Справа № 285/4699/25
провадження № 3/0285/2180/25
02 жовтня 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Сусловець М.Г., розглянувши матеріали, які надійшли із Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
13.08.2025 близько 19 год 55 хв ОСОБА_1 перебуваючи в п'яному вигляді за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: вигнав з квартири, виражався грубою нецензурною лайкою, чим могла бути завдана їй психологічна шкода.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З отриманих судом матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про факт складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство, згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, - є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, письмовим поясненням та рапортом.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність судом не встановлено.
Дослідивши адміністративний матеріал та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини справи суд визнає ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладає стягнення у виді адміністративного арешту.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника суд не вбачає підстав для направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом згідно із ст. 39-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст. 36, ст. 40, ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 283, 284 КУпАП
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за цим законом у виді адміністративного арешту строком 5 (п'ять) діб.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. (отримувач коштів: р/р UA 908999980313111256000026001; код ЄДРПОУ 37993783; МФО 899998; код класифікації доходів бюджету 22030106; отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106 Казначейство України (ЕАП); судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: