Справа № 359/4629/25
Провадження № 2/359/2573/2025
06 жовтня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
21 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Владко Р.О. просить : стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №3507757 від 04 березня 2023 року у розмірі 22 289,99 грн., а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3507757, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 4000,00 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування та виконати інші дії. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 2,00% в день. 28 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно якого, первісний кредитор передав фактору, а фактор прийняв права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржником та клієнтом. Відповідно додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-77/23 від 28 листопада 2023 року, в тому числі було відступлено і заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3507757 від 04 березня 2023 року у розмірі 22 289,99 грн.. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «СВЕА ФІНАНС», ні на рахунки попередніх кредиторів. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість в позовній заяві представник просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони, згідно ст. 627 ЦК України, є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 04 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3507757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 4000,00 грн (п.1.2 Договору). Відповідно п. 1.3 Кредитного договору кредит надається строком на 361 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 19 днів. Стандартна процентна ставка 2,00% в день, знижена процентна ставка 0,01%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 32 880,00 грн. Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
У Додатку №1 до Договору сторонами погоджено «Графік платежів», у якому визначено розмір та дату внесення позичальником платежів, та встановлена орієнтовна загальна вартість кредиту.
Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (чинними в редакції на момент укладення договору) встановлено порядок надання фінансових послуг ТОВ «Лінеура Україна». Даний Договір підписаний у порядку, передбаченому ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» шляхом накладення 04 березня 2023 року електронного підпису Х865.
Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
ТОВ «Пейтек Україна» листом від 04 березня 2024 року повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про успішність перерахування коштів 04 березня 2024 року о 17:55:18 на суму 4000,00 грн., маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі 35077571677945313.
Відповідно наданого первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 28 листопада 2023 року заборгованість відповідача за кредитом складає 22 289,99 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 18290,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Також, судом встановлено, що 28 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (згодом перейменовано в ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено Договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
На виконання умов вказаного договору факторингу, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти, обумовлені договором.
Відповідно Витягу реєстру боржників №1 до Договору факторингу № 01.02-77/23 від 27 листопада 2023 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3507757 від 04 березня 2023 року в сумі 22 289,99 грн., з яких: 3999,99 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 18290,00 грн. - заборгованість за відсотками.
25 березня 2024 року змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно ч. 1, 3 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абзац 2 ч. 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).
Вищевказаний кредитний договір № 3507757 від 04 березня 2023 року підписаний відповідачем електронним підписом, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Отже, вказаний кредитний договір, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 04 березня 2023 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Таким чином, надані представником позивача копії договору факторингу, квитанція про перерахування грошових коштів та реєстру права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд приходить висновку, що 04 березня 2023 року виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем у зв'язку з укладенням кредитного договору №3507757. Відповідач будучи вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши особисто кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» («Росвен Інвест Україна») є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів. Факт відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача в цій справі встановлено належними та допустимими доказами.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору: у ньому відображена сума виданого кредиту та нарахування процентів. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову, та всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3507757 від 04 березня 2023 року у розмірі 22 289,99 грн.
У зв'язку із задоволенням позову, на підставі ч. 1 ст. 133 та ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 2, 10- 13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 354, 353 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №3507757 від 04 березня 2023 року у розмірі 22 289 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий 30 травня 2018 року органом 3222, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 06 жовтня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва