Справа № 367/11319/25
Провадження №1-кс/367/1095/2025
Іменем України
02 жовтня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області клопотання старшого слідчого Слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого Слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучений 24.09.2025 у кримінальному провадженні № 12025111040000864 від 24.09.2025 у період часу з 22:30 год. до 22:42 год. старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , під час обшуку ОСОБА_5 затриманого в поряду ст. 208 КПК України: розкладний ніж чорного кольору, що належить затриманому ОСОБА_5 .
Своє клопотання мотивує тим, що досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , 24.09.2025 приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні Ірпінської ЦРЛ, що за адресою - м. Ірпінь, вул. Садова, 38, з метою перешкоджання військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 у проведенні мобілізаційних заходів відносно громадянина ОСОБА_6 , та проходження останнім військово-лікарської комісії, застосував фізичну силу по відношенню до працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24.09.2025 в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України у затриманого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено та вилучено ніж розкладний, чорного кольору, який упакований до спеціального пакету «Національна поліція України» НYQ 0106361, на якому виконано рукописний текст з підписами понятих.
Вилучені в ході обшуку особи, речі зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема вказаний розкладний ніж, підозрюваний тримав у руці в момент вчинення ним кримінального правопорушення, що надасть змогу стороні обвинувачення встановити обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню під час кримінального провадження.
У зв'язку з цим, постановою слідчого від 24.09.2025 зазначені речі були визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
В сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що у разі не накладення арешту на зазначене майно існує загроза використання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження, зокрема, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що в свою чергу свідчить про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, у сторони обвинувачення відсутні.
Згідно з положеннями Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.) (далі Конвенція) учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).
Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
В зв'язку із вище викладеним в сторони обвинувачення виникла необхідність у застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Старша слідча Слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП Київській області майор поліції ОСОБА_3 , в судовому засідання клопотання підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення слідчої, дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали додані до нього, суд вважає клопотання підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111040000864 від 24.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за усною заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення, про те, що ОСОБА_5 , 24.09.2025 приблизно о 15год. 00хв., перебуваючи в приміщенні Ірпінської ЦРП, що за адресою - м. Ірпінь, вул. Садова, з метою перешкоджання військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 у проведенні мобілізаційниї заходів відносно громадянина ОСОБА_7 , та проходження останім військово-лікарської комісії, застосував фізичну силу по відношенню до працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО 28143).
Згідно із ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Подане до суду клопотання не містить підпису старшого слідчого Слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 .
Крім того, слідчим не надано суду жодних належних доказів, для обґрунтування викладених у клопотанні обставин: відсутні дані щодо проведення обшуку ОСОБА_5 , визнання спірного майна речовими доказами по кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищезазначені норми Закону, оскільки, слідчим в клопотанні про арешт майна не наведено обґрунтованих підстав у зв'язку із якими потрібно здійснити арешт вищевказаного майна, не надано жодних належних доказів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, в тому числі відсутні докази про визнання спірного майна речовими доказами по кримінальному провадженню, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення зазначеного клопотання прокурору та встановлення строку у 72 години для усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого Слідчого відділення відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт майна - повернути прокурору для усунення недоліків, встановивши строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1