Справа № 541/3073/25
Провадження № 1-кп/541/333/2025
02 жовтня 2025 рокум. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 25 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000526 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
встановив:
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Під час судового розгляду прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу, яке він мотивував наступним. Підставою для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 під час судового розгляду є наявність обґрунтованого обвинувачення щодо останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке кваліфікуються як тяжке, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Метою застосування вказаного запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від суду, що може бути виражено у неявці обвинуваченого на виклики до суду; впливу на потерпілих, свідків, оскільки вони по даному кримінальному провадженню не були допитані судом і ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливу на них для подальшої зміни ними показань у кримінальному провадженні, що унеможливить безпосереднє та об'єктивне дослідження доказів та надання їм належної оцінки.
Обвинувачений та його захисник просили застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, щоб обвинувачений зміг повернутися до виконання своїх службових обов'язків, отримувати грошові забезпечення як військовослужбовець та відшкодовувати шкоду потерпілим.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник клопотання прокурора підтримали.
Потерпілий ОСОБА_9 та його в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 травня 2025 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. 25 червня 2025 року Полтавським апеляційним судом вказану ухвалу було скасовано, до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на строк до 23 липня 2025 року, який було продовжено ухвалою суду від 08 серпня 2025 року до 06 жовтня 2025 року.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.
Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому обрано з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема - обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні.
Суд вважає, що наразі вказані ризики є реальними та дійсними.
Прокурором доведено, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, обвинувачений може ухилитися від суду. Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, є тяжким, за його скоєння передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може переховуватися від суду. Оскільки свідки, потерпілі по даному кримінальному провадженню не були допитані судом, ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливу на них для подальшої зміни ними показань у кримінальному провадженні, що унеможливить безпосереднє та об'єктивне дослідження доказів та надання їм належної оцінки.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала.
Обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не перешкоджає інтересам правосуддя.
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати під вартою, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів по 30 листопада 2025 року включно.
Судовий розгляд відкласти до 10 год. 00 хв. 31 жовтня 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, однак ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
СуддяОСОБА_1