06 жовтня 2025 р. Справа № 480/933/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Калиновського В.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 09.07.25 по справі № 480/933/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА» 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 та призначити пенсію;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА» та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.11.2024 року № 184250005150 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зарахований період роботи у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА» 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.11.2024 року № 184250005150 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач скористався своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала, зокрема, з 10.07.1987 по 30.05.2013 року у Відкритому акціонерному товаристві"Свема" (а.с. 12-13).
Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 14.11.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 5).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 20.11.2024 року № 184250005150 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року (а.с. 6-7, 75-76). При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявниці - 59 років 11 місяців 20 днів, страховий стаж становить 28 років 03 місяці 15 днів.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що за наданими документами та даними відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 28 років 4 місяці 29 днів (зараховано всі періоди).
В подальшому, листом від 10.01.2025 № 1800-0202-8/1851 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зокрема, повідомило позивача, що за електронною базою даних про одержувачів пенсій у Сумській області рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.11.2024 № 184250005150 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи по 31.12.2003 згідно із записами трудової книжки, а починаючи з 01.01.2004 - за даними реєстру застрахованих осіб. До страхового стажу згідно з реєстром застрахованих осіб не зараховані періоди роботи у ВАТ “Акціонерна компанія “СВЕМА" 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у зв'язку з відсутністю інформації про сплачені страхові внески (а.с. 11).
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов виходив з того, що оскільки обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено саме на підприємство (роботодавця), то відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА».
У зв'язку з чим суд вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.11.2024 року № 184250005150 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, а також вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 14.11.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд виходив з того, що оскільки позивачем у позовній заяві взагалі ніяким чином не обгрунтовано дану вимогу, в тому числі, не зазначено які саме зміни необхідно внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що позбавляє можливості суд належним чином дослідити дане питання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII).
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З матеріалів справи встановлено, що позивач працювала, зокрема, з 10.07.1987 по 30.05.2013 року у Відкритому акціонерному товаристві "Свема", що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 12-13).
Також, з листа від 10.01.2025 № 1800-0202-8/1851 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди її роботи у ВАТ “Акціонерна компанія “СВЕМА" з 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у зв'язку з відсутністю інформації про сплачені страхові внески.
Не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи у ВАТ “Акціонерна компанія “СВЕМА" з 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 також підтверджується розрахунком стажу (а.с. 9, 74 (зворотній бік).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п'ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).
Як визначено у частині 1 статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, за аналізу наведених норм слідує, що обов'язок щодо внесення даних в індивідуальні відомості про застраховану особу та внесення відомостей по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Тому, відповідальність за не внесення індивідуальних відомостей про застраховану особу та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке внесення відомостей та нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи.
Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по внесенні індивідуальних відомостей та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивачка позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі індивідуальних відомостей та в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за оскаржувані періоди для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивачки права на призначення та виплату пенсії.
З Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5), колегією суддів встановлено, що позивачу нараховувалася заробітна плата, зокрема, за періоди роботи 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 (а.с. 72-74).
Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством -страхувальником свого обов'язку щодо належного внесення індивідуальних відомостей та належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів його роботи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА».
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.11.2024 року № 184250005150 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв'язку з чим є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.11.2008 по 31.12.2010 у ВАТ «Акціонерна компанія «СВЕМА» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 480/933/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді В.А. Калиновський О.В. Присяжнюк