Справа № 293/887/25
Провадження № 2/293/544/2025
29 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. СУТЬ СПРАВИ
29.07.2025 позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №102183572 від 15.04.2021 в сумі 28696,00грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 15.04.2021 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») уклали кредитний договір №102183572, відповідно до умов якого Товариство надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 8000,00грн., а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Проте, в порушення умов договору відповідач покладенні на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 28696,00грн., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7200,00грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 21496,00грн.
19.08.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 102183572. За умовами вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №102183572 в розмірі 28696,00грн.
З вказаних підстав, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №102183572 в розмірі 28696,00грн.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025, справа №293/887/25 передана на розгляд судді Збаражського О.М.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 31.07.2025 суд отримав відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1
04.08.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської відкрито провадження у справі №293/887/25. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначений на 02.09.2025.
02.09.2025 ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 29.09.2025.
29.09.2025 позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно клопотання поданого до суду 29.07.2025, представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибула в судове засідання, про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком. До суду повернувся конверт направлений на зареєстровану адресу проживання відповідача з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.40, 42).
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 29.09.2025 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
15.04.2021 ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №102183572 (а.с.6-11).
За умовами договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалось на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язалась повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 15.04.2021 (строк кредитування) (п.1.3).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.05.2021 (п.1.4).
Відповідно до п. 1.5.2. проценти за користування кредитом становлять 2400,00грн. за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Надання кредитних коштів в сумі 8000,00грн. та користування ними ОСОБА_1 позивач підтвердив платіжним дорученням №26777410 від 15.04.2021, випискою з особового рахунку за кредитним договором №102183572 від 15.04.2021 та відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с.13,14).
Відповідачка частково сплачувала кошти на виконання договору, чим наявність кредитних правовідносин між його сторонами та згоду з його умовами фактично визнала.
19.08.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №75-МЛ/Т. За умовами вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №102183572 в розмірі 28696,00грн. (а.с. 15-25).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №75-МЛ/Т від 19.08.2021 ТОВ «Мілоан» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про споживчий кредит №102183572 від 15.04.2021 в сумі 28696,00грн. (а.с.24).
На виконання вимог договору про відступлення прав вимог №75-МЛ/Т від 19.08.2021, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Мілоан» плату в розмірі 2497330,78 грн. (а.с. 23).
13.06.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за договором про споживчий кредит №102183572, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розмірі 28696,00грн.(а.с. 24).
IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ та ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Як встановлено судом, відповідач порушила умови кредитного договору №102183572, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 28696,00грн., що підтверджується наданими позивачем доказами: випискою з особового рахунку за кредитним договором, відомістю про щоденні нарахування та погашення.
Відповідачем розмір заборгованості не спростований, свій розрахунок не надано.
19.08.2021 відбулась заміна кредитора, до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №102183572 від 15.04.2021.
Суд приймає до уваги те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд встановив, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги у заявленому позивачем розмірі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №102183572 від 15.04.2021 на підставі договору відступлення прав вимоги №75-МЛ/Т від 19.08.2021.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40грн.
Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 06.05.2025 укладеного із адвокатським об'єднанням «Апологет» (а.с.27), акт наданих послуг від 23.06.2025 (а.с.28), детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 23.06.2025 (а.с.29).
Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 2000,00грн.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102183572 від 15.04.2021 в розмірі 28696 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн., судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область,
м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28
код ЄДРПОУ 35234236
Відповідач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Повне рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ