23 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8125/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 ( суддя Златін С.В.) в адміністративній справі №160/8125/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо" звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпровської митниці , в кому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від № UA110050/2025/00020/1.
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110050/2025/000027.
стягнути з відповідачу судові витрати: судовий збір у розмірі 10 137 грн. та витрати на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 5700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року вимоги позову задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Тріо» у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість.
Апелянт вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв'язку з наступним:
у комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо торговельної марки товарів «JUPITER EXPORTS»;
у наданих для митного оформлення документах відсутня інформація щодо підтвердження сорту рису як IRRI-6; сорт рису та його торгова марка не підтверджені;
на момент заявки товарів до митного оформлення декларант не оплатив вартість товарів у повному обсязі: оплачено 65190 дол. США, тоді як вартість товару становить 66000 дол. США;
у товаросупровідних документах містяться розбіжності стосовно умов поставки товару: у інвойсі, митній декларації країни відправлення, пакувальному листі зазначені умови поставки CIF Одеса, що не відповідає відомостям, що вказані позивачем у митній декларації: CFR Одеса;
у прайс-листі зазначена вартість товару на умовах поставки FOB Мундра (Індія) надані до митного оформлення документи визначають однакову вартість товару рису марки IRRI-6 на різних комерційних умовах поставки CIF, CFR та FOB, які мають різні транспортні складові при розрахунку митної вартості товарів; прайс-лист має іменний та суб'єктивний характер;
у інвойсі відсутнє посилання на контракт або специфікацію, що ставить під сумнів дійсність даного документа.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2024 року між позивачем та компанією “JUPITER EXPORTS» (Індія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 242, відповідно до умов якого компанія “JUPITER EXPORTS» (Індія) зобов'язалась поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
У п.2.2. та 3.1 контракту сторони погодили умови поставки товару CIF Одеса.
У додатковій угоді № 1 від 20.11.2024 сторони змінили умови поставки товару на CFR Одеса.
У специфікації № 1 від 20.11.2024сторони погодили найменування товару та його вартість.
У митній декларації позивачем зазначено умови поставки товару CFR Одеса; однак у інвойсі та пакувальному листі зазначено інші умови поставки CIF Одеса
На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митні декларації, до яких були додані документи на підтвердження митної вартості товарів.
У відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
у комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо торговельної марки товарів “JUPITER EXPORTS»;
у наданих для митного оформлення документах відсутня інформація щодо підтвердження сорту рису як IRRI-6; сорт рису та його торгова марка не підтверджені;
на момент заявки товарів до митного оформлення декларант не оплатив вартість товарів у повному обсязі: оплачено 65190 дол. США, тоді як вартість товару становить 66000 дол. США;
у товаросупровідних документах містяться розбіжності стосовно умов поставки товару: у інвойсі, митній декларації країни відправлення, пакувальному листі зазначені умови поставки CIF Одеса, що не відповідає відомостям, що вказані позивачем у митній декларації: CFR Одеса;
у прайс-листі зазначена вартість товару на умовах поставки FOB Мундра (Індія) надані до митного оформлення документи визначають однакову вартість товару рису марки IRRI-6 на різних комерційних умовах поставки CIF, CFR та FOB, які мають різні транспортні складові при розрахунку митної вартості товарів; прайс-лист має іменний та суб'єктивний характер;
у інвойсі відсутнє посилання на контракт або специфікацію, що ставить під сумнів дійсність даного документа.
Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи рішення по суті викладених вимог, суд першої інстанції погодився з позицією позивача.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості придбаного позивачем товару, суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо посилання відповідача про коригування митної вартості товарів на недоліки оформлення наданих ТОВ «Тріо» прайс-листів виробника, зокрема, щодо: відсутності у них відомостей щодо опису, торгівельних марок та артикулів товару, що унеможливлює його ідентифікацію з товарами, зазначеними у пакувальному листі; зазначення, що вказана в ньому ціна не залежить від торгівельної марки або бренду, що протирічить суті документу, слід вказати про те, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів, натомість відомості щодо торговельних марок та артикулів товару містяться у графі 31 митних декларацій.
Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо сорту товару судом встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено сорт товару, що надавало митниці можливість встановити сорт товару, який ввозився Товариством.
Крім того, відсутність розподілення товарів за сортом не є визначальним для підтвердження митної вартості товару.
Таким чином відповідач посилався на доводи які не являються ціноутворюючим фактором.
Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.
Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 в адміністративній справі №160/8125/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 вересня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко