ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 18/185
20.11.07
За позовом: Фермерського господарства «Овен»;
До: АТ «Індустріально-експортний банк»;
Про: стягнення 53 298,51 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Зубрій Е.О., представник, довіреність б/н від 14.02.2007 р.;
Від відповідача: Змієвський О.А., представник, довіреність б/н від 02.10.2007 р.
На підставі статті 77 ГПК України у справі з 02.10.2007 р. до 31.10.2007 р. була оголошена перерва; справа була відкладена слуханням з 31.10.2007 р. до 20.11.2007 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 31.10.2007 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 20 913,42 грн. пені за незаконне списання грошових коштів, 27 472,90 грн. відсотків по депозиту, 3 193,46 грн. розміщеної на депозиті суми, 1 718,73 грн. пені по залишку неповернутої суми, 532,99 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вироку Центрально-міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 26.03.2007 р. договір №03-11 від 01.12.2003 р., відповідно до якого позивачу був відкритий депозитний рахунок №26108000222002 є фіктивним. Зазначений рахунок був закритий ще 27.11.2003 р. Позивачеві надавалися фіктивні відомості про нарахування процентного бонуса, а також фіктивні виписки по рахункам №26108000222002 та №26001000222002 та меморіальні ордери №9 від 20.11.2003 р., №11 від 27.11.2003 р., №13 від 04.12.2003 р. , №15 від 11.12.2003 р., №16 від 18.12.2003 р., №17 від 19.12.2003 р. Виписки із зазначеннями ДТ №26001000222002 та КТ №26001000222002 є нікчемними, оскільки це один і той же рахунок. Посилання позивача на зазначений договір, виписки руху коштів по рахунку та відомості про нарахування процентного бонусу, як на підставу для стягнення коштів, є безпідставними.
Генеральний договір короткострокового банківського вкладу юридичної особи в національній валюті України №04-01 від 05.03.2004 р., договір №03-11 від 01.12.2003 р. відповідно до вироку Центрально-міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 26.03.2007 р. є підробленим.
Додаткова угода №2 до генерального договору №04-01 від 05.03.2004 р. також є підробленою.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
Між сторонами 01.12.2003 р. укладений договір №03-11 на відкриття та обслуговування депозитної лінії у національній валюті України, за умовами якого позивач відкриває відповідачеві депозитний рахунок №26108000222002, на якому обліковуються грошові кошти відповідача відповідно до вимог Інструкції Національного банку України «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті».
Пунктом 1.2. договору передбачено, що відповідач розміщує на депозитному рахунку грошові кошти у розмірі 240 000,00 грн. строком на 9 місяців. Сума вкладу є не знижувальним залишком по депозитному рахунку. Відсоткова ставка за вкладом становить 16% річних.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.14. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» депозит (вклад) -кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів -Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ -державним органом, визначеним законом.
Згідно зі статтею 2 Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої наказом НБУ від 20.08.1999 р. №418, депозит (вклад) -гроші або інші кошти в готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (фізичною або юридичною особою) або третьою особою за дорученням і за рахунок власника до банку для зберігання на встановлених договором умовах, з обов'язковим поверненням вкладнику.
Відповідно до статті 1 Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених Постановою НБУ від 07.07.1997 р. №216, депозит (вклад) -кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюють відповідною угодою
Відповідно до статті 6 Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених Постановою НБУ від 07.07.1997 р. №216, залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом:
-відкриття строкового депозитного рахунку з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки);
-видачі ощадного (депозитного) сертифіката.
За договором про банківський депозит (вклад) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони як у національній, так і в іноземній валюті, зобов'язується виплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані проценти у відповідній щодо залучення валюті на умовах та в порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Вироком Центрально-міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 26.03.2007 р. встановлено, що договір №03-11 від 01.12.2003 р., відповідно до якого позивачеві був відкритий депозитний рахунок №26108000222002, є фіктивним.
Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Фіктивний правочин -правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.
Враховуючи вищезазначені обставини, та те, що договір №03-11 на відкриття та обслуговування депозитної лінії у національній валюті України від 01.12.2003 р. визнано підробленим, посилання позивача на нього та відповідно на додаткові угоди до нього та виписки по депозитному рахунку №26108000222002 є безпідставним.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, що є підставою для задоволення позовних вимог. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані.
Цивільно-правова відповідальність застосовується за наявності складу цивільного правопорушення, до якого відноситься протиправна поведінка, шкода та причинний зв'язок між ними. За відсутності хоча б однієї зі складової, особа не притягується до цивільно-правової відповідальності.
У даному випадку позивачем на доведена наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко