06 жовтня 2025 р. Справа № 520/30592/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 (суддя Котеньов О.Г.; м. Харків) по справі № 520/30592/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 задоволено позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні старшого лейтенанта військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт старшого лейтенанта військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 від 05.10.2024 та вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №520/30592/24 залишено без змін.
Від представника позивача до Харківського окружного адміністративного суду 17.06.2025 надійшла заява про роз'яснення рішення суду, а саме:
- роз'яснити резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в частині «вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, з урахуванням висновків суду у цій справі»;
- роз'яснити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в частині, які необхідно здійснити дії Військовій частині НОМЕР_1 , які призведуть до звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Ухвалою від 19 червня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про роз'яснення рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви представника позивача про роз'яснення рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким:
- роз'яснити резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в частині «вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, з урахуванням висновків суду у цій справі».;
- роз'яснити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в частині, які необхідно здійснити дії Військовій частині НОМЕР_1 , які призведуть до звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач, з посиланням на лист військової частини НОМЕР_1 № 1314/21/430 від 27 травня 2025 року, зазначає, що у спірному випадку відповідач перебиває на себе повноваження щодо виконання роз'яснення судового рішення без його подальшого виконання, у зв'язку з чим необхідно отримати роз'яснення резолютивної частини рішення. На переконання позивача, до теперішнього часу для військової частини НОМЕР_1 є не зрозумілим, як необхідно розуміти регулятивну частину судово рішення «та вирішити питання про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, з урахуванням висновків суду у цій справі.»
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311, ст. 254 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Порядок та підстави роз'яснення судового рішення встановлені ст. 254 КАС України, відповідно до ч.1 якої за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Відтак, суд може роз'яснити рішення, яке підлягає виконанню, та подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, що зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання судового рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, без внесення будь-яких змін в існуюче рішення.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кількох варіантів тлумачення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається з заявою про роз'яснення судового рішення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2018 року у справі № 138/815/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 826/16871/16 та від 11 грудня 2018 року у справі № 638/7215/16-а, від 22 липня 2020 року у справі № 400/3017/19.
Дослідивши зміст рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі, про роз'яснення якої просить позивач, суд встановив, що у мотивувальній частині судового рішення зроблено висновок про те, що посилання відповідача на відсутність документів, передбачених підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає вимогам Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", є проявом надмірного формалізму.
Відповідно до резолютивної частини вказаного судового рішення суд зобов'язав відповідача повторно розглянути поданий пакет документів, зокрема рапорт на звільнення ОСОБА_1 , та прийняти рішення про його звільнення на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", враховуючи висновки суду у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що вказане судове рішення є зрозумілим, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння.
Разом з цим варто зазначити, що позивач, у поданій ним заяві, фактично просить роз'яснити порядок і спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024, оскільки не погоджується з рішеннями/діями відповідача вчиненими на виконання такого судового рішення, що не узгоджується із призначенням інституту роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки суд роз'яснює судове рішення у разі його незрозумілості, однак не роз'яснює порядок його виконання (така позиція узгоджується із висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 22.07.2020 у справі №813/6243/15).
Таким чином, звернувшись до суду з заявою про роз'яснення судового рішення позивач обрав неправильний спосіб процесуального звернення до суду, адже у випадку незгоди позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, з діями відповідача, вчиненими на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, він має право звернутися в порядку судового контролю відповідно до приписів ст. 383 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана позивачем заява про роз'яснення рішення від 17.06.2025 не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/30592/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова