06 жовтня 2025 р. Справа № 440/589/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 04.12.24 по справі № 440/589/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 грн, за період з 27 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 грн, за період з 27 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 19.09.2024 касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024 скасовано, а справу №440/589/23 направлено на новий судовий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ). Розгляд справи розпочато спочатку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, не є обов'язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови №168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Вказує, що відповідачем не надано жодних заперечень саме з посиланням на відповідні докази щодо факту не взяття позивачем як безпосередньої участі у бойових діях, так і не забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації протягом спірного періоду. Звертає увагу, що проблеми, які виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відряджені не нараховувалась та не виплачувалась НОМЕР_3 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_1 ), оскільки начальником прикордонного загону, до якого був відряджений позивач, не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу №392-АГ, зокрема за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до наказу №392-АГ (не надано довідок, згідно яких нараховуються виплати). Звертає увагу, що на адресу військової частини НОМЕР_1 від начальника НОМЕР_4 прикордонного загону надійшов лист від 29.11.2022 «Про надання інформації», в якому зазначено, що НОМЕР_4 прикордонний загін не вбачає підстав надання довідок для виплати підвищеної (до 100000 грн) додаткової винагороди підрозділам (військовослужбовцям) військової частини НОМЕР_1 , за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону, оскільки підрозділи (військовослужбовці), які знаходяться у межах Чернігівської і Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення. У зв'язку з вищевикладеним, довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року не опрацьовувались.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Пунктом 3 ч.2 ст.304 КАС України передбачено, що відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Водночас, незгода з прийнятим рішенням суду реалізовується у спосіб подання апеляційної скарги за формою та в строки, що встановлені статтями 295 та 296 КАС України.
Оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 не реалізовано своє право на подання апеляційної скарги, вимоги відповідача про скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та прийняття нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, судом не розглядаються.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону у період з 27.09.2022 по 31.12.2022 не надходили. Вказує, що відповідно до наказу 2 та наказу 3, рапорт начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 17.11.2022 №1670 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 70 тисяч гривень був відправлений до НОМЕР_3 прикордонного загону супровідним листом від 19.11.2022 №22/4591-22-Вих); рапорти начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 01.12.2022 №1878 та від 01.12.2022 №1879 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 тисяч гривень та 70 тисяч гривень були відправлені до НОМЕР_3 прикордонного загону супровідним листом від 04.12.2022 №22/4928-22-Вих). Посилання на будь-які бойові розпорядження, накази, журнали бойових дій, інші документи в даних рапортах начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону ОСОБА_2 від 17.11.2022 та від 01.12.2022 відсутні. Підстави для складання даних рапортів, в тому числі, з інформацією, посилання на конкретний(і) підпункт(и) 1-8 пункту 2 наказу №392 (підпункти 1-7 пункту 2 наказу №268) в даних рапортах не зазначені. Рапорт щодо виплати військовослужбовцям 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) додаткової грошової винагороди у розмірі до 70000 гривень за грудень 2022 року залишено без реалізації, оскільки документи, зазначені в графі «підстава» до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 надані не були. Стверджує, що 2-й відділ прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) у складі зведеного загону НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_6 ) в зазначений період виконував завдання з охорони та оборони державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до архівної відомості з січня 2022 року по грудень 2022 року №15234 ОСОБА_1 (підрозділ - ВПС №2, посада - інспектор прикордонної служби 2 категорії-машини) нарахована винагорода згідно постанови КМУ №168 за вересень 2022 року у розмірі 30000 грн, за жовтень 2022 року - 30000 грн, листопад 2022 року - 30000 грн, за грудень 2022 року - 43129,03 грн.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 №22.25-23-Вих від 02 січня 2023 року адвокату Вікторії Задорожній на її адвокатський запит від 26 грудня 2022 року (вх. №5818-22-Вх від 30 грудня 2022 року) повідомлено, що молодшого сержанта ОСОБА_1 у відповідності до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165/гриф., у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року №276/гриф (втратило чинність 25 вересня 2022 року), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (втратило чинність 25 жовтня 2022 року) та від 25 жовтня 2022 року №1697/гриф молодший сержант ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання та по теперішній час виконує завдання в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Списки, передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) не направлялись, так як відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» визначено, що збільшення додаткової винагороди визначається лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань військовослужбовцям ДПСУ з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об'єкти, які охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у т.ч. перебування безпосередньо цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілом. Військовослужбовці НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), у тому числі молодший сержант ОСОБА_1 , перебувають на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць, опрацьовується посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Таким чином, повідомити про причину невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ІНФОРМАЦІЯ_2 не має можливості. Також вказаний вище прикордонний загін є володільцем інформації про грошове забезпечення (додаткові виплати та компенсації) молодшого сержанта ОСОБА_1 . Довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії молодшому сержанту ОСОБА_1 не видавалась.
Листом НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №11/130-23-вих від 06 січня 2023 року адвокату Вікторії Задорожній на її адвокатський запит від 26 грудня 2022 року (вх. №22-23-вх від 03 січня 2023 року) повідомлено, що:
1) відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. На виконання вимог Постанови №168 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» (далі - наказ 392-АГ), який застосовувався з 01 серпня 2022 року до 30 листопада 2022 року. Пункти 2 та 3 наказу 392-АГ визначають заходи, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Пункт 4 наказу 392-АГ визначає сукупність наявної інформації у документах, які підтверджують виконання заходів, передбачених пунктом 2, 3 цього наказу. Молодший сержант ОСОБА_1 перебуває у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пункт 5 наказу 392-АГ визначає, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу №392-АГ, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу №392-АГ. Попри те, з метою реалізації вимог Постанови №168 та наказу №392-АГ НОМЕР_3 прикордонним загоном на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено лист від 25 листопада 2022 року №22/2811-22-вих з клопотанням надання наявної інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах, передбачених наказом №392-АГ за встановленою формою. На адресу НОМЕР_3 прикордонного загону надійшов лист від 04 грудня 2022 року №22/4928-22 Вих «Про надання інформації» від начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, в якому зазначено, що підтверджуючої інформації (щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій), відповідно до вимог пункту 2, підпунктів 1-8 наказу № 392-АГ немає. Враховуючи вищевикладене, на даний час в НОМЕР_3 прикордонного загону відсутні підстави для внесення молодшого сержанта ОСОБА_1 в наказ про збільшення розміру виплати додаткової грошової винагороди до 100000 гривень за період перебування військовослужбовця у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) направлено архівну відомість молодшого сержанта ОСОБА_1 в період з січня по грудень 2022 року;
3) довідка командира військової частини про безпосередню участь молодшого сержанта ОСОБА_1 в бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії передбачена додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (далі - Порядок №413). Відповідно до Порядку №413 командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. Тобто довідка командира військової частини про безпосередню участь молодшого сержанта ОСОБА_1 в бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсіч і стримуванні збройної агресії призначена для направлення до Адміністрації Державної прикордонної служби України для надання статусу учасника бойових дій;
3.1) молодший сержант ОСОБА_1 перебуває у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до пункту 11 наказу №392-АГ інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Тобто, документи, які підтверджують безпосередню учать у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії молодшого сержанта ОСОБА_1 в НОМЕР_3 прикордонному загоні відсутні, оскільки ці документи не надходили на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону;
4) інформація про кримінальні провадження, притягнення молодшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності в НОМЕР_3 прикордонному загоні відсутня.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови №168 у розмірі до 100000 грн, за період з 27 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у період з 27.09.2022 по 31.12.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 27 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.
Разом з цим, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що установлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою установлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, ураховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не урегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.
30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 Постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року (далі - Наказ №392).
Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
У пункті 4 Наказу №392 установлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу №392 для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 Наказу №392 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 Наказу №392 склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).
Згідно з пунктом 12 Наказу №392 виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Наказ №628).
Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Згідно з пунктом 3 Наказу №628 документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:
1) бойовий наказ (бойове розпорядження);
2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;
3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування зазначених наказів у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168.
У вказаній постанові, серед іншого, Верховний Суд зазначив, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.
Окрім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628 унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628.
Таким чином, для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах повинна бути підтверджена документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби №392 та №628.
Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
При цьому, перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168.
Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови №168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.12.2024 у справі №360/325/23, від 22.05.2025 у справі №360/598/23.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі №200/193/23 розглядав питання застосовності наказів №392-АГ та №628-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям та дійшовши висновку, що Накази №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав, на помилкове застосування положень Інструкції №188 для визначення виплат за Постановою КМУ №168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 №18.
Таку позицію підтримав Верховний Суд у справі №200/216/23 від 26.06.2024 і узагальнив, що Інструкція №188 не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов'язана з дією воєнного стану; воднораз накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, позаяк встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.
У випадку ОСОБА_1 (його відрядження з 11.07.2022 по 08.01.2023) згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу №392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосередньої участі, відомостей про підтверджуючі документи.
Судом встановлено, що позивач у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Згідно з довідкою НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) №15234 ОСОБА_1 нараховано винагороду за вересень 2022 року - 30000 грн, за жовтень 2022 року - 30 000 грн, за листопад 2022 року - 30 000 грн і за грудень 2022 року - 43 129,03 грн згідно з постановою КМУ №168.
На підставі листів 105 та НОМЕР_3 прикордонних загонів (від 25.11.2022 №22/2811-22-вих та від 04.12.2022 вих.№22/4928-22) встановлено, що списки, передбачені додатком 2 до Наказу №392-АГ, та інформація щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону не направлялись.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2024 у справі №560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Таку позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23 та зазначив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право позивача на отримання винагороди за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки. Суд підкреслив, що участь військовослужбовців підтверджується сукупністю документів (згідно з пунктом 4 наказу №392-АГ), серед яких бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та інші офіційні документи, і цей перелік не змінився після введення в дію наказу від 01.12.2022 №628-АГ.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23 (також у справі №520/690/23 від 22.11.2023) зазначив, що, дійшовши висновків про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій так і не з'ясували основного питання, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ), якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується. Адже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час. Саме ці обставини мають значення для правильного вирішення спору і їх не можна залишати поза увагою.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23 наголошував, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів безпосередньої участі в бойових діях чи в забезпеченні таких заходів та не наведено конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, є безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки зазначені вище документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.
Скасовуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024, а справу №440/589/23 направляючи на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що безпідставними є посилання судів на те, що надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази не свідчать про протиправну бездіяльність відповідача (в/ч НОМЕР_1 ) та наявність у нього доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, а бездіяльність іншої військової частини (в/ч НОМЕР_2 ) щодо ненадання інформації та документів відрядженого військовослужбовця не є предметом спору у цій справі, оскільки документи щодо участі у бойових діях оформлює командир військової частини, де проходить службу військовослужбовець, і такі документи не можуть бути в розпорядженні позивача.
Верховний Суд зазначив, що згадка судів про те, що бездіяльність начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) не є предметом спору, є недоречним, оскільки суть спору полягає в неможливості вирішення питання про право позивача на виплати без необхідних документів, а відсутність таких документів (списків та довідок) заважає суду правильно оцінити обставини справи.
Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не вирішили питання, яке стало основою спору. Йдеться про завдання, які ОСОБА_1 виконував у складі НОМЕР_4 прикордонного загону протягом спірного періоду (27.09.2022 - 31.12.2022), і на чому ґрунтуються ці дані. Так, якщо позивач перебував у відрядженні в цей час та служив у НОМЕР_4 прикордонному загоні під час спірного періоду, але не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду (у збільшеному розмірі), то нез'ясованим залишається питання, які саме завдання він виконував або де проходив службу. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи, тоді як суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.
Оскільки єдиною підставою для відмови у задоволенні позову суди зазначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні відповідних заходів у спірний період, - без відповіді судів залишилось головне у цій справі питання - де проходив службу військовослужбовець ОСОБА_1 , які завдання/заходи виконував, перебуваючи у відрядженні в підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) упродовж спірного періоду.
Верховний Суд вказав, що суди не з'ясували завдання, які позивач виконував у відрядженні до НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) у спірний період, стосовно якого відповідач заперечив право позивача на виплату додаткової винагороди до 100 000 грн. Не перевірив, чи зафіксував відповідач участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у документах для виплати цієї винагороди.
Суди попередніх інстанцій не дослідили документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний період.
Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій також питання чи складався визначений пунктом 4 наказу №392-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не взяли до уваги важливі обставини, не перевірили їх та не надали належної правової оцінки, обмежившись формальним підходом до розгляду справи, тому дійшли передчасних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ): документи (їх засвідчені копії), які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії шляхом виконання бойових (спеціальних) завдань; копії бойових наказів (бойових розпоряджень), які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області за період 27.09.2022 р. по 31.12.2022; копії журналів бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойових донесень, або постової відомості під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області за період 27.09.2022 р. по 31.12.2022; копії рапортів командира підрозділу, у якому протягом спірного періоду позивач проходив службу у відрядженні, про участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у періоди з 27.09.2022 по 31.12.2022. Витребувано у НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_7 ): копії витягів із наказів про вибуття та прибуття ОСОБА_1 у відрядження до районів виконання бойових завдань у періоди з 27.09.2022 р. по 31.12.2022 року; документи, які фактично було отримано Військовою частиною НОМЕР_1 за вказаний період від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2022 №276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 №1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 №1697/гриф позивач у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) у складі зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_6 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказано, що дані розпорядження надати немає можливості, оскільки вони скасовані та мають обмежений гриф допуску. Дані бойові розпорядження зазначали керівництву зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_6 ) прийняти під охорону та оборону певну ділянку державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) звертає увагу, що 2-й відділ прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) у складі зведеного загону НОМЕР_5 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_6 ) в зазначений період виконував завдання з охорони та оборони державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформацію щодо кількості бойових чергувань позивача у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) надати не має можливості, так як облік несення служби здійснювався у 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону та до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) не надавався. Оскільки копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу в період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили, інформація та підстави для складення Списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» за жовтень - грудень 2022 року відсутні та не були направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) до НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ). Інформація та документи, визначені підпунктами 1-8 пункту 2 Наказу №392 та підпунктами 1-7 пункту 2 Наказу №628, які б підтверджували право позивача на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн, на адресу Військової частини НОМЕР_2 з 2-го відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) стосовно позивача не надходили. Докази стосовно участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 27.09.2022 по 07.01.2023 на адресу Військової частини НОМЕР_2 з 2-го відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) стосовно позивача не надходили.
Також, на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) надав до суду копії: довідки НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №08/2911 про службове відрядження ОСОБА_1 ; витягів з наказів начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад (службове переміщення)» від 09.01.2023 №7-ВВ, від 11.07.2022 №153-ВВ, від 23.11.2022 №261-ВВ; рапортів начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із зазначенням особового складу 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на виплату додаткової винагороди у розмірі до 30 тис. грн та до 70 тис. грн за вересень - грудень 2022 року, який знаходився в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Зі змісту довідки НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 08.11.2024 №08/2911 про службове відрядження ОСОБА_1 та витягів з наказів начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад (службове переміщення)» від 09.01.2023 №7-ВВ, від 11.07.2022 №153-ВВ, від 23.11.2022 №261-ВВ встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.07.2022 №153-ВВ, вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 11.07.2022.
Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №(гриф)/25-2075-Е вибув з НОМЕР_5 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону та перебував у службовому відрядженні з 08.10.2022 по 08.01.2023.
З 25.11.2022 по 04.12.2022 ОСОБА_1 перебував у відпустці за сімейними обставинами відповідно до листа НОМЕР_5 прикордонного загону від 22.11.2022 №Т12-1742, та наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 23.11.2022 №261-ВВ.
08.01.2023 позивач прибув зі службового відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону та 09.01.2023 приступив до виконання службових обов'язків, відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 09.01.2023 №7-ВВ.
Згідно з рапортами начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із зазначенням особового складу 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на виплату додаткової винагороди у розмірі до 70 тис. грн за вересень - грудень 2022 року, який знаходився в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), поставлено питання про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди до 70 тис. грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій: з 27.09.2022 по 30.09.2022 (4 дні); з 01.10.2022 по 31.10.2022 (31 день); з 01.11.2022 по 04.11.2022 та з 12.11.2022 по 24.11.2022 (17 днів); з 05.12.2022 по 31.12.2022 (27 днів).
Із матеріалів справи встановлено, що вищезазначені рапорти листами від 17.11.2022, від 01.12.2022, від 21.12.2022 за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_3 були направлені начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому зазначені рапорти були направлені начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону листами від 19.11.2022, від 04.12.2022 та від 26.12.2022 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких було повідомлено, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог п.2 підп. 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» відсутня.
Разом з тим, рішень, прийнятих за результатами розгляду рапортів про встановлення додаткової винагороди позивачу у вересні - грудні 2022 року, зокрема, рішень про задоволення чи відмову у задоволенні цих рапортів, НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) суду не надав, у поясненнях повідомив, що такі рішення не приймались, з огляду на відсутність підтвердження участі позивача у бойових діях або заходах.
Натомість, позивач зазначав про підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених Наказом №392-АГ, з огляду на що вважав обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за спірний період.
Колегія суддів, не заперечуючи наявність рапортів начальника НОМЕР_8 відділу прикордонної служби ОСОБА_4 , зазначає, що обов'язковою умовою отримання спірної додаткової винагороди є підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
За інформацією, повідомленою Військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонним загоном) у додаткових поясненнях, посилання на будь-які бойові розпорядження, накази, журнали бойових дій, інші документи в даних рапортах начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону ОСОБА_2 від 17.11.2022 та від 01.12.2022 відсутні. Підстави для складання даних рапортів, в тому числі, з інформацією, посилання на конкретний(і) підпункт(и) 1-8 пункту 2 Наказу № 392 (підпункти 1-7 пункту 2 Наказу № 268) в даних рапортах не зазначені. Рапорт щодо виплати військовослужбовцям 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) додаткової грошової винагороди у розмірі до 70 000 гривень за грудень 2022 року залишено без реалізації, оскільки документи, зазначені в графі «підстава» до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 надані не були.
Також, Військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонним загоном) повідомлено, що начальником Військової частини НОМЕР_2 видано довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 07.01.2023 №3653. Разом з тим, оскільки підтверджуючі документи до Військової частини НОМЕР_2 не були надані, в довідці дана інформація відсутня. Зі змісту наведеної довідки вбачається, що вона була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165 гриф, за яким позивача направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ). Однак, наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
Отже, НОМЕР_3 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) повідомлено суд про відсутність у їх розпорядженні будь-якого документального підтвердження про те, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стимулювання зазначених заходів за вересень - грудень 2022 року.
Натомість, документи, на які посилається позивач, не свідчать про участь у виконанні у відповідні дні військовослужбовцем бойових завдань, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів у спірний період.
Дослідивши зміст наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що вони не підтверджують участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, тобто, не є достатнім свідченням того, що військовослужбовець на підставі бойового наказу брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, сам по собі факт перебування позивача на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165 гриф в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) не є безумовною підставою для отримання збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.09.2024 у даній справі, за яким суд повинен дослідити документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний період, колегія суддів враховує, що відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2022 №276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 №1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 №1697/гриф позивач у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) у складі зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_6 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачі повідомили суд, що дані розпорядження надати немає можливості, оскільки вони скасовані та мають обмежений гриф допуску. Вказані бойові розпорядження зазначали керівництву зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_6 ) прийняти під охорону та оборону певну ділянку державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, завдання відповідно до вищезазначених бойових розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_1 не підпадають під підпункт пункту 2 Наказів № 392-АГ, № 628-АГ, оскільки дані бойові розпорядження Військової частини НОМЕР_2 видавалися стосовно зведеного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_6 ) (в цілому, без зазначення прізвищ військовослужбовців) та стосувалися прийняття під охорону та оборону певну ділянку державного кордону України в межах відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За твердженням відповідачів, ОСОБА_1 виконував свої функціональні обов'язки та відповідно не виконував бойових завдань, пов'язаних з безпосередньою участю в бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), що надає право на отримання збільшеної додаткової винагороди.
Отже, відповідачами вказано про відсутність у них таких доказів, а позивачем їх не надано.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст.77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних відносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та положень ч.2 ст.2 КАС України, оплата часу військової служби позивача у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об'єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, тому вимоги позову належить залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі позивачем мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права та обставин справи і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні спірного рішення.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, судові витрати не підлягають розподілу у відповідності до ст.139 КАС України.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 440/589/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий