02 жовтня 2025 р. Справа № 520/30479/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025, суддя Котеньов О.Г., м. Харків, по справі № 520/30479/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру розрахункової величини для визначення розміру індексації та базового ОСНП за 2022 рік та 2023 рік під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01 березня 2023 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням сум індексації базового ОСНП 2022 - 2867,73 грн. (виходячи із розрахунку 20483,76* 0,1400 з урахуванням рішення суду у справі № 520/5069/24), індексації базового ОСНП 2023 - 4600,24 грн. (виходячи із розрахунку 23351,49* 0,1970 з урахуванням рішення суду у справі № 520/10079/23), з урахуванням вже виплачених сум.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 - залишено без зміню
Рішення суду набрало законної сили 25.04.2025.
Позивач 16.05.2025 звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі № 520/30479/24, яке набрало законної сили 25 квітня 2025 року з урахуванням викладеного судом в ухвалі суду та попередити відповідача про те, що відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України суд може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 задоволено частково заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24.
Відмовлено у задоволенні іншої частини вимог заяви.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду в частині обраного судом строку для подання звіту, оскільки суд на думку позивача позбавляє його права на вчасне отримання належних пенсійних виплат та на мирне володіння майном. На день винесення ухвали рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 не виконується більше ніж 127 днів. Вважає, що строк 10 календарних днів це більш ніж достатній строк для подачі звіту. На думку позивача, суд усунув відповідача ще на 90 днів від активних дій щодо фактичного виконання рішення.
Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру розрахункової величини для визначення розміру індексації та базового ОСНП за 2022 рік та 2023 рік під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01 березня 2023 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням сум індексації базового ОСНП 2022 - 2867,73 грн. (виходячи із розрахунку 20483,76* 0,1400 з урахуванням рішення суду у справі № 520/5069/24), індексації базового ОСНП 2023 - 4600,24 грн. (виходячи із розрахунку 23351,49* 0,1970 з урахуванням рішення суду у справі № 520/10079/23), з урахуванням вже виплачених сум.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 - залишено без зміню
Рішення суду набрало законної сили 25.04.2025.
Вважаючи, що відповідачем безпідставно виконання зазначеного вище рішення суду по адміністративній справі не здійснюється у повному обсязі, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 задоволено частково заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24.
Відмовлено у задоволенні іншої частини вимог заяви.
Задовольняючи заяву подану в порядку ст. 382 КАС України частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав рішення суду, оскільки з протоколу перерахунку пенсії на виконання рішення по справі №520/30479/24 вбачається інший розмір розрахункової величини для визначення розміру індексації та базового ОСНП за 2022 рік та 2023, ніж той, який вказано у зобов'язальній частині рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов'язковість судового рішення. Крім того, у ст.129-1 Основного Закону України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).
Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов'язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб'єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об'єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021р. у справі № 9901/598/19.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020р. у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, положеннями КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення (окрім соціальних справ).
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб'єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Відповідно до частини 5 та 6 статті 382-1 КАС України, ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Отже, із системного аналізу ст. 382-1 КАС України встановлено, що ухвала про встановлення судового контролю та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
А тому, зазначення в резолютивній частині рішення відомостей про часткове задоволення заяви є помилковим, адже фактично судом задоволена заява про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 про встановлення судового контролю по справі 520/30479/24 підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини ухвали посилання на відмову в задоволенні іншої частини вимог заяви.
Стосовно доводів апелянта про те, що судом визначено занадто значний строк для подачі звіту, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 382-1 КАС України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, суд першої інстанції визначив строк в межах визначених статтею 382-1 КАС України.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі № 520/30479/24 змінити виключивши з резолютивної частини ухвали посилання на відмову в задоволенні іншої частини вимог заяви.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 06.10.25.