Справа № 357/7981/25
Провадження № 2/357/3932/25
06 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У квітні 2025 року позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на ступні обставини.
10 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Оскільки, відповідач погодився з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору. Отже, Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора - 34645, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями Кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію.
Таким чином, у Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до умов Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 700,00 грн, порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 7000,00 грн. На виконання умов Кредитного договору, 10 квітня 2024 року, первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього.
Під час укладення Кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 7 700,00 грн, валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання Кредитного договору Відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Оскільки, відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 43 144,50 грн, яка складається з наступного:
7 700,00 грн - заборгованість по кредиту;
35 444,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;
0,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору.
25 листопада 2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. У порядку та на умовах, визначених у Договорі факторингу, позивач зобов'язався передати первісному кредитору суму фінансування, а первинний кредитор зобов'язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу та акту прийому-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43 144,50 грн.
Станом на дату подання позовної заяви, на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам.
Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 00-9715899 від 10 квітня 2024 року в розмірі 43144,50 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
22 липня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 111).
22 липня 2025 року ухвалою суду витребувано у в АБ «УКРГАЗБАНК» інформацію, що доводить зарахування коштів згідно Кредитного договору на картковий рахунок - маска карти відповідача № НОМЕР_1 в сумі 7000 грн, яка включає: виписки з особового рахунку із підтвердженням зарахування грошових коштів на Картковий рахунок відповідача, копії платіжних доручень/інструкцій із підтвердженням переказу грошових коштів на картковий рахунок відповідача, документи з інформацією щодо належності карткового рахунку відповідача, ідентифікаційні дані відповідача, зокрема дані про його фінансовий номер телефону, повний номер карткового рахунку, на який зараховано кошти (а.с. 111).
13 серпня 2025 року, до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від АБ «УКРГАЗБАНК» надійшла витребувана судом інформація (а.с. 120).
У судове засідання представник Позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 9).
У судове засідання відповідач не з'явився про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином. Про причини неявки не повідомив, відзиву або будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило (а.с. 116, 123).
Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
2. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
10 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Оскільки, відповідач погодився з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору. Отже, Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора - 34645, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями Кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію.
Таким чином, у Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до умов Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 700,00 грн, порядок сплати якої визначено умовами Кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 7000,00 грн. На виконання умов Кредитного договору, 10 квітня 2024 року, первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього.
Під час укладення Кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 7 700,00 грн, валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання Кредитного договору Відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Оскільки, відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 43 144,50 грн, яка складається з наступного:
7 700,00 грн - заборгованість по кредиту;
35 444,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;
0,00 грн - штрафні санкції згідно умов договору.
25 листопада 2024 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. У порядку та на умовах, визначених у Договорі факторингу, позивач зобов'язався передати первісному кредитору суму фінансування, а первинний кредитор зобов'язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу та акту прийому-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43 144,50 грн.
Станом на дату подання позовної заяви, на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам.
Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Висновки суду.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано копії наступних документів: Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, Додаткової угоди № 32 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору наданням правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року. Згідно з указаними документами розмір гонорару, який сплачує клієнт адвокату складає 7000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Оскільки, витрати, понесені на професійну правничу допомогу з боку позивача підтверджені, при цьому, з боку відповідача жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило, а зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, з урахуванням вищевикладених позицій Верховним Судом, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача з урахуванням вищенаведеного, підлягає стягненню понесення витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, які документально підтверджені (а.с.13).
Оскільки, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 2422,40 грн.
3. Резолютивна частина.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №00-9715899 від 10 квітня 2024 року в розмірі 43144,50 грн (сорок три тисячі сто сорок чотири гривні 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, а всього стягнути 9422,40 грн (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське Шосе, будинок 19, офіс 2005, місто Київ, 02090.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя В. П. Цукуров