Справа №295/10227/25
Категорія 238
1-кп/295/908/25
06.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060600001086 від 06.07.2025 та № 12025065600000231 від 04.06.2025, об'єднані ухвалою суду від 14.08.2025 в одне провадження про обвинувачення
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, офіціно не працевлаштованого, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей немаючого, проживаючого за затримання за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації відсутнє, раніше неодноразово судимого:
- 07.10.2019 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі,
- 04.10.2024 Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн,
- 28.01.2025 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 389 КК України, -
05.07.2025 близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_10 зайшов на територію автостоянки, розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, 61, охорону якої у цей час здійснював раніше незнайомий йому ОСОБА_9 , який побачивши його, попросив покинути територію.
У цей же час та місці, після того як ОСОБА_9 відмовився пропустити ОСОБА_10 на територію автостоянки, останній, маючи умисел на вчинення хуліганських дій, використовуючи даний незначний (нікчемний) привід для провокування конфлікту, почав у грубій формі висловлювати своє невдоволення, після чого між ними виникла сварка.
Після цього ОСОБА_10 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел на вчинення хуліганських дій, будучи раніше судимим за хуліганство, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилося у зневажливому ставленні до громадської моралі, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, достовірно знаючи, що конфлікт відбувається у громадському місці, діючи з хуліганських мотивів та умисно, з особливою зухвалістю, яка полягала у насильстві, стоячи біля ОСОБА_9 , дістав із кишені предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме складаний ніж, яким наніс один удар в область лівої щоки та ще один удар в область шиї ліворуч останнього.
Внаслідок вказаних хуліганських дій ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран ділянки лівої щоки та шиї ліворуч із розривом грудинно-ключично-соскоподібного м'язу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.
Крім того, вироком Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2025 ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.
02.04.2025 даний вирок Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2025 відносно засудженого ОСОБА_10 надійшов на виконання до Богунського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області, яким прийнятий до виконання.
29.04.2025 працівниками Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області ОСОБА_10 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, попереджено про необхідність дотримання правил і обмежень, передбачених ст. 37 КВК України, відповідно до яких засуджені особи зобов'язані: додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, а також його попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 389 КК України, за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, про що відібрано відповідну підписку.
Того ж дня Богунським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області ОСОБА_10 видано направлення до КП «СККПО» за адресою: м. Житомир, пров. Козубського, 5, відповідно до якого він зобов'язаний із 01.05.2025 приступити до відбування покарання у виді громадських робіт.
ОСОБА_10 , будучи ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання, у період часу з 01.05.2025 по 04.06.2025, діючи умисно, порушуючи порядок відбування покарання у вигляді громадських робіт і маючи умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання у вигляді громадських робіт, достовірно знаючи про необхідність його відбування та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, станом на 04.06.2025 у КП «СККПО» не приступив до виконання громадських робіт без поважних причин, не відпрацював жодної години з призначених 200 годин громадських робіт, чим допустив ухилення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме громадських робіт.
Ухвалою суду від 14.08.2025 кримінальні провадження № 12025060600001086 від 06.07.2025 та № 12025065600000231 від 04.06.2025 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 389 КК України, об'єднано в одне провадження.
Під час судового розгляду справи прокурором на підставі8 п. 15 ч. 2 ст. 36, ст. ст. 337, 338, 341 КПК України змінено обвинувачення (а.с. 221-224).
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
ОСОБА_10 у судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково, а саме: за ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 389 КК України, натомість, не заперечуючи факту спричинення тілесних ушкоджень, механізму та способу, яким вони були завдані потерпілому, не визнав своєї провини у вчиненні ним хуліганства за ч. 4 ст. 296 КК України.
Обвинувачений надав показання про те, що 05.07.2025 після 21 години він пішов вигулювати собаку у сквер по вул. М. Грушевського та зустрів свого знайомого ОСОБА_12 . ОСОБА_10 зателефонував сусід, який попросив купити йому 0,25 л горілки. Оскільки у нього не було при собі достатньо коштів, спиртне за його проханням у магазині придбав ОСОБА_13 , а він купив 1,5 л пляшку води.
Коли вони вийшли з магазину, то собаки, яка залишилася чекати їх на вулиці, не було, тому вони пішли її шукати на територію автостоянки, достовірно знаючи про те, що вона знаходиться під охороною. На парковці вони зустріли раніше незнайомого чоловіка, без жодних ознак, що він є охоронцем, який запитав їх куди вони прямують, на що ОСОБА_10 відповів, що тут недалеко. Після цього чоловік на підвищених тонах у грубій формі, висловлюючись нецензурною лайкою, почав виштовхувати його у спину за територію автостоянки.
Будучи на виході зі стоянки, обвинувачений запитав потерпілого, чому він простягає до нього руки, після чого ОСОБА_9 штовхнув його двома руками, схопивши за футболку на плечі та вдарив двічі по потилиці, після чого ОСОБА_10 дістав із кишені ніж, яким замахнувся, маючи намір порізати потерпілому руку та наніс два послідовні удари, куди саме він не бачив, після чого вони з ОСОБА_13 пішли по домам, по дорозі він розповів йому, що наносив удари ножем.
За версією обвинуваченого все відбулося спонтанно, оскільки було темно, охоронець є значно вищий за нього зростом, тому ОСОБА_10 сприйняв його дії, як загрозу життю та був змушений захищатися. Під час допиту останній наголошував, що жодних хуліганських дій він вчиняв та не мав такого умислу.
Із балкону квартири, де він проживає, обвинувачений побачив на місці події карету швидкої допомоги та поліцію, тому повернувся туди, щоб поцікавитися, що з потерпілим та зізнався правоохоронцям, що це він його порізав, після чого був затриманий. Від поліцейських він дізнався, що попав ножем у шию потерпілого, якого забрали у лікарню.
По епізоду невиконання покарання у виді громадських робіт ОСОБА_10 надав показання про те, що не знав про призначення йому покарання у виді 200 годин громадських робіт, так як кримінальне провадження відбувалося у спрощеному порядку за його відсутності, розраховував, що отримає штраф. При цьому зазначив, шо він не відмовлявся відбути призначене судом покарання.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_10 своєї вини у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, його винуватість стороною обвинувачення доведена повністю сукупністю безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду кримінального провадження доказів, а саме: показаннями самого обвинуваченого, потерпілого, свідків та письмовими документами.
Окрім показань обвинуваченого, по епізоду хуліганства та заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, його вина підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який зазначив, що близько 12 років він працював охоронцем на автостоянці, на той час неофіційно, на території якої є пожежна водойма та бесідка, за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 61, де він відповідав за припарковані автомобілі.
05.07.2025 близько 22 години 30 хвилин він стояв на вулиці та розмовляв із дружиною по телефону. У цей час на стоянку зайшли двоє незнайомих хлопців, один них ОСОБА_10 , який йшов попереду, сказав до іншого «Йдемо на бесідку». Не вимикаючи телефон, він спокійним тоном попросив їх залишити територію, оскільки вже було пізно. Це не сподобалося обвинуваченому, з яким почалася словесна перепалка і штовханина. ОСОБА_10 висловлювався на його адресу зневажливо типу «Кто ти такой по жизні» тощо, але бійки між ними не було. Оскільки обвинувачений не реагував на зауваження, потерпілий, не застосовуючи фізичної сили, взяв його за комір футболки та почав витісняти за територію автостоянки, внаслідок чого ОСОБА_10 , який впирався, будучи агресивно налаштованим, на виході з воріт наніс йому два удари ножем в область шиї та щелепи. Після цього хлопці пішли, а він сказав дружині викликати швидку, бо його порізали та пішов до магазину, що розташований поруч, щоб попросити про допомогу. Товариш ОСОБА_10 до потерпілого претензій не мав, самостійно залишивши територію автостоянки. Собаки він там не бачив. Загалом конфлікт тривав не більше 5 хвилин. Потерпілий підтримав цивільний позов із підстав, зазначених у ньому, просив його задовольнити повністю, наполягав на суворості покарання обвинуваченого.
- показаннями свідка ОСОБА_14 , працюючої на той час продавцем у магазині «Продукти» по вул. М. Грушевського у м. Житомирі, яка надала показання про те, що влітку 2025 року близько 20 години ОСОБА_9 , який працював охоронцем на стоянці, що знаходиться поруч, разом зі знайомими щось купував у магазині, трохи згодом зайшли двоє хлопців, один із яких ОСОБА_10 , що саме вони купували свідок не пам'ятає. У подальшому, хвилин через 40, до магазину прибіг потерпілий, який повідомив, що його підрізали та попросив викликати швидку, він був наляканий та блідий, тримався за шию, з якої текла кров. ОСОБА_9 вона знає багато років, як гарну, чуйну та врівноважену людину.
- показаннями свідка ОСОБА_15 , колишнього сусіда обвинуваченого, з яким вони товаришують, який надав показання про те, що у липні 2025 року близько 22 години 30 хвилин вони з ОСОБА_10 пішли у сквер по вул. М. Грушевського, вигулюючи собаку. Максиму хтось зателефонував та попросив купити пляшку води та чекушку горілки. Вони скупилися у магазині, а коли вийшли, то собаки ОСОБА_10 не було, тому вони пішли шукати її на автостоянку, що знаходиться поруч. На території парковки невідомий чоловік, який їм не представився, сказав, щоб вони залишили територію, що й призвело до сварки. ОСОБА_9 , незважаючи на його прохання не чіпати ОСОБА_10 , почав простягати до нього руки, тримаючи його за комір футболки, виштовхував у бік виходу з автостоянки, де намагався наносити удари обвинуваченому, який у свою чергу двічи вдарив потерпілого, стоячи прямо перед ним, зліва у голову, куди і чим саме свідок не помітив. Коли вони відійшли від стоянки, ОСОБА_10 розповів, що наносив удари ножем. Згодом останній повернувся на місце події, щоб подивитися, як потерпілий, а він пішов додому.
- показаннями свідка ОСОБА_16 - дружини потерпілого, яка повідомила, що у суботу 05.07.2025 близько 23 години вона розмовляла по телефону з чоловіком, який у той день працював на нічній зміні, будучи охоронцем стоянки автомобілів. Під час розмови він попросив її зачекати декілька секунд. Вона почула його фразу, сказану у спокійному тоні: «Рєбята, куди ми заходимо», після чого він, поклав слухавку у кишеню, не вимикаючи її. Його розмова з кимось тривала близько 1 - 2 хвилин, після чого чоловік сказав їй викликати швидку, бо його підрізали. Нічого не зрозумівши, вона зателефонувала товаришу чоловіка, який проживає поруч зі стоянкою та розповіла йому про цю ситуацію. Приїхавши на місце події, вони застали карету швидкої допомоги, яка госпіталізувала ОСОБА_9 до лікарні, де його прооперували. Потерпілого охарактеризувала, як спокійну та адекватну людину. Наслідки події для них були складні, чоловік переніс сильний фізичний біль та страждання, багато часу та коштів витрачено на лікування. Поріз був на відстані одного сантиметру від артерії, а гематома від шиї до грудей. Наразі він не відчуває смаку через пошкоджений нерв, віддалені наслідки травми на даний час невідомі. Останній забезпечував сім'ю та здійснював догляд за батьками похилого віку, натомість зараз такої можливості він не має.
- протоколом огляду місця події від 05.07.2025 та фототаблицями до нього, з яких вбачається, що місцем події є територія автостоянки за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, 61, в'їзд на яку здійснюється через металеві ворота сірого кольору. Ділянка, що підлягає огляду, розміром 5 х 10 м, розташована на відстані близько 2 м від воріт. На її асфальтному покритті наявні відривчасті нашарування речовини бурого кольору, схожої на кров. Близько 15 метрів від воріт, у напрямку вулиці Князів Острозьких наявний магазин, на ручці відкриття дверей якого виявлено нашарування речовини, схожої на кров. Зроблено змив, який поміщено до паперового конверту (т. 1 а.с. 120-123);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотозніками від 06.07.2025 та довідкою до нього, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу, зображену на фото № 4, як ту, яка заподіяла йому тілесні ушкодження за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, 61. Зазначено сукупність ознак за якими впізнано особу: коротка зачіска, форма носу, очей, худорлява тілобудова. Вказаною особою є ОСОБА_10 , який наносив тулесні ушкодження, що у залі суду підтвердив потерпілий (т. 1 а.с. 124-126);
- протоколом огляду предмету від 08.07.2025 із фототаблицями до нього та відтвореним відеозаписом, з яких вбачається, що з приміщення магазину «Продукти» виходить ОСОБА_10 , який тримає у правій руці пляшку з водою, а ОСОБА_15 пляшку горілки, вони йдуть у бік вулиці М. Грушевського, 61 у м. Житомирі, підходять до входу на приватну паркувальну зону. У послідуючому вони разом виходять із території. Далі зафіксовано як ОСОБА_9 тримає ОСОБА_10 за комірку футболки, а останній наносить два удари ножем у ділянку голови ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_10 переходить через дорогу та прямує по вул. М. Грушевського у бік будинку 56/90, а потерпілий стоїть, тримаючи ліву руку в області шиї. Перейшовши дорогу, обвинувачений рухається у напрямку перехрестя ОСОБА_17 - Князів Острозьких, вказуючи правою рукою у бік ОСОБА_9 , який підійшов до магазину «Продукти», при цьому тиснучи частиною футболки, на якій наявні сліди речовини бурого кольору, у лівий бік шиї (т. 1 а.с. 128-130, 132);
Загалом події, які відбувалися біля воріт автостоянки, тривають 15 секунд, після чого обвинувачений із товаришем залишають місце події.
- протоколом обшуку від 06.07.2025 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 (за місцем проживання обвинуваченого) із відеозаписом до нього, у ході якого виявлено та вилучено складаний ніж зі слідами речовини бурого кольору (т. 1 а.с. 134-138);
- висновком експерта № 1490 від 08.07.2025 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого у останнього виявлено колото-різані рани ділянки лівої щоки та шиї ліворч із розривом грудинно-ключично-соскоподібного м'язу, які утворилися від дії гострого предмету, що мав колючо-ріжучі властивості, яким могло бути лезо ножа, не виключено у термін та за обставин, вказаних потерпілим під час його допиту та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я (т. 1 а.с. 140-141);
- висновком експерта № 219/ц від 11.07.2025 про проведення судово-медичної експертизи слідів темно-бурого кольору на ножі, за змістом якого сліди крові, виявлені на ножі, могли утворитися, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 145-148);
- висновком СМЕ № 113-МК по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого на тілі останнього виявлено дві колото-різані рани ділянки лівої щоки та шиї розмірами по 3х1 см. При дослідженні клинка ножа встановлено, що його максимальна ширина складає 26 мм (2,6 см), тому не виключається, що колото-різане ушкодження на шиї потерпілого могло утворитися від клинка ножа представленого на дослідження при його максимальному зануренні у тіло, а також від будь-якого іншого колючо-ріжучого предмету, який володіє схожими конструктивними властивостями та розмірами (т. 1 а.с. 149-150);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.07.2025 за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 61, за участю свідка ОСОБА_15 та відеозаписом до нього, з яких вбачається, що 05.07.2025 останній разом із ОСОБА_10 зайшли до магазину «Продукти», що розташований у м. Житомирі по вул. М. Грушевського, 61. Увійшовши на територію автостоянки, що знаходиться поруч із магазином, невідомий йому чоловік, який був там охоронцем, зробив їм зауваження, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу обвинуваченого, після чого підійшовши до них, почав штовхати останнього до виходу. Коли охоронець виганяв їх зі стоянки, він схопив ОСОБА_18 за комірець футболки, після чого останній наніс два удари в область обличчя потерпілого, чим саме ОСОБА_15 не бачив. Коли підійшли до будинку № 50/81 по вулиці М. Грушевського, ОСОБА_18 повідомив, що наніс охоронцю удари ножем. Свідок показав механізм нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому (т. 1 а.с. 151-155);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.07.2025 за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 61, що відбувся за участю ОСОБА_9 та відтвореного відеозапису до нього, з яких вбачається, що 05.07.2025 потерпілий перебував на своєму робочому місці на території автостоянки за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 61. Близько 22 години 30 хвилин на територію парковки зайшли двоє раніше невідомих йому чоловіків, один із яких тримав у руці пляшку горілки, яку з їх слів планували розпити у бесідці, розташованій на території автостоянки. У зв'язку з цим потерпілий зробив їм зауваження, на яке вони не відреагували та розпочався словесний конфлікт, у ході якого потерпілий вхопив одного з них за комір футболки та почав виштовхувати до виходу, на що останній, перебуваючи на тротуарі біля входу на територію стоянки, наніс ОСОБА_9 два удари ножем в область лівої частини щелепи та шиї. Потерпілий показав механізм нанесення тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 156-161);
- протоколом огляду предмету від 18.07.2025, яким є паперовий конверт, при відкритті якого вилучено складаний ніж із нашаруванням речовини бурого кольору, що складається з руків?я та механізму складання, загальною довжиною у розкладеному стані 204 мм, довжина клинка від руків?я до вістря 90 мм, найбільша товщина клинка 2,05 мм, руків?я виготовлено з металевого корпусу та 2-х металевих плашок світло-коричневого кольору з чорним візерунком, руків?я має під пальцеву виїмку глибиною: 8,5 мм, місці з?єднання клинка та руків?я наявний люфт, будь-які маркування на ножі, який виготовлений промисловим способом, відсутні (т. 1 а.с. 162-164);
- висновком експерта судово - медичної експертизи № 1574 від 22.07.2025 по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого у останнього виявлено колото-різані рани ділянки лівої щоки та шиї ліворуч із розривом грудинно-ключично-соскоподібного м?язу, які утворилися від дії гострого предмету, що мав колючо-ріжучі властивості, яким могло бути лезо ножа, не виключено у термін та за обставин, вказаних потерпілим під проведення слідчих експериментів за його участі та свідка, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя особи, але призвели до тривалого розладу здоров?я (т. 1 а.с. 165-166).
Також судом за даним епізодом досліджено:
- витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025060600001086 від 06.07.2025 за ч. 4 ст. 296 КК України, від 22.07.2025 за ч. 1 ст. 122 КК України (т. 1 а.с. 115-116);
- рапорт поліцейського на лінію 102, із якого вбачається, що 05.07.2025 о 22 годині 32 хвилини за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 61 із номеру телефону НОМЕР_1 надійшло повідомлення про те, що на стоянці нанесено ножове поранення в область шиї чоловіку віком 50-ти років (т. 1 а.с. 117-118);
- рапорт патрульного 2 ПР в/ч НОМЕР_2 від 05.07.2025 про те, що о 22 годині 30 хвилин на планшетний пристрій надійшло повідомлення, що по вул. М. Грушевського, 61 у м. Житомирі особі заподіяно тяжкі тілесні ушкодження. На місці події працювала СОГ ЖРУП 1, надано медичну допомогу ОСОБА_9 , якого в подальшому госпіталізовано до ТМО № 1 (т. 1 а.с. 119).
По епізоду ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, вина ОСОБА_10 , крім його зізнавальних показань, підтверджується:
- вироком Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2025, за змістом якого ОСОБА_10 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт (т. 1 а.с. 178-179);
- поданням начальника Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області від 21.05.2025 про притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт (т. 1 а.с. 180-181);
- розпорядженням Богунського районного суду м. Житомира № 295/1129/25 від 27.03.2025 про виконання судового рішення, що набрало законної сили (т. 1 а.с. 183);
- викликом провідного інспектора Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області до уповноваженого органу з питань пробації № 1874/33/4/1-25 від 16.04.2025 (т. 1 а.с. 186);
- анкетою від 29.04.2025, додатком до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (т. 1 а.с. 187);
- підпискою від 29.04.2025, за змістом якої ОСОБА_10 , який засуджений до покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт, ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання та попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України (т. 1 а.с. 188);
- довідкою від 29.04.2025 про проведення з засудженим ОСОБА_10 бесіди профілактичного характеру (т. 1 а.с. 189);
- поясненнями засудженого ОСОБА_10 від 29.04.2025, за змістом яких останній пояснив, що працює неофіційно, має ненормований графік роботи, тому відпрацьовувати покарання у виді громадських робіт може у вільний час (т. 1 а.с. 191);
- направленням від 29.04.2025 ОСОБА_10 , засудженого вироком Богунського районного суду м. Житомира за ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді громадських робіт, до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради для відбування покарання у виді громадських робіт (т. 1 а.с. 192);
- повідомленням Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради від 01.05.2025 № 2/164, з якого вбачається, що ОСОБА_10 30.04.2025 прибув на підприємство з направленням та із 01.05.2025 приступає до відпрацювання громадських робіт (т. 1 а.с. 194);
- наказом Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально - побутового обслуговування» Житомирської міської ради № 29-п від 30.04.2025 про початок відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 195);
- переліком робіт, які має виконувати ОСОБА_10 від 01.05.2025 (т. 1 а.с. 196);
- графіком виходу на роботу ОСОБА_10 , який засуджений до покарання у виді громадських робіт, на період із 01.05.2025 по 30.05.2025 (т. 1 а.с. 197);
- повідомленням Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Житомирської міської ради від 01.05.2025 № 2/165, з якого вбачається, що ОСОБА_10 01.05.2025 не з'явився для відпрацювання громадських робіт (т. 1 а.с. 198);
- викликом провідного інспектора Богунського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області ОСОБА_10 до уповноваженого органу з питань пробації № 2193/33/4/1-25 від 06.05.2025 (т. 1 а.с. 199).
Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості, безпосередньо дослідивши усі докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, здобуті у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, порушень вимог статтей 87 та 99 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено, тому суд визнає їх належними та допустимими, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 91 КПК України.
Письмові документи, які мають доказове значення в розумінні ст. 84 КПК України, містять фактичні данні, що отримані з дотриманням встановленого порядку, є достатніми і беззаперечними, підтверджують вину обвинуваченого та доводять фактичні обставини кримінальних правопорушень у межах висунутого обвинувачення, а тому суд покладає їх в обґрунтування обвинувального вироку.
Покази потерпілого, які є незмінними та логічними, судом беруться до уваги, як такі, що підтверджуються іншими здобутими органом досудового розслідування та дослідженими під час розгляду справи доказами, зокрема, показаннями обвинуваченого, який не заперечував факту нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень за вказаних в обвинувальному акті обставин, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , які узгоджуються між собою, а також доводяться іншими наявними в матеріалах справи документами.
Показання свідка ОСОБА_15 , що товаришує з обвинуваченим та відповідно може бути зацікавлений у непритягненні останнього до кримінальної відповідальності, які є суперечливими та не у повній мірі послідовними, також підтверджують факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_10 у межах пред'явленого йому обвинувачення.
Від допиту свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які не були очевидцями події, прокурор відмовився.
Враховуючи досліджені під час розгляду кримінального провадження письмові документи, показання потерпілого та свідків, суд критично оцінює показання обвинуваченого, надані під час розгляду справи, які не у повній мірі узгоджуються з іншими доказами у справі, а тому розцінює їх як обрану ним захисну позицію та намагання применшити свою вину у вчинені хуліганських дій, перекласти її на інших, захистивши себе таким чином від інкримінованого йому у цій частині обвинувачення, з метою уникнення суворого покарання, що свідчить про неусвідомлення ним соціального негативу вчинених ним кримінальних правопорушень.
Керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні та зіставленні всіх фактичних обставин справи, оцінюючи кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - їх достатності та взаємозв'язку у відповідності до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує умисні дії обвинуваченого:
- за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень;
- за ч. 1 ст. 122 КК України як умисні дії, які виразились у заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
- за ч. 2 ст. 389 КК України як умисні дії, які виразилися в ухиленні засудженого від відбування покарань у виді громадських робіт.
Водночас суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_10 ознак хуліганства, ґрунтуючись як на фактичних обставинах, установлених під час розгляду справи, так і на приписах Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 № 10, змістом диспозиції ч. 4 ст. 296 КК України та судової практики Верховного Суду, зокрема, постанови його Великої Палати від 03.07.2019 № 288/1158/16-к.
Виходячи із теоретичних тлумачень положень діючого законодавства, кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає у посяганні на правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. При цьому проявами особливої зухвалості під час таких дій є, зокрема, нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством.
Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством і в результаті призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав людей.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема, і на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), протиставити себе іншим чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і установлених у суспільстві правил поведінки.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства, особливість якого полягає у причинній зумовленості. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
При цьому під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об' єктивну сторону хуліганства - грубе порушення громадського порядку, так і його суб'єктивну сторону - хуліганські мотиви вчинення.
Хоча хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень чи пошкодженням майна, головною їх рушійною силою є бажання протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу та зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння особи за ст. 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, та суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
На думку суду про наявність у діях обвинуваченого хуліганського мотиву свідчать зміст і спрямованість вчинюваних ОСОБА_10 протиправних дій. Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку та об'єктивні ознаки поведінки останнього вказують на свідоме бажання порушити громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а не вчинити злочин проти раніше незнайомого йому потерпілого, з яким він до того не мав неприязних відносин, з особистих мотивів.
Встановлені судом фактичні обставини злочину, які повністю узгоджуються з показами потерпілого, свідків та підтверджені письмовими документами, свідчать про те, що основним і домінуючим мотивом дій ОСОБА_10 була саме неповага до суспільства, а конфлікт із ОСОБА_9 був лише приводом для зухвалого виклику соціальному оточенню, що розпочався зі словесної перепалки на території автостоянки та закінчився сутичкою на виході з неї, в ході якої обвинуваченим нанесено два ножові поранення потерпілому.
Раптовий і нетривалий конфлікт, який випадково виник між потерпілим та ОСОБА_22 , спровокований останнім, передумовою чого став незначний (нікчемний) привід, який суд розцінює як агресивну, зухвалу та непропорційну реакцію з боку обвинуваченого на цілком слушне, правомірне та обґрунтоване зауваження ОСОБА_9 залишити охоронювану ним територію у пізній час, маючи при цьому можливість добровільно припинити цей конфлікт, виконавши прохання останнього, як і повів себе свідок ОСОБА_15 , безперешкодно залишивши автостоянку.
Застосування обвинуваченим у даній ситуації до потерпілого ножа -небезпечного предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, який із невідомих причин він носив при собі у нічний час, було явно невиправданим і неспівмірним у даній обстановці, зважаючи на те, що ОСОБА_10 був не один, а зі своїм товаришем, при цьому ОСОБА_9 , який є значно старшим за віком, не мав у руках зброї або інших загрозливих предметів, що свідчить про відсутність стану реальної небезпеки обвинуваченого.
На переконання суду, обурення ОСОБА_10 проханням охоронця, відомості про офіційне чи неофіціне працевлаштування якого на той час йому були невідомі, залишити автостоянку вийшло за межі особистісного конфлікту у той момент, коли він, ігноруючи присутність свідка ОСОБА_15 , у громадському місці витягнув із кишені ніж та почав ним наносити удари потерпілому, не маючи на те вагомого та дійсного приводу, за відсутності особистого мотиву, нехтуючи при цьому елементарними правами моралі та добропристойності, що свідчить про посягання саме на морально-етичні засади, звичаї, традиції та усталені норми, яке здійснено у формі особливої зухвалості.
Таким чином доводи сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_9 офіційно непрацевлаштований охоронцем на автостоянці та відповідно не мав повноважень вимагати в обвинуваченого залишити її територію, жодним чином не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 КК України.
Як підтвердив у судовому засіданні обвинувачений, будь-яких тілесних ушкоджень під час указаної події потерпілий йому не завдав, відомості про те, що він звертався за медичною допомогою відсутні, футболка, в яку він був одягнутий 05.07.2025, залишились абсолютно цілою, до правоохоронних органів із заявою щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень він не звертався.
Суд враховує, що конфлікт мав місце у вихідний день, у громадському місці - на тротуарі однієї з центральних вулиць міста Житомира, біля проїзної частини дороги, на виході з охоронюваної автостоянки, при цьому свідками події, окрім ОСОБА_15 , могли стати випадкові перехожі, водії автомобілів та відвідувачі магазинів, що розташовані поблизу, які на той час працювали.
З огляду на наведене, доводи сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є необґрунтованими, тому підстав для виправдання ОСОБА_10 у вчинення хуліганства відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України є тяжким злочином у сфері громадського порядку та моральності, за ч. 1 ст. 122 КК України - нетяжким злочином проти життя та здоров'я особи, за ч. 2 ст. 389 КК України - кримінальним проступком проти правосуддя.
При призначенні покарання суд бере до уваги обставини, характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_10 суспільно небезпечних діянь у їх сукупності, а також тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення навмисних насильницьких злочинів, у тому числі за хуліганство, за двома вироками покарання не відбув, має незняті та непогашені судимості, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, обвинувачений неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, зокрема, декілька разів за вчинення дрібного хуліганства, офіційно не працював, неодружений, дітей не має, місце реєстрації відсутнє, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, характеризується негативно, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, натомість 16.01.2019 та 26.06.2025 звертався до лікаря нарколога, яким встановлено діагноз - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.
Також при визначенні строку покарання обвинуваченому не залишилося поза увагою суду його добровільне зізнання правоохоронним органам у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому відразу після вчинення злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив кримінальних правопорушень.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Суд зауважує, що щире каяття це не формальне визнання вини, а насамперед критична оцінка своєї протиправної поведінки, осуд власних дій, бажання залагодити свою провину та готовність нести покарання. Таке каяття має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовлених кримінальним правопорушенням наслідків та відшкодування заподіяної шкоди, бути послідовним - від стадії досудового розслідування і до судового розгляду справи (правиві позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 18.09.2019 у справі № 166/1065/18 та від 15.11.2021 № 199/6365/19).
Відомості, які б свідчили про те, що обвинувачений висловив щирий жаль із приводу вчиненого та відверто попросив вибачення у потерпілого, засудивши, зокрема, свої хуліганські дії, під час судового розгляду справи не встановлені, тому висловлювання ОСОБА_10 щодо його щирого каяття не може розцінюватись судом як обставина, що пом'якшує його покарання.
Таким чином, формально висловлене ОСОБА_9 вибачення та засудження обвинуваченим своїх дій щодо застосування ножа при заподіянні тілесних ушкоджень, наслідки чого могли бути значно гіршими, висловлене перед та під час судових дебатів, суд вважає таким, що здійснено з метою сприяння призначенню судом більш м'якого покарання, оскільки його поведінка у судовому засіданні під час спілкування з потерпілим свідчить про протилежне.
З урахуванням наведеного, зважаючи на недієвість раніше застосованих заходів примусу, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, враховуючи позицію державного обвинувача та думку потерпілого, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, у межах санкцій ч. 4 ст. 296 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 389 КК України, визначивши остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі.
На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства і правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Із протоколу затримання особи від 06.07.2025 вбачається, що ОСОБА_10 затриманий 05.07.2025 у порядку ст. 208 КПК України у межах кримінального провадження № 12025060600001086 від 06.07.2025.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2025 у межах цього ж провадження щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.09.2025 включно.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30.10.2025 включно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
З огляду на наведене, згідно з ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання обвинуваченого слід зарахувати його попереднє ув'язнення з 05.07.2025 до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Як встановлено судом, вироком Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2025 ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 (двохсот) годин громадських робіт, яке ним не відбуто.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком слід повністю приєднати невідбуте покарання, призначене Богунським районним судом м. Житомира від 28.01.2025 у вигляді 200 годин громадських робіт, перевівши його попередньо у більш суворий вид покарання, у відповідності до вимог п. г) ч. 1 ст. 72 КК України, у співвідношенні, що 1 дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт (200:8=25), що становить 25 днів позбавлення волі.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КК України невідбуте покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 04.10.2024 за ч. 1 ст. 296 КК України у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн слід виконувати самостійно.
У кримінальному проваджені ОСОБА_9 у порядку статті 128 КК України заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок злочину, у сумі 500 000 грн, яка полягає у понесенні потерпілим фізичних страждань і душевних хвилювань, спричиненій злочином значної шкоди його фізичному та моральному здоров'ю.
Потерпілий зазначив, що у зв'язку з отриманими травмами він відчуває біль, що призводить до душевного дискомфорту та переживань. На зламану щелепу зі зміщенням йому накладено шини, через він які не може нормально харчуватися, оскільки найменший рух приносить сильні больові відчуття. У результаті травми у нього погіршився сон, підвищився емоційний стрес, порушено звичайний спосіб життя та він позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань. Кінцевий результат довготривалого лікування невідомий, у випадку дефекту щелепи йому потрібно буде протезування. На підтвердження вказаного потерпілим надано ряд медичних документів, згідно з якими стаціонарне лікування тривало понад 20 днів.
Відразу обвинувачений цивільний позов не визнавав, проте зазначав, що за умови звільнення його з-під варти та маючи можливість працювати, він готовий відшкодувати ОСОБА_9 заподіяну моральну, матеріальну шкоду та втрачений заробіток у межах 160 - 200 тисяч гривень.
Дослідивши зміст позовної заяви потерпілого та додатки до неї, заслухавши думку обвинуваченого, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 суди зобов'язані вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є здоров'я і життя, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян, встановлене Конституцією та законами України.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Разом із тим, моральну шкоду, зважаючи на її суть, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є та не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
За змістом статтей 1167 і 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як слідує з пунктів 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
За практикою ЄСПЛ достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, рішення у справі «Савула проти України» № 12868/05 від 10.12.2009, «Войтенко проти України» № 18966/02 від 29.06.2004).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Констатуючи факт заподіяння потерпілому моральної шкоди, суд перш за все керується критеріями загальнолюдських цінностей і виходить із розуміння того, що хуліганські дії обвинуваченого, внаслідок яких ОСОБА_9 заподіяно середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, поза всяким сумнівом, пов'язані з душевними та фізичними стражданнями останнього, що за законом підлягають компенсації.
З огляду на характер та обсяг завданої моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу і ритму життя потерпілого, погіршенні стану його здоров'я, необхідності тривалого медичного лікування та відновлення, зазнані ним емоційного стресу, фізичного болю та душевних страждань, відсутності можливості працювати, керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості, за відсутності вимог про відшкодування матеріальної шкоди, зважаючи у тому числі на майновий стан обвинуваченого, суд вважає законним і справедливим задовольнити позов частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди у сумі 250 тисяч гривень.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 07.07.2025 на речовий доказ - підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи призначене покарання, а також продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили, але не довше ніж на 60 днів із дня його ухвалення.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
- за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком приєднати невідбуте покарання, призначене ОСОБА_10 вироком Богунського районного суду м. Житомира від 28.01.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України, у вигляді 200 годин громадських робіт, що у відповідності до п. г) ч. 1 ст. 72 КК України становить 25 днів позбавлення волі та остаточно визначити ОСОБА_10 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 25 (двадцяти п'яти) днів позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_10 його попереднє ув'язнення з 05.07.2025 по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили залишити стосовно ОСОБА_10 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовживши його дію до набрання вироком суду законної сили, але не довше ніж на 60 днів із дня ухвалення вироку, тобто до 03.12.2025 включно.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 04.10.2024, яким ОСОБА_10 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн - виконувати самостійно.
Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 250 000 (двісті пятдесят тисяч) гривень моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2025, на футболку чорного кольору, яка належить обвинуваченому - скасувати, а вказаний речовий доказ - повернути ОСОБА_10 .
Речовий доказ - DVD - диск із відео з камер відеоспостереження магазину «Продукти», розташованого за адресою: м. Житомир, вул. М. Грушевського, 57 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - ніж складаний із слідами речовини бурого кольору, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 - знищити, як знаряддя злочину.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя