII);
7.3. перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення (пункт 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII);
7.4. прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення (пункт 14 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII).
8. За змістом цього розпорядження в ході дисциплінарного провадження встановлено, що директор Департаменту ОСОБА_1 згідно з наказом Департаменту від 24.02.2022 № 8-В мав відбути на службовому автомобілі до с. Хмелів і с. Синівка Роменського району Сумської області до Хмелівського психоневрологічного інтернату та Синівського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів для перевірки роботи установ відповідно до наказу Департаменту від 03.11.2021 № 136-ОД «Про роботу установ і закладів в осінньо-зимовий період 2021-2022» терміном на 7 днів з 24.02.2022 до 02.03.2022 включно. У подальшому строк відрядження був ним продовжений на 17 днів з 03 до 19.03.2022 включно відповідно до наказів директора Департаменту від 02.03.2022 № 9-в та від 09.03.2022 № 10-В. Після цього згідно з наказом Департаменту від 21.03.2022 № 12-В ОСОБА_1 мав відбути до м. Ромни та с. Синівка Роменського району Сумської області до управління соціального захисту населення Роменської міської ради та Синівського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів для надання методичної допомоги щодо реалізації державної політики в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні терміном на 11 днів з 21 до 31.03.2022 включно. Разом з тим, ОСОБА_2 24.02.2022 вирушив до Міністерства соціальної політики (м. Київ). Після цього направився у с. Капустинці Роменського району, де і перебував до 28.03.2022. 07.03.2022 ОСОБА_2 з 13 до 14 години відвідав комунальну установу Сумської обласної ради «Синівський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів». Інші заклади вказані у наказах Департаменту, він не відвідував. 28.03.2022 повернувся в м. Суми.
8.1. Свої відрядження директор Департаменту ОСОБА_1 , як це передбачено Порядком відбуття у службові відрядження в межах України і за кордон голови, першого заступника голови, заступників голів, керівника апарату, керівників структурних підрозділів Сумської ОДА та голів районних державних адміністрацій, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА від 26.05.2021 № 364-ОД, не погоджував. Рішення про продовження терміну відрядження головою Сумської ОДА - керівником обласної військової адміністрації не приймалося. Після повернення із службового відрядження письмові звіти про відрядження до управління з питань персоналу апарату Сумської ОДА - військової адміністрації не подавалися.
8.2. З 25.02.2022 до 18.03.2022 ОСОБА_1 мав у своєму розпорядженні та використовував два автомобілі, що суперечить розпорядженню голови Сумської ОДА від 03.04.2014 № 11-АГП «Про встановлення ліміту легкових автомобілів, що обслуговують районні державні адміністрації, апарат та структурні підрозділи Сумської обласної державної адміністрації» (у редакції розпорядження від 13.01.2022 № 1-АГП).
8.3. Накази Департаменту від 02.03.2022 № 9-В, від 09.03.2022 № 10-В про продовження відрядження та від 21.03.2022 № 12-В про відрядження видані ОСОБА_1 під час перебування у відрядженні, у той час, як виконання обов'язків директора Департаменту були покладені на заступника директора Департаменту.
8.4. З початком воєнного стану ОСОБА_2 не виконував свої посадові обов'язки, самоусунувся від здійснення керівництва Департаментом. Не надав жодної вказівки щодо дій працівників в умовах воєнного стану, не ініціював видання жодного наказу чи іншого розпорядчого документа про організацію роботи в умовах воєнного стану Департаменту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суді від 17.08.2023, відмовлено у задоволенні позову.
9.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовим розглядом підтверджено допущення позивачем дисциплінарних проступків за всіма складами, визначеними в оскаржуваному розпорядженні (за пунктами 1, 5, 7, 14 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII), в тому числі вчинення діянь (дій і бездіяльності) несумісних із займаною на час їх вчинення посадою, що становить склад дисциплінарного проступку порушення Присяги державного службовця і є підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби, а тому дійшов висновку про правомірність оскаржуваного розпорядження голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 63-к «Про дисциплінарне стягнення».
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вєтрова О.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) з касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
10.1. Ця касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини другої статті 65, частини першої статті 66, частин першої та другої статті 74 Закону № 889-VIII у подібних правовідносинах, а саме в таких, що виникли і тривали під час введення в Україні воєнного стану та вчинення державним службовцем дій і прийняття рішень на території, де велися активні бойові дії, на початку повномасштабного вторгнення ворожих військ.
10.2. Визначаючи межі касаційного оскарження, касатор наголосив на тому, що він ставить питання не про наявність чи відсутність фактів, які і так були загальновідомими, а про право ОСОБА_1 на звільнення від дисциплінарної відповідальності за умови відсутності в його діях та прийнятих ним рішеннях вини, яка була виключена фактом введення в Україні воєнного стану та вчинення ним дій і прийняття рішень на території, де велися активні бойові дії, на початку повномасштабного вторгнення ворожих військ на території Сумської області.
10.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, касатор зауважив, що не встановивши факту і форми вини позивача, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність у його діях повного складу дисциплінарного правопорушення та про законність накладення на нього у зв'язку з цим дисциплінарного стягнення та не застосували до встановлених у справі правовідносин положення частини другої статті 74 Закону № 889-VIII, яка виключає можливість накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення за відсутності його вини та вчинення діянь у стані крайньої потреби, чим позбавили ОСОБА_1 права на звільнення від дисциплінарної відповідальності.
10.4. Підкресливши ту обставину, що Сумська міська територіальна громада була територією активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 28.03.2022, що є загальновідомим фактом, який в силу частини третьої статті 78 КАС України не потребує доказування, касатор вважає, що суди повинні були дійти висновку про те, що умови крайньої потреби, такі як активні бойові дії, виключають вину, як одну із найважливіших ознак суб'єктивної сторони дисциплінарного проступку, а відтак і можливість застосування до державного службовця дисциплінарного стягнення.
10.5. У цьому ж зв'язку, касатор обґрунтовував неправильність застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 1 частини другої статті 65 та пункту 4 частини першої статті 66 Закону № 889-VIII, підкреслюючи, що висновки Верховного Суду про особливості порушення державним службовцем Присяги та особливості звільнення державного службовця за порушення Присяги в умовах воєнного стану, на території активних бойових дій на початку повномасштабного вторгнення ворожих військ на територію Сумської області відсутні.
10.6. З урахуванням наведеного скаржник наполягав на тому, що в його діях не було ані вини, ані прямого умислу не виконувати свої посадові обов'язки у період активних бойових дій на території Сумської області, тим більше порушувати Присягу державного службовця, а тому накладення на нього найжорсткішого дисциплінарного стягнення у вигляді припинення державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII вважає безпідставним.
10.7. Скаржник переконував, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що позивач не залишив повністю виконання своїх обов'язків перебуваючи у вимушених непогоджених відрядженнях, а продовжував працювати дистанційно, оскільки така можливість була передбачена для всіх працівників Департаменту з метою збереження їх життя наказом № 22-К від 25.02.2022 «Про запровадження дистанційної роботи для працівників та забезпечення виконання завдань за межами адміністративної будівлі», а також той факт, що у табелях робочого часу прогулів ОСОБА_1 не зафіксовано. Факт поденного виконання роботи обґрунтовано ним у письмових поясненнях з доданими доказами від 25.11.2022.
10.8. На думку скаржника, суд першої інстанції не обґрунтував, які саме діяння були вчинені ОСОБА_1 проти інтересів служби, які суперечили б покладеним на нього обов'язкам, підривали довіру до нього, як до керівника органу влади, чим це підтверджується і в чому саме вони полягали. Натомість, скаржник доводив, що 24.02.2022 він діяв саме в інтересах служби та вжив усіх необхідних заходів для забезпечення роботи Департаменту в умовах воєнного стану, зокрема: дав усне розпорядження працівникам відділу з управління персоналом правового забезпечення роздати на руки працівникам трудові книжки та перенести у безпечне місце їх особові справи; призначив т.в.о. директора Департаменту ОСОБА_3 , яка попередньо повідомила, що евакуюватися з м. Суми вона не планує (підтвердження у поясненнях ОСОБА_3 від 17.05.2022); надав усне розпорядження підпорядкованим особам підготувати проект та видати наказ «Про запровадження дистанційної роботи для працівників та забезпечення виконання завдань за межами адміністративної будівлі» (в подальшому цей наказ було видано т.в.о. директора Мусіякою Л.П. № 22-К від 25.02.2022); дав усне розпорядження усім працівникам залишити будівлю Департаменту та працювати дистанційно; зняв та відвіз до Міністерства соціальної політики України жорсткий диск із загальної серверної станції всього Департаменту із узагальненою інформацією про пільговиків та учасників бойових дій, чим забезпечив збереження майна Департаменту, попередив загрозу знищення інформації та потрапляння її до рук ворога, маючи на меті, насамперед, збереження життя учасників бойових дій та членів їх сімей.
10.9. Поруч із цим касатор зауважив, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання відповідачем процедури проведення відносно нього дисциплінарного провадження, у тому числі й щодо забезпечення права на отримання правової допомоги. Скаржник зазначив, що на порушення пункту 32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039 у редакції. Чинній на час виникнення спірних правовідносин) лист дисциплінарної комісії Сумської ОДА «Про надання пояснень» від 11.05.2022 № 01-47/3350 із запрошенням ОСОБА_1 16.05.2022 о 14:45 на засідання дисциплінарної комісії було направлено на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 12.05.2022 о 16.45, з порушенням встановленого законодавством п'ятиденного строку. Як наслідок, він не мав реальної можливості належним чином підготуватися до засідання дисциплінарної комісії та надання їй своїх пояснень, не мав достатньо часу на пошук і залучення до участі в дисциплінарному провадженні адвоката з метою отримання правничої допомоги.
10.10. Також скаржник просив урахувати, що відповідно до пункту 4 розпорядження голови Сумської ОДА - начальника обласної військової адміністрації від 27.06.2023 № 278-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 24.03.2020 № 118-ОД» Департамент соціального захисту населення Сумської ОДА перейменовано у Департамент з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської ОДА. Звертав увагу Суду, що факту перейменування Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА у Департамент з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської ОДА апеляційний суд при винесенні постанови не врахував і прийняв рішення щодо неіснуючої сторони у справі.
11. Суд ухвалою від 22.12.2023 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 15.01.2024 поновив строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
12. Ухвалою Суду від 04.07.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні відповідно до вимог статей 340 та 344 КАС України.
Позиція інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу Сумська ОДА - обласна військова адміністрація просила залишити її без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 - без змін.
13.1. На переконання цього учасника справи, доводи касаційної скарги про відбуття з власної ініціативи у відрядження 24.02.2022 до Роменського району, нібито з метою перевірки роботи в осінньо-зимовий період закладів соціального захисту населення, в день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, могло статись з якоюсь іншою формою вини ніж прямий умисел, наприклад, з необережності, або було викликане крайньою необхідністю є таким, що позбавлене сенсу, а справжньою метою його відрядження була «крайня потреба» порятунку свого життя від можливих негативних наслідків повномасштабного вторгнення. З позиції відповідача 1, такі дії не можуть бути вчинені з необережності чи у стані крайньої потреби, а доводи скаржника в цій частині є маніпуляцією (підміною понять).
13.2. Відповідач 1 вважає, що така поведінка однозначно підриває довіру до ОСОБА_1 саме як до керівника державної служби Департаменту, оскільки з аналізу тексту Присяги державного службовця можна констатувати недотримання ОСОБА_1 . Присяги в частині повного усвідомлення своєї високої відповідальності, а також порушення Присяги в частині сумлінного виконання своїх обов'язків директора Департаменту.
13.3. Підкреслюючи беззаперечність того факту, що керівник державного органу має користуватись довірою і повагою підлеглих працівників, відповідач 1 зауважив, що вказане унеможливлено вчинками ОСОБА_1 . Сумська ОДА - ОВА наголосила на тому, що до ОСОБА_1 не ставились якісь завищені вимоги стосовно дій в умовах повномасштабного вторгнення, однак вимоги щодо сумлінного виконання ним як директором Департаменту, покладених на нього посадових обов'язків, є законними та обґрунтованими в ситуації небезпечній не лише для нього, а і для підпорядкованих працівників, багато з яких не мали можливості на службовому автомобілі здійснити евакуацію з міста, а тому вважає необґрунтованими міркування скаржника з приводу того, що порушення присяги державного службовця в умовах воєнного стану має певні особливості, зокрема, щодо можливості її порушення в разі «крайньої потреби».
13.4. Стосовно тези скаржника про відсутність публікацій в засобах масової інформації та суспільного резонансу з приводу звільнення ОСОБА_1 , а відтак відсутності, на його думку, факту підриву довіри до нього, як до носія влади, а також авторитету державної служби, Сумська ОДА - ОВА зазначила, що відсутність такого резонансу пов'язана в першу чергу з дією в Україні правового режиму воєнного стану, щоденною інформацією про втрати серед військових та серед мирного населення, про руйнування інфраструктури внаслідок ворожих обстрілів і бомбардувань, а в другу - з недоцільністю поширення інформації про дисциплінарне правопорушення директора Департаменту з метою зменшення можливих репутаційних втрат Сумської ОДА, як суб'єкта владних повноважень.
13.5. Відповідач підкреслив ту обставину, що ОСОБА_1 та його представники в судах першої та апеляційної інстанції в заявах по суті справи не посилались на процедурні порушення, що нібито мали місце під час проведення дисциплінарною комісією Сумської ОДА - ОВА дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 , зокрема, порушення його права на правову допомогу, а тому, на думку цього учасника справи, касатор намагається змінити акценти, які вірно були сприйняті судами першої та апеляційної інстанції. Своєю чергою, відповідач наполягав на дотриманні вимог Порядку № 1039 в частині процедури під час дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 .
14. Не погоджуючись із доводами касаційної скарги, Департамент з питань соціальної політики Сумської ОДА також направив Суду письмовий відзив, за змістом якого просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
14.1. За доводами Департаменту, наказ від 25.02.2022 № 22-К «Про запровадження дистанційної роботи для працівників та забезпечення виконання завдань за межами адміністративної будівлі» не поширював свою дію на ОСОБА_1 , оскільки з урахуванням його посади можливість його дистанційної роботи мала б бути визначена відповідним розпорядженням голови Сумської ОДА - начальника ОВА.
14.2. Цей учасник справи наполягав на тому, що за весь час з 24.02.2022 касатор не надав жодної вказівки щодо дій працівників в умовах воєнного стану, не ініціював видання наказу чи іншого розпорядчого документу щодо організації роботи Департаменту або установ системи соціального захисту населення області: жодні листи, контрольна чи інша документація в Департаменті ним не підписувалися, жодних доказів виконання ним посадових обов'язків або будь-яких доручень в дистанційному форматі останнім не надано.
14.3. На переконання Департаменту, судом першої та апеляційної інстанції з'ясовано та досліджено питання доцільності передачі жорсткого диску з резервними копіями документів та копій баз даних до Міністерства соціальної політики. У цьому зв'язку цей відповідач додатково звертав увагу Суду на те, що на зовнішньому жорсткому диску, який знаходився у позивача та в подальшому був переданий до Міністерства соціальної політики України знаходилася одна з резервних копій файлів необхідних для відновлення роботи користувачів Департаменту при руйнуванні серверної кімнати або відсутності віддаленого доступу до неї, та містила такі дані: 1) документи загального використання (фото-, відео-, матеріали, буклети, колегії, презентації, сканкопії документів, записи селекторів); 2) документи кожного користувача (документи Word, Excel, сканкопії робочих документів); 3) копії програм необхідних для налаштування комп'ютерів; 4) копії архівів обласних баз даних, які передані до Інформаційно-обчислювального центру Мінсоцполітики на початку лютого; 5) копії деяких комп'ютерів Департаменту. Тобто сам по собі жорсткий диск з даними мав цінність саме для Департаменту у випадку руйнування серверної кімнати або відсутності віддаленого доступу до неї та не було жодної необхідності в його передачі до Мінсоцполітики.
14.4. Департамент наголосив на тому, що бази даних збираються Департаментом щомісяця до 05 числа від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних державних адміністрацій та міських рад і передаються до Мінсоцполітики, тому передача жорсткого диску із базами даних 24.02.2022, які були передані 5 лютого не мала сенсу, а електронні копії документів сформованих працівниками Департаменту необхідні були б для відновлення роботи у випадку фізичного знищення комп'ютерної техніки.
14.5. Також цей учасник справи зауважив, що володільцем баз даних пільговиків, одержувачем субсидій, державних допомог є Мінсоцполітики, а користувачами в режимі внесення даних, нарахувань, виплат є і структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних державних адміністрацій та міських рад. Отже Департамент має доступ до баз даних в режимі перегляду без можливості внесення будь-яких коригувань. Своєю чергою Мінсоцполітики листами від 12.03.2022 № 2743/0/2-22/31 та від 16.03.2022 № 2823/0/2-22 було дано доручення державному підприємству «Інформаційно-обчислювальний центр» стосовно видалення електронних карток окремих категорій пільговиків, зокрема, учасників бойових дій, що і було виконано.
Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
15. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів та вимог касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
17. Спір у цій справі виник у зв'язку із застосуванням до державного службовця такого виняткового виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарних проступків, які є підставою для припинення державної служби, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2014 року працював на посаді директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА.
19. Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА від 01.06.2020 № 232-ОД, вказаний Департамент є структурним підрозділом Сумської ОДА, що утворюється головою Сумської ОДА, підпорядковується голові Сумської ОДА, є підзвітним і підконтрольним Мінсоцполітики.
20. Департамент очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади головою обласної держадміністрації згідно із законодавством про державну службу (пункт 15 цього Положення).
20.1. Відповідно до Положення про Департамент соціального захисту населення Сумської ОДА, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 01.06.2020 № 232-ОД, та Посадової інструкції директора цього департаменту, затвердженого головою Сумської ОДА від 10.02.2022, серед основних посадових обов'язків директора Департаменту є: здійснення керівництва департаменту; забезпечення реалізації державної політики у сфері соціальної підтримки та надання соціальних послуг вразливим верствам населення; забезпечення організації на відповідній території надання соціальних послуг; координація діяльності та контроль виконання структурними підрозділами соціального захисту населення районних державних адміністрацій питань; забезпечення здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України. Директор департаменту несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності Департаменту.
21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон № 889-VIII (у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин), який є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.
22. Сутність державної служби відображається у її принципах, закріплених у частині першій статті 4 Закону № 889-VIII, серед яких, зокрема:
1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків […];
4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики та інш.
23. До основних обов'язків державного службовця, закріплених у частині першій статті 8 Закону № 889-VIII, серед інших, віднесено, зокрема такі:
дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;
забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;
сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки;
виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України та інш.
24. Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення) (останній абзац частини першої статті 8 Закону № 889-VIII).
25. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця.
26. З матеріалів справи слідує, що Присяга державного службовця ОСОБА_1 прийнята 08.08.2005. На той час діяв Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 N 3723-XII, який передбачав, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки» (стаття 17 цього Закону).
27. Відповідно до статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
28. За приписами статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
29. Статтею 65 Закону № 889-VIII визначено підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, а саме вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
30. Відповідно до частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками, зокрема, є: 1) порушення Присяги державного службовця; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.
31. Статтею 66 Закону № 889-VIII передбачено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування.
32. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
33. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону № 889-VIII).
34. Частиною першої статті 67 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
35. Згідно зі статтею 69 цього ж Закону для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
36. Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є […] подання дисциплінарної комісії, яке має рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі […] подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
37. Згідно зі статтею 71 Закону № 889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
38. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку […] дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина перша статті 73 Закону № 889-VIII).
39. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) […] подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (частина друга статті 73 Закону № 889-VIII).
40. Статтею 74 Закону № 889-VIII передбачені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.
40.1. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина перша статті 74 Закону № 889-VIII).
40.2. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (частина друга статті 74 Закону № 889-VIII).
40.3. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення (частина третя статті 74 Закону № 889-VIII).
40.4. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (частина четверта статті 74 Закону № 889-VIII).
40.5. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (частина п'ята статті 74 Закону № 889-VIII).
40.6. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку (частина шоста статті 74 Закону №889-VIII).
40.7. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника (частина сьома статті 74 Закону №889-VIII).
41. З матеріалів справи слідує, що розпорядженням голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації Живицького Д. від 13.04.2022 № 38-К порушено дисциплінарне провадження щодо директора Департаменту ОСОБА_1 . Здійснити дисциплінарне провадження доручено дисциплінарній комісії Сумської ОДА у порядку і строк, визначені законодавством. ОСОБА_1 запропоновано надати відповідні пояснення, документи та іншу необхідну інформацію.
42. Підставою для порушення дисциплінарного провадження стала службова записка заступника голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації - Коваля О.П. від 02.04.2022, яка містила інформацію, що могла вказувати на наявність в діях ознак вчинення дисциплінарних проступків. Передбачених статтею 65 Закону № 889-VIII.
43. Під час дисциплінарного провадження комісією зібрано та опрацьовано матеріали дисциплінарної справи, у тому числі й пояснення заступника голови Сумської ОДА - керівника обласної військової адміністрації ОСОБА_4 , тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту ОСОБА_3 , водія легкового автомобіля ОСОБА_5 , начальника управляння з питань персоналу апарату Сумської ОДА - військової адміністрації ОСОБА_6 , керівників комунальних установ Сумської обласної ради «Хмелівський психоневрологічний інтернат» та «Синівський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів».
44. ОСОБА_1 16.05.2022 прибув на засідання дисциплінарної комісії Сумської ОДА та надав змістовні пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (т.1 а/с 93-97). Крім того, скаржнику надано можливість подати уточнені пояснення (т.1 а/с 98) та копії документів.
45. За результатами розгляду дисциплінарної справи директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ визнано у діях останнього наявність дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 5, 7, 14 статті 65 Закону № 889-VIII (протокол № 5 від 25.05.2022), у зв'язку з чим 27.05.2022 внесено подання, у якому запропоновано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади з державної служби.
45.1. Як встановлено дисциплінарною комісією та підтверджено судовим розглядом, ОСОБА_1 в день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну [24.02.2024] видав наказ № 8-В, згідно з яким він разом з водієм Департаменту ОСОБА_5 на службовому автомобілі DAEWOO Sens відбув у відрядження до с. Хмелів та с. Синівка Роменського району Сумської області, відповідно до Хмелівського психоневрологічного інтернату і Синівського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів. Метою вказаного відрядження зазначено перевірка роботи установ відповідно до наказу Департаменту від 03.11.2021 № 136-ОД «Про роботу установ та закладів в осінньо-зимовий період 2021-2022 років». Строк відрядження - 7 днів (з 24.02.2022 по 02.03.2022).
45.2. Однак, у поданні за наслідками дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлено, що директор Департаменту ОСОБА_1 24.02.2022 забрав у водія ОСОБА_5 ключі від службового автомобіля DAEWOO Sens та вирушив в напрямку м. Києва, а водій на іншому автомобілі був у розпорядженні заступника голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації Медвідь В.Ю.
45.3. 25.02.2022 ОСОБА_1 зателефонував водієві ОСОБА_5 і наказав в терміновому порядку прибути в передмістя Борисполя, щоб доставити його в місто Київ до Міністерства соціальної політики України. Автомобіль DAEWOO Sens був залишений на стоянці TIR біля м. Борисполя. Прибувши до Мінсоцполітики у другій половині дня, ОСОБА_1 передав жорсткий диск з резервною копією документів, створених на той час в Департаменті та копіями баз даних з інвентарним номером 11131511 державному секретарю Мінсоцполітики ОСОБА_7 .
45.4. Того ж дня [25.02.2022] о 15.00 год ОСОБА_1 разом з водієм вирушили в напрямку м. Сум, але в м. Пирятин позивач наказав водієві вирушати в с. Капустинці Роменського району (за словами водія до помешкання тещі ОСОБА_1 ) щоб переночувати, а 26.02.2022 позивач повідомив водію, що вони знаходяться у відрядженні в Роменському районі. У період з 26.02.2022 по 06.03.2022 ОСОБА_2 та водій ОСОБА_5 постійно знаходилися в с. Капустинці.
45.5. Надалі строк відрядження до с. Хмелів, с. Синівка Роменського району до Хмелівського психоневрологічного інтернату і Синівського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів для перевірки роботи установи відповідно до наказу Департаменту від 03.11.2021 № 136-ОД «Про роботу установ та закладів в осінньо-зимовий період 2021-2022 років» був продовжений ОСОБА_1 наказами від 02.03.2022 № 9-В (на 7 днів з 03.03 по 09.03.2022) та від 09.03.2022 №10-В (на 10 днів з 10.03. по 19.03.2022) під час перебування «у відрядженні», тоді як в цей період виконання обов'язків директора Департаменту були покладені на ОСОБА_3 - заступника директора Департаменту.
45.6. Однак, у поданні дисциплінарною комісією зазначено, що ОСОБА_1 відвідав комунальну установу Сумської обласної ради «Синівський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів» один раз 07.03.2022 з 13 до 14 години, де, згідно з поясненнями в.о. директора Синівського будинку-інтернату ОСОБА_8 , ОСОБА_1 була проведена усна бесіда з нею та із завідувачем господарства та головним бухгалтером ОСОБА_9 щодо роботи установи в умовах воєнного стану в Україні. При цьому, ОСОБА_1 не запитувалися та не перевірялися документи, пов'язані з роботою будинку-інтернату в осінньо-зимовий період, також документи за результатами так званої перевірки не складалися та на ознайомлення не надавалися, з чого дисциплінарна комісії дійшла висновку, що перевірка з заявленої в наказі на відрядження мети не здійснювалася, а нагальних потреб у Синівського будинку-інтернату не було.
45.7. З пояснень директора Хмелівського психоневрологічного інтернату дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 19.03.2022 заклад не відвідував та перевірок не проводив.
45.8. Пізніше згідно з наказом від 21.03.2022 № 12-В директор Департаменту ОСОБА_1 мав відбути до м. Ромни та с. Синівка Роменського району Сумської області до управління соціального захисту населення Роменської міської ради та Синівського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів для надання методичної допомоги щодо реалізації державної політики в галузі соціального захисту соціально незахищених громадян у зв'язку з уведенням воєнного стану в Україні терміном на 11 днів з 21.03. по 31.03.2022. Проте, відповідно до листа першого заступника начальника управління соціального захисту Роменської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 в період з 21.03.2022 по 31.03.2022 фактично управління не відвідував, відповідну роботу, яка була передбачена наказом про відрядження від 21.03.2022 № 12-В, не виконав, незважаючи на важливість та актуальність заявленої мети відрядження.
45.9. Натомість 17.03.2022 ОСОБА_1 разом з водієм ОСОБА_5 вирушили на автомобілі Mitsubishi на стоянку TIR біля м. Борисполя і забрали автомобіль DAEWOO Sens, який 18.03.2022 пригнали у с. Капустинці, а 28.03.2022 директор Департаменту ОСОБА_1 повернувся до м. Суми.
45.10. З наведеного дисциплінарна комісія дійшла висновку наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку за пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків.
45.11. Дисциплінарна комісія констатувала, що відрядження до закладів та установ соціального захисту населення Роменського району всупереч Порядку відбуття у службові відрядження в межах України та за кордон голови, першого заступника голови, заступників голови, керівника апарату, керівників структурних підрозділів Сумської ОДА та голів районних державних адміністрацій, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА від 26.05.2021 № 364-ОД, директор Департаменту ОСОБА_1 ні усно ні письмово не погоджував. Рішення про продовження терміну відрядження головою Сумської ОДА - керівником військової адміністрації не приймалося. Накази про продовження відрядження від 02.03.2022 № 9-В та від 09.03.2022 № 10-В, а також наказ про відрядження від 21.03.2022 № 12-В видані ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, позаяк він не мав права видавати зазначені накази, оскільки в цей період виконання обов'язків директора Департаменту були покладені на ОСОБА_3 - заступника директора Департаменту (пункт 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII). Після повернення з відрядження письмові звіти за встановленою формою ОСОБА_1 не подавалися.
45.12. Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія встановила, що доручень та необхідності передачі Мінсоцполітики (м. Київ) жорсткого диску з резервною копією документів, створених на той час в Департаменті, і копіями баз даних не було. Бази даних передані до Мінсоцполітики 05.02.2022, а тому передача Мінсоцполітики 24.02.2022 жорсткого диску з копіями раніше переданих баз даних не мала сенсу, а електронні копії документів, сформовані працівниками Департаменту, необхідні були б для відновлення роботи саме цього Департаменту у випадку знищення комп'ютерної техніки.
45.13. Отже, за висновком дисциплінарної комісії, метою від'їзду ОСОБА_1 до м. Києва, а згодом до с. Капустинці Роменського району було залишення робочого місця в м. Суми в умовах наступу російських військ, а відрядження були оформлені з метою створення видимості виконання службових обов'язків без мети настання реальних наслідків.
45.14. Також дисциплінарна комісія встановила, що з 25.02.2022 до 18.03.2022 директор Департаменту ОСОБА_1 мав у своєму розпорядженні та використовував два автомобілі та водія Департаменту ОСОБА_5 , що безпосередньо суперечить розпорядженню голови Сумської ОДА від 03.04.2014 № 11-АГП «Про встановлення ліміту легкових автомобілів, що обслуговують районні державні адміністрації, апарат та структурні підрозділи Сумської ОДА» (у редакції наказу від 13.01.2022 № 1-АГП), відповідно до якого Департаменту встановлено ліміт легкових автомобілів у кількості один автомобіль. Тобто ОСОБА_1 , як директором Департаменту не вживалися необхідні дії для виконання зазначеного розпорядження. Своєю чергою відсутність автомобіля в Департаменті у м. Суми в період перебування ОСОБА_1 в с. Капустинці Роменського району мало негативні наслідки для виконання завдань, передбачених положенням про Департамент, зокрема, у соціальній та гуманітарній сфері. З наведеного дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 прийняті необґрунтовані рішення, що спричинило використання державного майна в особистих та неслужбових цілях, що ускладнило роботу Департаменту у період їх відсутності (пункт 14 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII).
45.15. Виходячи з того, що відповідно до статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний дотримуватися принципів державної служби, одним із яких є патріотизм (відданість та вірне служіння Українському народові), забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад такого дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця (пункт 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII).
45.16. Так дисциплінарна комісія установила, що під час своєї відсутності на робочому місці директор Департаменту ОСОБА_1 , весь час перебуваючи у с. Капустинці Роменського району, самоусунувся від здійснення керівництва Департаментом та контролю за станом реалізації функцій і повноважень, передбачених законом та відповідним положенням про Департамент, вирішення нагальних проблем, які виникли у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, та виконання завдань, в тому числі з питань гуманітарної допомоги. Зокрема, з 24.02.2022 по день проведення дисциплінарного провадження ОСОБА_1 не надав жодної вказівки щодо дій працівників в умовах воєнного стану, не ініціював видання жодного наказу чи іншого розпорядчого документу щодо організації роботи Департаменту, управлінь соціального захисту населення районних державних адміністрацій, міських рад чи установ, які відносяться до сфери управління Департаменту, в умовах воєнного стану.
45.17. Дисциплінарна комісія урахувала, що станом на 24.02.2022 у Департаменті та відділі автоматизації програмно-технічного забезпечення при Департаментові працювало 62 працівники, штатна чисельність управлінь соціального захисту населення районних державних адміністрацій та міських рад складала майже 886 одиниць, а установ, які відносяться до сфери управління Департаменту - 3385 одиниць, а ОСОБА_1 як керівник державного органу мав координувати дії підлеглих працівників в умовах воєнного стану, під час окупації окремих територій та блокади населених пунктів області.
45.18. Підсумовуючи наведене, дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що з початку воєнного стану директор Департаменту ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них та не забезпечував реалізацію державної політики у сфері соціальної підтримки та надання соціальних послуг вразливим верствам населення, організацію на території області надання соціальних послуг (соціального обслуговування, проведення соціальної роботи, у тому числі соціального супроводу сімей/осіб тощо), що підриває довіру до державного службовця, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
45.19. На цьому фоні дисциплінарна комісія констатувала, що тимчасово виконуючою обов'язки директора Департаменту ОСОБА_3 разом з іншими працівниками Департаменту з початку введення воєнного стану в Україні була налагоджена безперебійна робота Департаменту та виконання функцій і завдань, покладених на Департамент.
46. Листом від 06.06.2022 № 5438/0/2-22/30 Мінсоцполітики погодило звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА за умови дотримання вимог чинного законодавства.
47. Розпорядженням голови Сумської ОДА керівника обласної військової адміністрації від 06.06.2022 № 63-к «Про дисциплінарне стягнення» звільнено позивача з посади директора Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА за вчинення дисциплінарних проступків, які є підставою для припинення державної служби, відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
48. Суди попередніх інстанцій ствердно відповіли на основні питання цього спору: чи містились в діях позивача ознаки дисциплінарних правопорушень, які стали підставою для звільнення позивача з посади; чи підтверджуються факти, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та чи дотримана процедура притягнення до відповідальності. Відповідаючи на вказані питання, суди обох інстанцій констатували, що судовим розглядом підтверджено допущення позивачем дисциплінарних правопорушень, передбачених пунктами 1, 5, 7, 14 статті 65 Закону № 889-VIII, а Сумською ОДА в межах належної правової процедури та на підставі підтверджених фактів було правомірно прийнято оскаржуване рішення.
49. Визначаючи межі касаційного оскарження, касатор наголосив на тому, що він ставить питання не про наявність чи відсутність фактів, які і так були загальновідомими, а про право ОСОБА_1 на звільнення від дисциплінарної відповідальності за умови відсутності в його діях та прийнятих ним рішеннях вини, яка була виключена фактом введення в Україні воєнного стану та вчинення ним дій і прийняття рішень на території, де велися активні бойові дії, на початку повномасштабного вторгнення ворожих військ на території Сумської області, а також просив Суд сформувати висновок щодо застосування пункту 1 частини другої статті 65, частини першої статті 66, частин першої та другої статті 74 Закону № 889-VIII у подібних правовідносинах, а саме в таких, що виникли і тривали під час введення в Україні воєнного стану та вчинення державним службовцем дій і прийняття рішень на території, де велися активні бойові дії, на початку повномасштабного вторгнення ворожих військ.
50. За приписами пункту першого частини другої статті 65 та частини п'ятої статті 66 Закону № 889-VIII порушення Присяги державного службовця є дисциплінарним проступком, за який до державного службовця може бути застосований такий винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення.
51. Із тексту Присяги випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
52. Аналогічний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.
53. Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
54. У своїх постановах Верховний Суд неодноразово вказував, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов'язків.
55. Стала судова практика дотримується позиції, що поняття порушення Присяги не повинне бути надміру декларативним, розпливчатим, загальним, нечітким, що дозволяло б тлумачити його розлого й неоднозначно, не керуючись принципами, які встановлюють обмежувальне тлумачення цього поняття.
56. З огляду на зазначене Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 815/3667/17 визначив ознаки, які відрізняють дисциплінарний проступок у вигляді порушення Присяги, від суміжних юридичних складів дисциплінарних проступків, зокрема у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків (за яке не передбачено стягнення у вигляді звільнення), до яких відніс:
- вид обов'язків, невиконання яких становить об'єктивну сторону дисциплінарного проступку - основні (загальні), які визначають базові принципи проходження служби, чи характерні для відповідної посади;
- наявність або реальна можливість настання шкоди у вигляді підриву авторитету державного органу чи публічної служби, приниження гідності певної особи тощо.
57. Отже, звільнення за порушення Присяги державного службовця має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їхнього вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
58. Особа, яка вчинила дисциплінарний проступок, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
59. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах від 05.06.2019 у справі № 826/13803/16, та від 30.03.2023 у справі №640/407/19, від 21.03.2025 у справі № 460/9966/23 та багатьох інших, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
60. Верховний Суд у своїх постановах у справах про дисциплінарну відповідальність неодноразово вказував на необхідність визначення й розуміння складу дисциплінарного проступку державного службовця та наголошував на тому, що діяння державного службовця можна вважати дисциплінарним проступком тільки тоді, коли наявні всі обов'язкові ознаки складу такого проступку, який утворюють: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. В іншому ж випадку можливе необґрунтоване та несправедливе притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
60.1. Об'єктом дисциплінарного проступку державного службовця, є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця (службовий обов'язок).
60.2. Об'єктивною стороною дисциплінарного проступку державного службовця, як обов'язковою ознакою його складу, є зовнішнє вираження протиправної поведінки державного службовця. Об'єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об'єкту такого проступку.
60.3. Суб'єктом у випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги державного службовця має виступати державний службовець, який склав Присягу державного службовця.
60.4. Суб'єктивною стороною дисциплінарного проступку державного службовця, як обов'язковою ознакою його складу у вигляді порушення Присяги, є несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця, про що може свідчити невиконання останнім службових обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
61. Обставини, як і характер дисциплінарних проступків, обставини, за яких вони учинені, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.
62. При цьому, об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб'єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.
63. Частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби
64. Частиною другою статті 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (частина друга статті 74 Закону № 889-VIII).
65. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 з посиланням на крайню необхідність, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач у поясненнях до дисциплінарної комісії не зазначав, що його дії були обумовлені крайньою необхідністю, а в ході судового розгляду останній не надав доказів, що він діяв для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також не зазначив, яку шкоду охоронюваним правовідносинам ним було відвернуто його відрядженням.
66. Законодавство не містить чіткого визначення «вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби». Такий стан крайньої потреби виникає у ситуації, коли державний службовець вчиняє певну дію для уникнення серйознішої шкоди або небезпеки, яку неможливо уникнути іншими способами.
67. У цій справі дисциплінарна комісія, з висновками якої погодилися суди попередніх інстанцій, оцінивши характер проступку позивача, який кваліфіковано як порушення Присяги державного службовця, виходила з того, що цей проступок полягає у самоусуненні від здійснення керівництва Департаментом та контролю за станом реалізації функцій і повноважень, передбачених законом та відповідним положенням про Департамент, вирішення нагальних проблем, які виникли у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, та виконання завдань, в тому числі з питань гуманітарної допомоги, а також не виконанні своїх посадових обов'язків внаслідок недбалого ставлення до них та не забезпечення реалізації державної політики у сфері соціальної підтримки та надання соціальних послуг вразливим верствам населення, організацію на території області надання соціальних послуг (соціального обслуговування, проведення соціальної роботи, у тому числі соціального супроводу сімей/осіб тощо).
68. Дії позивача не призвели до уникнення шкоди чи відвернення небезпеки, натомість підірвали довіру до нього, як до державного службовця та носія державної влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
69. Твердження позивача про те, що він діяв в умовах запровадження в Україні воєнного стану на початку повномасштабного вторгнення ворожих військ, у стані крайньої потреби, не виправдовує безпідставне залишення колишнім директором Департаменту місця роботи та підпорядкованих працівників без керівництва, вказівок та інструкцій щодо подальших дій в умовах воєнного стану.
70. Не викликає жодного сумніву посилання касатора на ризик для життя і здоров'я під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, втім функціональні обов'язки керівника Департаменту та покладення персональної відповідальність за організацію його роботи, тим більше у найскладніший для країни час, вимагають їх виконання, а не уникнення.
71. У цьому зв'язку, суд підкреслює, що особи, які займають посади державної служби володіють частиною суверенної влади держави, а держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості.
72. Реагуючи на доводи касаційної скарги щодо недотримання відповідачем процедури проведення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження, у тому числі й щодо забезпечення права на отримання правової допомоги, Суд зазначає, що як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, такі доводи не заявлялися ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, ці доводи зазначені скаржником лише в касаційній скарзі.
73. У контексті вищевказаних доводів касаційної скарги варто звернути увагу на те, Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
74. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
75. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина четверта статті 341 КАС України).
76. Щодо посилань скаржника на неврахування факту перейменування Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА у Департамент з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської ОДА та ухвалення рішення у цій справі щодо неіснуючої сторони у справі, Суд зазначає, що у судовому засіданні 04.09.2025 усною ухвалою Суду було уточнено найменування відповідача - Департамент з питань соціальної політики Сумської ОДА у зв'язку із перейменуванням Департаменту соціального захисту населення Сумської ОДА на Департамент з питань соціальної політики, ветеранів та реінтеграції Сумської ОДА, а в подальшому на Департамент з питань соціальної політики Сумської ОДА, відповідно до розпоряджень Сумської ОДА від 27.06.2023 № 278-ОД (т.3 а/с 73-77) та від 28.05.2024 № 250-ОД (т. 4 а/с 13-14) відповідно, без зміни коду ЄДРПОУ (03197871).
77. Підсумовуючи наведене, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
78. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень у цій справі.
79. Інші доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
80. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
81. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
83. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду 22 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року у справі № 480/4068/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов