Справа № 159/4568/25
Провадження № 2/159/1593/25
06 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
третя особа без самостійних вимог - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ковельської міської ради про поновлення батьківських прав,
У липні 2025 ОСОБА_3 (далі - позивач або ОСОБА_3 ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2 ) третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ковельської міської ради про поновлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 .
Ухвалою від 10.07.2025 суд залишив позовну заяву без руху надавши позивачу десятиденний строк для усунення недоліків. Позивач усунув визначені ухвалою суду недоліки у встановлений у ній строк.
Суд ухвалою від 14.08.2025 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 08.09.2025.
У судове засідання 08.09.2025 прибули позивач, його представник та відповідач. Позивач просив позов задовольнити, пояснив, що його колишня дружина - мама ОСОБА_4 загинула. Позивач дбає про сина, бере активну участь у його вихованні, шкільному житті, забезпечує його усім необхідним для навчання та проживання. Також зазначив, що з 2019 року проходить військову службу за контрактом, добре заробляє. Повідомив, що причини які стали підставою для позбавлення його батьківських прав - відсутні, а тому просить поновити його батьківські права щодо сина. Відповідач визнав позов, зазначив, що дитина повинна мати батька, який дбає про ОСОБА_4 і завжди дбав. Враховуючи, що справа стосується інтересів дитини, суд вирішив здійснювати розгляд справи у загальному порядку не зважаючи на визнання відповідачем позову.
Ухвалою від 08.09.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідка, також вирішив викликати у судове засідання малолітнього сина позивача, для заслуховування його думки, закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду на 25.09.2025.
У судове засідання 25.09.2025 прибув представник позивача та відповідач, третя особа та позивач не прибули, хоча були повідомлені належним чином про судове засідання.
Представник позивач пояснив, що позивач зараз знаходиться у підрозділі де проходить службу і його не відпустили на судове засідання, а тому його причини неявки є поважними. Водночас представник позивача просив розглядати справу за відсутності позивача, позов підтримав. Відповідач не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача.
Суд протокольною ухвалою вирішив здійснити судовий розгляд за відсутності позивача.
У судовому засіданні суд заслухав малолітнього ОСОБА_4 , та допитав свідка ОСОБА_5 . Також суд задовольнив клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи свідоцтва про шлюб укладений його дочкою ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , представник позивача підтримав зазначене клопотання.
Представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити. Відповідач визнав позов. Повідомив, що його дочка після розлучення з позивачем одружилася вдруге, і під тиском свого нового чоловіка звернулася до суду про позбавлення батьківських прав позивача, бо разом з новою сім'єю планувала виїхати закордон на постійне місце проживання, однак цього не вдалося. Позивач завжди дбав про свого сина ОСОБА_8 , як до позбавлення батьківських прав так і після. Брав активну участь у його вихованні. Повідомив, що його внук ОСОБА_8 залишився без мами, яка загинула від свого нового чоловіка. Відповідач має слабке здоров'я і тому поновлення позивача в батьківських правах буде в інтересах дитини, просив суд задовольнити позов.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 25.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 06.10.2025.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та аргументи учасників справи суд встановив таке.
Копією свідоцтва про народження від 19.04.2018 підтверджується народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_3 а мамою ОСОБА_6 .
Копією свідоцтва про шлюб від 19.11.2019 підтверджується укладення шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на прізвище ОСОБА_9 .
Копією свідоцтва про смерть від 17.06.2025 підтверджується смерть ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2019 у справі №159/2777/19 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.12.2020 у справі №159/4957/20 ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо свого малолітнього сина ОСОБА_4 . Рішення мотивовано тим, що відповідач не відвідує дитину за місцем її перебування, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує продуктами харчування та одягом, матеріально не підтримує.
Рішенням №218 від 30.06.2025 відповідача ОСОБА_2 призначено опікуном малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Ковельської міської ради №219 від 30.06.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність поновлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо свого сина ОСОБА_4 .
У висновку органу опіки та піклування м. Ковеля, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ковельської міської ради №219 від 30.06.2025, орган дійшов висновку про доцільність поновлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо свого сина ОСОБА_4 . У висновку зазначено, що органом опіки та піклування було встановлено, що батько має можливість та бажання поновитися у батьківських правах. Давид знає, що ОСОБА_11 є його рідним батьком.
Актом обстеження умов проживання від 30.06.2025, проведеного за місцем реєстрації позивача, встановлено, що позивач проживає разом зі своєю матір'ю та батьком. У сім'ї панують нормальні позитивні стосунки. Позивач займається вихованням та утриманням сина. За вказаною адресою створені належні умови для проживання та навчання малолітнього ОСОБА_4 .
Копією посвідчення від 18.12.2019 підтверджується наявність у позивача статусу учасника бойових дій.
Витягом з реєстру територіальної громади від 18.06.2025 та довідкою РЖКП № 1 від 20.06.2025 підтверджується реєстрація місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 .
Довідкою закладу загальної середньої освіти «Ліцей №1 м. Ковеля» №135 від 19.06.2025 підтверджується, участь ОСОБА_3 у вихованні сина, який цікавиться його навчанням, інколи приводить та забирає дитину із закладу освіти.
Відповіддю від 01.07.2025 Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області підтверджується відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_4 .
Копією постанови державного виконавця від 16.09.2020 у ВП №59068459 підтверджується повернення виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду про стягнення з позивача аліментів на користь неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Підставою для повернення виконавчого документа зазначено - заява ОСОБА_10 про повернення без виконання виконавчого документа. У постанові також зазначено про відсутність заборгованості у боржника щодо сплати аліментів.
Довідкою про доходи від 19.06.2025 виданої в/ч НОМЕР_1 підтверджується отримання позивачем доходу за період з червня 2024 по травень 2025 в розмірі 604 982,87 грн грошового забезпечення та 25 198,75 грн інших доходів.
Витягом з реєстру територіальної громади від 18.06.2025 підтверджується реєстрація місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 .
За місцем проходження служби позивач характеризується як врівноважений, витриманий, сумлінно виконує службові обов'язки, користується авторитетом у військовослужбовців, що підтверджується службовою характеристикою за місцем служби.
За місцем проживання позивач характеризується, як такий на якого від сусідів скарги не надходили, що підтверджується характеристикою наданою РЖКП №1 ввід 30.06.2025.
Довідкою форми 5 від 26.06.2025 підтверджується проходження позивачем військової служби у в/ч НОМЕР_2 .
Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», станом на 18.06.2025 позивач не має не знятої чи не погашеної судимості.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що його тата звати ОСОБА_12 , він майже щодня спілкується з ним телефоном. Його тато зараз на війні. ОСОБА_4 зазначив, що тато купує йому одяг та шкільне приладдя, коли тато був у відпустці він неодноразово ходив з ним у піцерію, відпочивали разом, спільно проводили час. Тато також інколи водив його у гурток з футболу. Хлопчик проживає з дідусем ОСОБА_13 , інколи ходив у гості до дідуся ОСОБА_14 разом з татом. Хлопчик також повідомив що найбільше щоб він хотів від тата це те, щоб він був разом з ним.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що є батьком позивача та дідусем ОСОБА_4 зазначив, що позивач завжди дбав про свого сина ОСОБА_8 і після того, як розлучився з дружиною. Також повідомив. що позивач погодився на позбавлення його батьківських прав добровільно, бо його попросила мама ОСОБА_8 , їй це було необхідно для виїзду за кордон з її новою сім'єю. Як до, так і після позбавлення батьківських прав позивач завжди брав участь у вихованні та утриманні ОСОБА_8 , забезпечував його всім необхідним для проживання, навчання, дозвілля. Коли позивач приходив у відпустку, то спільно проводив з ОСОБА_8 час.
Заслухавши пояснення учасників справи, доводи та заперечення, встановивши обставини справи суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо поновлення батьківських прав позивача щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 164 СК України суд перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Згідно з ч. 5 ст. 164 СК України при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Законодавство України, яке регулює сімейні відносини визначає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Згідно зі ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Отже, правовий аналіз норми ч. 4 ст. 169 СК України свідчить, що мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Тому суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Такі обставини потрібно встановлювати через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв'язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема у разі, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №755/15903/20, провадження №61-19707св21.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду (наприклад, постанова від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
Отже, висновок, на який посилається позивач, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Проаналізувавши наданий суду висновок про доцільність поновлення батьківських прав відповідача, суд зазначає, що у ньому наведені дані про виправлення позивача, який проходить військову службу, отримує достатній дохід, має зареєстроване місце проживання яке придатне для проживання і навчання дитини. За місцем служби характеризується позитивно. Спілкування спеціаліста з позивачем підтвердило щире бажання позивача поновитися в батьківських правах, що також відповідає інтересам дитини.
Також суд враховує пояснення дитини надані у судовому засіданні, показання свідка та пояснення відповідача, а також інші досліджені в судовому засіданні докази з яких вбачається, що позивач в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки та бере участь у навчальному процесі дитини і його позашкільному розвитку.
Дослідивши обставини справи суд дійшов висновку, що позивач бере участь у вихованні свого сина ОСОБА_8 , проводить з ним вільний час, цікавиться його навчанням, забезпечує сина одягом, продуктами харчування, створює умови для навчання, сприяє його розвитку.
Отже, підстави, які існували на момент прийняття рішення судом про позбавлення батьківських прав позивача, станом на сьогоднішній день змінились і позивач виконує свої батьківські обов'язки, наскільки це можливо перебуваючи на військовій службі.
Також суд враховує, що матір малолітнього ОСОБА_4 померла у червні 2025 року, його опікуном призначений дідусь по мамі.
Дитина у судовому засіданні повідомила, що найбільше чого вона бажає це те, щоб тато був з нею, що свідчить про те, що вона любить тата.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Отже, враховуючи відсутність у ОСОБА_4 матері, участь у його вихованні, утриманні та розвитку ОСОБА_3 ; доброзичливі та теплі стосунки батька з сином, суд вважає, що поновлення батьківських прав позивача буде в найкращих інтересах самої дитини.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази у справі на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав щодо його сина ОСОБА_4 .
Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини (ч. 6 ст. 164 СК України).
Керуючись ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав - задовольнити.
Поновити у батьківських правах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_2 АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Третя особа без самостійних вимог:
Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73; ЄДРПОУ 04051313);
Повне судове рішення складене 06.10.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ