Справа № 120/4468/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , оформлене листом №1106/163/1/266/пс від 24.03.2025 та прийняте за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.03.2025.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення, яким звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач виявив небажання продовжувати проходження військової служби та 20.03.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини п'ятої та підпункту "г" пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивач додав наступні документи:
копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ;
копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 693072 від 01.07.2024 щодо встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності безтерміново;
копію Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 113 (форма №080-4/о) від 12.03.2025.
Разом з тим, за наслідками розгляду рапорту та доданих до нього документів, військовою частиною НОМЕР_1 скеровано позивачу лист від 24.03.2025 за №1106/163/1/266/пс у якому повідомлено, що позивачем до свого рапорту не додано документів, які б підтверджували підставу для його звільнення з військової служби за пункту 3 частини 5 та за підпунктом "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІI групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказано, що у самій формі висновку №080-4/0, а саме у пункті 4 зазначено вичерпний перелік соціальних послуг, що можуть надаватись особам згідно даного документа. Для визначення відповідної послуги здійснюється її підкреслення на документі, яка конкретно рекомендується. Однак, у вказаному переліку не передбачена для рекомендації така соціальна послуга, як потреба у постійному догляді.
У свою чергу у розділі 3 «Місце проживання особи» висновку №l13 від 12.03.2025 форми №080-4/о від руки самовільно написано текст наступного змісту: "м. Липовець, проїзд Шевченка 20/2 Являється інвалідом IІ групи, потребує постійного стороннього догляду".
На переконання відповідача, вказаний запис має ознаки перевищення службових повноважень посадових осіб, які видавали даний документ, так як у вказаному документі такі висновки та рекомендації не надаються.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у звільненні його з військової служби, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.92 N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) і залежать від виду військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, передбачені частиною 5 цієї статті.
Зокрема, у пункті 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII вказано, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається) за наявності таких підстав:
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено перелік таких сімейних обставин, до яких відноситься в тому числі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII).
Тобто, відповідно до підпункту г пункту третього частини п'ятої, пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, законодавцем встановлено ряд умов для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення догляду.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (далі - Положення № 1153).
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як з'ясовано судом, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із оскарженням рішення відповідача про відмову у звільненні ОСОБА_1 згідно поданого рапорту з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Так, в ході розгляду справи сторонами не заперечується та обставина, що позивач є сином ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, а також те, що позивач є єдиною особою, що може здійснювати догляд за матір'ю.
До рапорту позивачем, окрім іншого, було також долучено копію Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 113 (форма №080-4/о) від 12.03.2025.
Однак, відповідач вважає, що у розділі 3 "Місце проживання особи" висновку №l13 від 12.03.2025 форми №080-4/о від руки самовільно написано текст наступного змісту: "м. Липовець, проїзд Шевченка 20/2 Являється інвалідом IІ групи, потребує постійного стороннього догляду".
На його переконання, вказаний запис має ознаки перевищення службових повноважень посадових осіб, які видавали даний документ, так як у вказаному документі такі висновки та рекомендації не надаються.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежності наданої позивачем довідки форми №080-4/о №113 від 12.03.2025 як доказу, що підтверджує наявність обставин, передбачених підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що зазначена довідка видана уповноваженим закладом охорони здоров'я у межах його компетенції, у відповідній формі первинної облікової документації, затвердженої нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров'я України.
Із вказаної довідки чітко вбачається, що матір позивача потребує постійного стороннього догляду та їй рекомендовано соціальну послугу: паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відтак, наявність у довідці запису про те, що мати позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, не є порушенням встановленої форми та не свідчить про перевищення повноважень посадових осіб, які видали відповідний медичний висновок.
На переконання суду, зазначене твердження відповідача є суб'єктивним припущенням і не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, зокрема висновком компетентних органів про недостовірність чи підробку цього документа.
Таким чином, довідка форми №080-4/о від 12.03.2025 є належним доказом на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до законодавства є підставою для звільнення військовослужбовця зі служби за сімейними обставинами.
Наведене вказує на те, що рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , оформленого листом №1106/163/1/266/пс від 24.03.2025 та прийняте за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення, яким звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.