30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8076/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року (головуючий суддя Кучугурна Н.В.)
в адміністративній справі №160/8076/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у березні 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсійних виплат ОСОБА_1 після її індексації з 01 березня 2025 року максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року зупинено провадження у справі №160/8076/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25.
Ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі мотивована тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 слугувала підставою для перерахунку пенсії позивача у цій справі. Тому вирішення позовних вимог справи № 160/8076/25 неможливе без встановлення правомірності постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, що розглядається Київським окружним адміністративним судом у справі №320/2229/25.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 07.04.2025 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позиція Верховного Суду стосовно застосування статті 236 КАС України сформована, зокрема, у постановах від 11.12.2018 року у справі №815/2032/16, від 20.12.2018 року у справі №826/12123/16, від 25.04.2019 року у справі №817/581/17 та від 23.02.2024 року у справі №320/8536/21.
Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі;
чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 18.09.2018 року у справі №9901/314/19, від 16.10.2019 року у справі №800/330/17, та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.07.2021 року у справі №160/9902/19.
При цьому, у постанові від 10.08.2023 року у справі №804/7154/16 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення позивачу розміру виплачуваної пенсії з 01.01.2025 року шляхом застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови КМУ №1.
В той же час, предметом спору у справі №320/2229/25 є вимоги про визнання нечинним та протиправним абзацу 1 пункту 1 постанови КМУ №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, вважає, що встановлення судом у межах справи №320/2229/25 відповідності чи невідповідності абзацу 1 пункту 1 постанови КМУ №1 актам вищої юридичної сили, у тому числі, положенням Закону №2262-XII, матиме прямий вплив на вирішення спору в межах справи №160/8076/25.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд першої інстанції не обґрунтував, які саме обставини, що можуть бути встановлені під час розгляду справи №320/2229/25, мають суттєве значення для прийняття рішення у справі №160/8076/25.
Оскаржене судове рішення також не містить мотивів щодо наявності конкретних обставин, які унеможливлюють прийняття судом першої інстанції відповідного рішення з оцінкою наявних фактів та обставин у справі.
Також, порівнюючи предмет спору у даній справі №160/8076/25, та у справі №320/2229/25, що розглядається Київським окружним адміністративним судом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх фактичну неподібність та непов'язаність між собою.
Зокрема, оскарження в іншому провадженні положень нормативно-правового акта не може вважатися безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі.
Принципова помилка суду першої інстанції полягає в хибному розумінні поняття «об'єктивної неможливості» розгляду справи у світлі положень статей 236 та 265 КАС України.
Пункт 3 частини 1 статті 236 КАС України прямо застерігає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції у цій справі суд першої інстанції мав достатні докази для встановлення фактичних обставин та всі необхідні нормативні акти для надання їм юридичної оцінки.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Це означає, що потенційне рішення у справі №320/2229/25 про визнання абзацу 1 пункту 1 постанови КМУ №1 нечинним матиме лише перспективну дію і не змінить ретроактивно правової оцінки дій відповідача, вчинених у період, коли постанова була чинною.
Отже, між цими двома справами відсутній преюдиційний зв'язок, адже результат розгляду справи про законність окремого положення нормативного акта не встановить фактів, які б мали вирішальне значення для оцінки вже вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дій.
Таким чином, суд першої інстанції мав усі процесуальні та матеріально-правові інструменти для того, щоб самостійно вирішити справу у межах конкретних спірних правовідносин.
Вищезазначене відповідає висновкам Верховного Суду, що висловлені в постановах від 15.07.2025 справа №160/6306/25, від 30.07.2025 справа №160/2031/25.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, зупинивши провадження у даній справі №160/8076/25, суд першої інстанції не дотримався вимог, що встановлені статтею 236 КАС України.
Так, у справі №160/8076/25 судом першої інстанції не були встановлені необхідні умови для зупинення провадження у справі, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі №160/8076/25.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року - скасувати, а справу №160/8076/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 30.09.2025 та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова