06 жовтня 2025 р.Справа № 635/6318/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Омельник М.М., повний текст складено 26.08.25 року по справі № 635/6318/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України треті особи Ломакін Денис Миколайович
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якому просить :
визнати протиправною та скасувати винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Національної поліції України постанову 4АВ № 08588874 про адміністративне правопорушення від 13.12.2024 відносно ОСОБА_1 . Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 14.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху оскільки позивачем до позовної заяви не було додано : документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; докази, які підтверджують надсилання третій особі копій поданих до суду документів; доказів внесення відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 26.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати Харківського районного суду Харківської області 26.08.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в своїй ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом було зазначено наступні недоліки: відсутня квитанція про оплату судового збору, відсутнє клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відсутнє підтвердження надсилання позовної заяви з додатками сторонам, відсутні відомості про належну передачу автомобіля в користування іншій особі. Так, на виконання зазначеної ухвали суду в межах встановленого судом процесуального строку на усунення недоліків, представником позивача було надано суду клопотання про усунення недоліків, до якого було долучено : квитанцію про оплату судового збору; клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; підтвердження надсилання позовної заяви з додатками сторонам; підтвердження законності передачі транспортного засобу третій особі; копію декларації. Однак судом, після отримання зазначеного клопотання про усунення недоліків з додатками, було прийнято рішення про повернення позовної заяви, не обґрунтувавши своє рішення. Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні нічого не зазначено пре те, що саме представником позивача не виконано на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 14.08.2025, не надано оцінки документам (доказам).
У відзиві на апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вказує, що постанова від 13.12.2024 була виконана шляхом сплати штрафу вже 16.12.2024, тобто у межах пільгового десятиденного строку. З огляду на те, що позивач добровільно сплатила штраф у пільговий строк, обов'язок відповідача щодо направлення копії постанови позивачу не виникав. Отже, доводи позивача про ненадсилання постанови не можуть свідчити про протиправність дій відповідача, а вказують лише на факт обізнаності позивача з оскаржуваною постановою майже одразу після її винесення. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску строку позивачем і правомірно повернув позовну заяву.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на адресу суду від представника позивача надішла заява на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 14.08.2025. Разом з тим у повному обсязі не було усунуто недоліки зазначені у вище зазначеній ухвалі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За приписами частин 5 та 6 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.08.2025 позовну заяву було залишено без руху з чотирьох підстав:
- не надання документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документу, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- не надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску;
- не надання доказів, які підтверджують надсилання третій особі копій поданих до суду документів;
- не надання доказів внесення відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що копію ухвали суду від 14.08.2025 про залишення заяви без руху доставлено 14.08.2025 до електронного кабінету системи «Електронний Суд» представника позивача - адвоката Вознюка В.А.
25.08.2025 через систему «Електронний Суд» від представника позивача - адвоката Вознюк В.А. надішла заява на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 14.08.2025. До заяви позивачем додано :
- квитанцію про оплату судового збору на суму 605.40 грн;
- клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення (міститься в системі «Електронний Суд»);
- підтвердження надсилання позовної заяви з додатками сторонам;
- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; підтвердження законності передачі транспортного засобу третій особі; копію декларації.
З заяви вбачається, що позивачем надані зазначені в ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 14.08.2025 документи.
Суд апеляційної звертає увагу, що повертаючи позовну заяву судом першої інстанції не було надано оцінки наданим позивачем на виконання вимог ухвали Харківського районного суду Харківської області від 14.08.2025 документам.
При цьому, з ухвали Харківського районного суду Харківської області 26.08.2025 про повернення позовної заяви, не вбачається, яку саме з вимог ухвали про залишення без руху позивачем не виконано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення адміністративного позову є передчасною та прийнята з порушенням норм процесуального права, а відповідно підлягає скасуванню.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують наведеного вище.
В контексті наведених вище висновків, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 наголосила, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Крім того, Верховний Суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки, порядок подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 - 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення законом спеціального порядку подачі позовних заяв та дотримання формальних вимог передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та належного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені ним в оскаржуваній ухвалі є необґрунтованими та передчасними, а відтак останнім допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання у даній справі.
Інші доводи у даній справі не впливають на вирішення даного питання та на оцінку правильності висновків суду апеляційної інстанції у даній справі.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та посадових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04.12.1995, заява № 23805/94) Європейським судом з прав людини, висловлено позицію про те, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Окрім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26.08.2025 по справі № 635/6318/25 скасувати.
Справу № 635/6318/25 направити до Харківського районного суду Харківської області для продовження розгляду справи .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко