12 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 336/4148/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28.05.2025 року (головуючий суддя Приходько В.А.)
в адміністративній справі №336/4148/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів:
Департаменту патрульної поліції (відповідач-1),
інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Біньковської Олени Сергіївни (відповідач-2)
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-
Позивачка, ОСОБА_1 (представник адвокат Бахмут М.С.,), звернулася 05.05.2025 через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідачів: Департаменту патрульної поліції (відповідач-1), інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Біньковської Олени Сергіївни (відповідач-2) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, просила:
- скасувати постанову відповідача серії ЕНА №4627991 від 01.05.2025 року про накладення на позивачку штрафу в розмірі 510грн за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що постановою серії ЕНА № 4627991 від 01.05.2025 року, винесеною відповідачем, її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Постановою серії ЕНА №4627991 встановлено, що 01.05.2025року о15:30 в м. Запоріжжя по пр. Соборному, 234, водійка ОСОБА_1 , керуючи т.з. проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушилап.8.7.3.ґ ПДР - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал світлофора. Позивачка вважає що, притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є протиправним та винесена постанова підлягає скасуванню, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт неправомірних дій позивачки, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2025 року - залишено без задоволення.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що досліджуючи відеозапис події, доданий до відзиву, який містить 2 файли, тривалістю 00:06:35 та 00:06:33, вбачається, що позивачка шкодує про вчинену подію та засмучена, але клопотань та заперечень щодо суті правопорушення вона не надала. З відеозапису також вбачається, що права позивачці роз'яснені, порушень працівниками патрульної поліції не допущено, а клопотань позивачка не заявляла. Лише просила не притягати її до відповідальності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинення адміністративного правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеозаписом з місця події, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Позивачка не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. Посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення без додержання норм матеріального та процесуального права. Вказує, що матеріали справи не містять доказу, що підтверджує вчинення правопорушення, а зізнання позивачки на відеозаписі про те, що вона шкодує про вчинення правопорушення (проїзд на жовтий сигнал світлофору) не є належним та достатнім доказом.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Постанови серії ЕНА №4627991 від 01.05.2025року в 15:30 в м. Запоріжжя по пр. Соборному, 234, водійка ОСОБА_1 , керуючи т.з. проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушилип.8.7.3.ґ ПДР - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Вказаною постановою на позивачку накладено штраф у вигляді 510 гривень.
Відповідач-1 зазначив, що 01.05.2025 року, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , яка керуючи транспортним засобом, проїхала перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушила вимогу п.8.7.3.ґ ПДР України. Після зупинки транспортного засобу працівниками було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та причину зупинки.
Позивачка вважає протиправною постанову серії ЕНА № 4627991 від 01.05.2025 року.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 8.7.3.ґ ПДР України встановлено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Матеріалами справи підтверджується, що під час несення служби 01.05.2025 року, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , яка керуючи транспортним засобом, проїхала перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушила вимогу п.8.7.3.ґ ПДР України. Після зупинки транспортного засобу працівниками було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та причину зупинки.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять відеозапису на підтвердження вчинення правопорушення, а саме проїзд позивачкою перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту тощо (в тому числі ч.2 ст. 122 КУпАП).
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було зроблено інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП Біньковською О.С., що підтверджується відеозаписом, доданим до відзиву.
При цьому, досліджуючи відеозапис події, який наданий відповідачем, суд апеляційної інстанції встановив, що відеозапис містить 2 файли, тривалістю 00:06:35 та 00:06:33.
З відеозапису вбачається, що позивачка шкодує про вчинену подію та засмучена.
Водночас, будь-яких клопотань та заперечень щодо суті правопорушення позивачка не надала.
З відеозапису також вбачається, що права позивачці роз'яснені, порушень працівниками патрульної поліції не допущено, при цьому, клопотань позивачка не заявляла, водночас, просила не притягати її до відповідальності.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відеозапис є підтвердженням вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, а саме її зізнанням у перетині перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Натомість позивачка зазначає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки відсутній доказ перетину нею перехрестя на заборонений жовтий сигнал.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у сучасному адміністративному судочинстві України, зізнання особи як таке (пояснення учасника справи) не є самостійним та вичерпним доказом, а оцінюється в сукупності з іншими доказами, які суд безпосередньо досліджує.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАСУ, будь-які фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи, можуть бути доказами.
Пояснення учасника справи - це лише один з видів таких даних, який суд повинен дослідити та оцінити в контексті інших наявних доказів.
При цьому, якщо учасник справи хоче, щоб його пояснення у справі були доказами, він має в обов'язковому порядку допитуватися як свідок із дотриманням відповідної процедури.
Натомість, матеріали справи не містять підтверджень, що позивачка була допитана безпосередньо в судовому засіданні як свідок (приведена до присяги свідка згідно ст. 212, 216 КАС України) та надала підтвердження, що проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, відеозапис, який встановлює, що позивачка шкодує про певну подію, не є належним та допустимим доказом підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, а саме проїзду перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора та порушення позивачкою пункту 8.7.3.ґ ПДР України.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зізнання (визнання) є доказом в адміністративному судочинстві за умови його відповідності вимогам КАС України, зокрема ст. 72, 73 та 78.
Доказом визнається будь-яка інформація, що підтверджує або спростовує факти, які мають значення для справи.
Кожне зізнання має бути оцінено з точки зору його достовірності та наявності суперечностей із іншими доказами.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є:
своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Матеріали справи дають підстави для висновку, шо відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, а саме, відсутній доказ вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.
Як наслідок, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять підтверджень, що будь-які особи допитувалися в судовому засіданні як свідки, приводилися до присяги, та надали підтвердження про вчинення правопорушення, або спростування цього.
Вказане дає підстави для висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, документально не доведено вчинення позивачкою правопорушення, а отже не підтверджено правомірності дій/рішень відповідача.
Виходячи з викладеного, не можна дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у відповідності до норм законодавства України.
Слід зазначити, що бездоганне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності.
Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи те, що вчинення адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відсутній відеозапис вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, тому постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП не відповідає вимогам Закону.
Як наслідок, зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП - закриттю.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулює дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 286, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 28.05.2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову про задоволення позову.
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідачів: Департаменту патрульної поліції (відповідач-1), інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Біньковської Олени Сергіївни (відповідач-2) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,- задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №4627991 від 01.05.2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 12.09.2025 та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова