28 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5623/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року (головуючий суддя Притула К.М.)
в адміністративній справі №340/5623/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 26.08.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області від 08.05.2024 року №0095895-2410-1127-ЛА35080170000077673 про стягнення з ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 27 717,90 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що належне позивачу нежитлове приміщення за своїм функціональним призначенням відноситься саме до групи 123 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі торгівельні" за кодом 1230.5, проте податковим органом було помилково віднесено його до групи 125 ДКБС "Будівлі промисловості та склади" за кодом 1252 та невірно визначено ставку, за якою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2024 року №0095895-2410-1127-ЛА35080170000077673 про стягнення з ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 27717,90 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості за своїм функціональним призначенням належать до групи 123 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі торгівельні" за кодом 1230.5 (бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування), ставка податку для такого об'єкту нежитлової нерухомості має становити 0,5%. Натомість, податковим органом помилково було віднесено вказаний об'єкт нерухомості до групи 125 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі промисловості та склади" за кодом 1252 (резервуари, силоси та склади) та невірно визначено ставку, за якою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що у податкового органу немає підстав для застосування згідно Рішення Світловодської міської ради № 572 від 22.06.2021 року на 2023 рік, ставка податку для «Бази та склади підприємств торгівлі і громадського харчування» (1230,5) 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. З огляду на вище зазначене ППР від 08.05.2024 року № 0095895-2410-1127-UA35080170000077673 на суму 27717,90 грн. прийнято ГУ ДПС у Кіровоградської області з урахуванням норм ст.266 ПКУ.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі - складу, загальною площею 413,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Податковим органом, на виконання вимог пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, проведено розрахунок позивачу, як власнику вищевказаного об'єкту нерухомості, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, та сформовано спірне податкове повідомлення рішення (а.с.10).
При цьому, суму податкового зобов'язання зі сплати податку визначено виходячи зі ставки 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. м., як до об'єктів нежитлової нерухомості - будівлі промисловості та склади (а.с.10).
Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 08.05.2024 року №0095895-2410-1127-ЛА35080170000077673 про стягнення з позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 27 717,90 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Нормами пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно пп. 266.3.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником нежитлової будівлі - складу, загальною площею 413,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно за 2023 рік виходячи зі ставки 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв.м., як до об'єктів нежитлової нерухомості - будівлі промисловості та склади (склади для резервуарів, силосів та складів (за кодом 1252 ДКБС)).
При цьому, суд першої інстанції встановив, що належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості за своїм функціональним призначенням належать до групи 123 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі торгівельні" за кодом 1230.5 (бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування), ставка податку для такого об'єкту нежитлової нерухомості має становити 0,5%. Натомість, податковим органом помилково було віднесено вказаний об'єкт нерухомості до групи 125 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі промисловості та склади" за кодом 1252 (резервуари, силоси та склади) та невірно визначено ставку, за якою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Отже для правильного вирішення спору слід з'ясувати до якої групи відноситься вказаний об'єкт та встановити ставку податку.
Згідно пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі;
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
До групи 125 "Будівлі промислові та склади" належить клас "Резервуари, силоси та склади" (1252), який включає, крім іншого: 1252.5 - склади спеціальні товарні; 1252.7 - складські майданчики; 1252.8 - склади універсальні; 1252.9 - склади та сховища інші.
В свою чергу, до групи 123 "Будівлі торговельні" належить клас "Будівлі торгівельні" (код 1230), який включає, крім іншого: 1230.5 - бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування; 1230.9 - будівлі торговельні інші .
Слід зазначити, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16, ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об'єкт нерухомого майна.
Матеріалами справи підтверджується, що 17.01.2024 року позивач звернувся до Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" Міністерства розвитку громад та територій України із заявою про видачу експертного висновку на будівлю за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Молодогвардійська, 18 (а.с.21).
Згідно отриманого Експертного висновку АС1 № 2401905 від 19.01.2024:
для класифікації об'єктів нерухомого майна Замовник правомірно використаний чинний державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:200 (пункт 7.1 Висновку);
віднесення об'єктів нерухомого майна за класифікаційними ознаками державного класифікатора будівель і споруд ДК018-2000 відповідно до функціонального призначення об'єктів, визначено Замовником, виконано вірно (пункт 7.3 Висновку);
класифікація за державним класифікатором будівель і споруд ДК018-2000 в Переліку нерухомого майна, наведеному у додатку 1 до листа фізичної особи ОСОБА_1 від 17.01.2024 № 9 (1 об'єкт) відповідає чинним нормативно-правовим вимогам і може бути використана, не обмежуючись, для цілей визначених ДК 018:2000 (пункт 7.4 Висновку);
експертний висновок дійсний до моменту зміни функціонального призначення об'єктів нерухомого майна його власником (пункт 8 Висновку) (а.с.22-25).
Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням міської ради.
Рішенням 14 сесії Світловодської міської ради 8 скликання "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік" від 22.06.2021року №572 встановлено на 2022 рік на території Світловодської міської територіальної громади ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1, яке продовжувало свою дію у 2023 році.
Згідно додатку 1 ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлено у таких розмірах:
1230.5 бази та склади підприємств торгівлі і громадського харчування - 0,5% (а.с.34-36).
Зважаючи, що належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості за своїм функціональним призначенням належать до групи 123 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі торгівельні" за кодом 1230.5 (бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування), ставка податку для такого об'єкту нежитлової нерухомості має становити 0,5%, що підтверджується Рішенням 14 сесії Світловодської міської ради 8 скликання "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік" (а.с. 35).
Як наслідок, в ході розгляду справи знайшло своє підтвердження, що податковим органом помилково було віднесено вказаний об'єкт нерухомості до групи 125 ДКБС ДК 018-2000 "Будівлі промисловості та склади" за кодом 1252 (резервуари, силоси та склади) та невірно визначено ставку, за якою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 28.08.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова