Справа № 2-а-5055/11 Провадження № 6-а/358/30/25
06 жовтня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Буравової К.І.
за участю:
секретаря судового засідання Годжаєвої З.Ф.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України Київської області, про заміну сторони виконавчого провадження,-
До Богуславського районного суду Київської області 25.08.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 2-а-5055/11, в якій заявник просить замінити сторону виконавчого провадження по виконанню постанови Богуславського районного суду Київської області № 2-а-5055/11 винесеної 02 грудня 2011 року з стягувача ОСОБА_2 , яка померла на нього (заявника) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також заявник в поданій заяві просить розглянути справу без його участі.
Заявник зазначає, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і він (заявник) успадкував недоотриману суму нарахувань по рішенню суду, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом. Посилаючись на положення ст. 379 КАС України заявник просить задовольнити його вимоги.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 вересня 2025 року о 14 годині 00 хвилин.
02 вересня 2025 року розгляд справи було відкладено на 19 вересня 2025 року о 11 годині 30 хвилин у зв'язку з неявкою заінтересованих осіб та з метою їх належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
03 вересня 2025 року заявнику та заінтересованим особам повторно направлено копію ухвали суду про призначення справи до розгляду.
10 вересня 2025 року до суду надійшов лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у яких зазначено про можливість розгляду справи без їх участі.
19 вересня 2025 року від представника заявника - адвоката Біленчука С.М. - надійшла заява про розгляд справи без участі заявника та його представника, у якій просили задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 19 вересня 2025 року у заявника витребувано докази на підтвердження направлення копій заяв з додатками заінтересованим особам - Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області.
23 вересня 2025 року представник заявника - адвокат Біленчук С.М. - на виконання ухвали суду надав витребувані докази та подав заяву про їх приєднання до матеріалів справи.
У судове засідання 06 жовтня 2025 року учасники не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає судовому розгляду.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Водночас суд зазначає, що відповідно до положень КАС України кожен учасник справи має право ознайомлюватися з матеріалами справи, у тому числі з аргументами іншої сторони, реагувати на них у спосіб, передбачений цим Кодексом, надавати пояснення, висловлювати свої доводи та міркування.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи не є обов'язковим у кожному випадку.
Так, у рішеннях від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» (заява № 8273/78) та від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» (заява № 64336/01) ЄСПЛ дійшов висновку, що відсутність відкритого судового засідання не становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо предмет розгляду обмежується виключно правовими питаннями, фактичні обставини не є спірними, а письмових матеріалів достатньо для забезпечення справедливого судового розгляду.
ЄСПЛ наголосив, що у випадках, коли суду необхідно вирішити лише питання права, письмове провадження може бути більш доцільним, ніж проведення усного слухання, і розгляд справи на підставі письмових доказів повністю відповідає вимогам Конвенції. Крім того, державні органи можуть брати до уваги міркування ефективності та процесуальної економії, коли це не впливає на справедливість судового розгляду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розгляд справи може бути здійснений у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, без фіксування його перебігу звукозаписувальним технічним засобом, на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 02 грудня 2011 року у справі № 2-а-5055/11 було частково задоволено позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про стягнення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та щомісячної доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області провести перерахунок з урахуванням фактично виплачених сум та виплатити ОСОБА_2 щомісячні доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 27.04.2010 року по 23.07.2011 року, з урахуванням фактично виплачених коштів та змін діючого законодавства щодо встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати та нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян встановлених Законом України “Про Державний бюджет України» на відповідний рік та виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 27.04.2010 року по 23.07.2011, з урахуванням фактично виплачених коштів та змін діючого законодавства щодо встановлення нових розмірів мінімальної пенсії та нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян встановлених Законом України “Про Державний бюджет України» на відповідний рік (а.с. 5).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, постанову Богуславського районного суду Київської області від 02 грудня 2011 року залишено без змін (а.с. 6-7).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 23 червня 2020 року Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 182, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 79 років у місті Богуслав Обухівського району Київської області (а.с. 8).
На виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував ОСОБА_2 - грошові кошти, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 02.08.2025 державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Чаматою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №2-816 (а.с. 9).
Нараховані на виконання рішення суду у справі №2-а-5055/11 кошти ОСОБА_2 за життя не отримала, у зв'язку з чим зазначені кошти увійшли до складу спадщини.
Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02.08.2025 державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Чаматою І.В., зареєстрованим в реєстрі за №2-816 підтверджується, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував недоотриману суму нарахувань по рішенню суду.
Згідно з частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).
Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Отже, спірні правовідносини за своєю правовою природою допускають правонаступництво.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частин першої та другої статті 15 Закону N 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону N 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону N 1404-VIII).
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019 у справі №617/7748/12, від 08.08.2019 у справі №127/2-а-11792/11, від 05.08.2020 по справі №673/393/19.
Таким чином, право на отримання заборгованості з доплати до пенсії переходить до правонаступника у випадку, якщо грошові кошти були нараховані померлому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, але не були ним отримані за життя.
З наданих документів убачається, що нараховані на виконання судового рішення кошти ОСОБА_2 за життя не отримала, а заявник - ОСОБА_1 - є її спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. Отже, він має право на спадкування відповідних сум, нарахованих за рішенням суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року(заява N 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Беручи до уваги, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є завершальною стадією судового провадження, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями статей ст.ст. 6, 52, 372, 379 КАС України, суддя
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України Київської області, про заміну сторони виконавчого провадження.
Замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 по виконанню постанови Богуславського районного суду Київської області № 2-а-5055/11 від 02 грудня 2011 року, на її правонаступника (спадкоємця) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К. І. Буравова