Справа № 276/1338/25
Провадження по справі №2/276/722/25
06 жовтня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
з участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року в розмірі 12 978 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1496914 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надала позичальнику грошові кошти у розмірі 4 200 грн. 00 коп., строком на 20 днів, відсоткова ставка 1,9% в день. 07.09.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача. Станом на 12 червня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 12 978 грн. 00 коп., з яких: 4 200 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8778 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами. Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 978,00 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 4200,00 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 8778,00 грн.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 06.08.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи провести без участі позивача, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
22.09.2025 року представник відповідача - адвокат Шморгун О.П. направив до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позовні вимоги визнав частково та зазначив, що кредитний договір № 1496914 від 25.01.2021 року, укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , на суму кредиту 4200,00 грн. зі строком дії 20 днів за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день, яка застосовується в межах строку надання кредиту. Представник відповідача стверджує, що кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року не передбачено нарахування процентів після закінчення строку кредитування, а докази того, що відбулася пролонгація такого строку позивачем не надані. Вважає, що проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,90 % можуть бути нараховані лише упродовж 20 днів (тобто строку, на який надано кредитні кошти), а тому розмір заборгованості за процентами складає 1596,00 (4200х1,90%х20). Відтак представник просить позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» задовольнити частково, стягнувши звідповідача заборгованість за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року в розмірі 5796,00 (4200 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1596 грн.заборгованість за відсотками), а також судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу, з врахуванням принципу співмірності та розумності, в сумі 3000 грн, - стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Справу просить розглянути без участі відповідача та представника відповідача.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, 25.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1496914, підписаний позичальником електронним підписом, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора В096 (а.с. 12-17).
Відповідно до пункту 1.1 Договору укладення Договору здійснене Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснилася при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ТС Товариства.
Згідно пунктів 1.2 та 1.3 Договору Товариство зобов'язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту становить 4200 грн. Строк кредиту 20 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може буии продовжено у порядку та на умовах визначених у Розділі 4 цього договору.
Пунктами 1.4., 1.4.1 та 1.4.2. Договору визначено тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п. 4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.2 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,38% в день.
Відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 693,50% річних; за зниженою ставкою становить 138,70% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 5796,00 грн., за зниженою ставкою - 4519,20 грн.
Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору (п. 2.1 договору).
Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1496914 від 25.01.2021 року, ідентифікований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/, одноразовий ідентифікатор В096 відправлений 25.01.2021 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 22).
25.01.2021 року на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів № ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», на вказаний позичальником ОСОБА_1 рахунок маска картки НОМЕР_3 перераховано грошові кошти в сумі 4200 грн. 00 коп., що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 34).
Отже, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в сумі 4200 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача.
07 вересня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 27-30).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1496914 на загальну суму заборгованості у розмірі 12 978 грн. 00 коп., з яких: 4200 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 8778 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по відсотках (а.с. 21).
07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача (а.с. 23-24).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2-07/09/2021 від 07.09.2021 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1496914 на загальну суму заборгованості у розмірі 12 978 грн. 00 коп., з яких: 4200 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 8778 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по відсотках (а.с. 20).
Згідно з випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року станом на 12.06.2025 року загальна сума заборгованості складає 12 978 грн. 00 коп., з яких: 4200 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 8778 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по відсотках. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не здійснювало (а.с. 19).
13.06.2025 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором з повідомленням про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року (а.с. 18).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, ураховуючи підпункт 2.3 пункту 2 Розділу І Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, договір є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).
У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Таким чином, наявність та розмір заявленої до стягнення 4 200 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту відповідача перед Товариством витікає з умов укладеного між сторонами по справі кредитного договору, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та визнана відповідачем.
Що стосується нарахування заборгованості за відсотками, то суд приходить до наступного висновку.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
За умовами кредитного договору № 1496914 від 25.01.2021 року передбачено, що строк кредиту становить 20 днів і може продовжений на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.4.2.1. договору сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом , та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1. - 4.1.6. Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Підписуючи Договір, ОСОБА_1 згідно з п.4.2.2. Договору, надала згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту ще на 15 календарних днів.
Також у кредитному договорі сторони узгодили, що за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 Договору, за стандартною процентнною ставкою у відповідності до п.1.5.1 Договору (п.4.2.3 Договору).
Відповідно до п.4.2.5. Договору загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгацій). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120 днів, така автопролонгація не застоосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надала і на дату закінчення строку кредиту мала заборгованість за кредитом, строк кредиту відповідно до п.4.1.1. - 4.1.6. Договору не продовжувала, то за умовами договору відбулось автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту, що в загальній кількості днів становить 120 календарних днів.
Зважаючи на вказане, беручи за основу непогашення заборгованості по кредиту та як наслідок автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгацію договору), позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 8778 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.
Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року в розмірі 12 978 грн. 00 коп., з яких: 4 200 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8778 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, позовні вимоги задоволено повністю, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422 гривень 40 копійок.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн., суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До позовної заяви представник позивача на обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав копії договору № 09/07/2025 від 09.07.2025 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та адвокатом Пархомчуком С.В., копію акту про отримання правової допомоги від 01.09.2025 р. з розрахунком суми вартості наданих правових послуг адвоката, яка складає 10500 грн.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практику з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені в спрощеному порядку без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, а також беручи до уваги ціну позову, яка складає 12978,00 тис. грн, суд вважає за необхідне частково відмовити у стягненні заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 1496914 від 25.01.2021 року в розмірі 12 978 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок, з яких: 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8778 (вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44002941.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Д.О.Бобер