Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1957/25
Провадження № 2-о/382/52/25
06 жовтня 2025 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., розглянувши, без повідомлення учасників, заяву про самовідвід у цивільній справі№ 382/1957/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
На розгляді судді Яготинського районного суду Київської області Нарольського М. М. перебуває цивільна справа № 382/1957/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Суддею Нарольським М. М. заявлено про самовідвід від розгляду даної справи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, тобто є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Самовідвід судді обґрунтовано тим, що в судовому засіданні виявлено, що правничу допомогу заявнику надає адвокат Литвин Валентина Василівна, разом із тим, головуючий суддя Нарольський М. М. особисто знайомий та тривалий час спілкується із ОСОБА_2 , перебуває з нею в дружніх стосунках, в минулому тривалий період працювали разом в одному колективі. Вказані обставини можуть викликати сумніви у осіб, які беруть участь у справі щодо об'єктивності та неупередженості його при розгляді справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід головуючого судді слід вирішити без повідомлення учасників.
Статтею 39 ЦПК України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені уст. 36 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Самовідвід головуючим суддею заявляється з метою недопущення виникнення в учасників судового процесу будь-яких сумнівів щодо можливості необ'єктивного розгляду справи та ухвалення несправедливого рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Так, згідно з роз'ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У своїй Рекомендації № R (94) 12 щодо незалежності, ефективності та ролі суддів (Принцип I(2)(d) Комітет Міністрів Ради Європи визначив, що судді повинні мати необмежену свободу вирішувати справи безсторонньо, у відповідності із своїм сумлінням та тлумаченням фактів згідно з чинними правовими нормами.
Європейська Хартія про статус суддів передбачає, що закон для суддів повинен гарантувати безсторонність, якої члени суспільства мають право очікувати від суддів (пункт 1.1).
Безсторонність визначається Європейським судом відповідно до суб'єктивного підходу, який бере до уваги особисте переконання або інтереси конкретного судді в певній ситуації, а також, відповідно до об'єктивного підходу, що передбачає надання суддею гарантій, достатніх для усунення будь-якого правомірного сумніву у цьому відношенні. Судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.
Принцип поведінки судді, відповідно до яких кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, з метою виключення будь-яких сумнівів в об'єктивності розгляду справи та реалізації права учасників судового розгляду на справедливий розгляд справи безстороннім судом, забезпечення об'єктивного та неупередженого розгляду справи відповідно до вимог Закону, відображений також у Бангалорських принципах поведінки судді.
Наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» від 09.11.2006, в справі «Фельдман проти України» від 08.04.2010).
Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Тобто, в разі переконання судді в наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об'єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов'язаний заявити самовідвід.
Наявність стосунків між суддею та однієї із сторін, які виходять за межі процесуальних, зокрема дружніх, або родинних стосунків між ними, може викликати у будь-якого стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви у безсторонності суду, що може поставити під сумнів законність ухваленого судом рішення та зашкодити авторитету суду.
Враховуючи викладені обставини та підстави для самовідводу головуючого судді Нарольського М. М., з метою забезпечення сторонам право на справедливий розгляд справи, заявлений самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 258-261, 351-355 ЦПК України,
Заяву судді Нарольського Максима Михайловича про самовідвід задовольнити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Ухвала складена 06.10.2025 року.
Суддя М. М. Нарольський